ЗМІСТ МУЗИЧНОГО ТВОРУ

Зміст музичного твору можна визначити як віддзеркалення тих або інших сторін дійсності, в тому числі й внутрішнього світу людини, у свідомості композитора. При цьому важливо чітко розрізняти саме явище та його сприйняття, розуміння творцем музики. Одне й теж явище може бути багаторазово й по-різному відображено в музиці ,тому що по-різному віддзеркалилось в уяві авторів. Ті ж самі літературні джерела стають основою різних музичних творів.

Одним з проявів специфічності музичного змісту є його відбірковість по відношенню до явищ світу. Хоча у музиці й знаходять відображення картини природи й портрети людей – реальних і вигаданих, різноманітні ситуації з життя й побуту людей, але не це визначає зміст музичного мистецтва. Основою змісту є відображення внутрішнього світу людини зі всім багатством і різноманітністю його переживань та роздумів.Це перша й головна особливість змісту музики.

Друга особливість визначається його інтонаційною формою. Як відомо, інтонація – супутній компонент природньої людської мови, вона тільки уточнює, конкретизує зміст, втілений у словах. Інтонація без слів зберігає тільки загальні якості висловлювання. Зрозуміло, що мистецтво, основу якого складає інтонація, тим самим передбачає й втілення змісту в узагальненому , вільному від деталей і подробиць виді.

Узагальненість музичного змісту пояснює, чому музика достатньо часто поєднується – зі словом (текст вокального та хорового твору, програма інструментального, або конкретизуюча назва), з рухами людського тіла (балет, пантоміма).

Ще одна особливість музичного змісту: він представляє переважно відображення тих сторін дійсності, які визивають в людині яскравий емоційний відгук, спонукають до співчуття, активізують духовний світ слухача.

Не менш важлива естетична специфічність музичного змісту , та його сторона, яка передбачає красу, гармонічність й відповідність звукової форми, визначає художню привабливість музичного цілого.

Загальна якість змісту в творі мистецтва – це єдність в ньому загальножиттєвого і специфічно естетичного, причому єдність суворо врівноважена. Послаблення будь-якої з ціх сторін загрожує принциповими втратами: надмірний акцент на зв’язках з реальністю здатний викликати художні втрати, відход від мистецтва як самостійної галузі людської культури („натуралізм ”), а посилення естетичної специфіки за рахунок життєвих зв’язків веде до втрати змістовності в її широкому розумінні („формалізм”).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ФУНКЦІЇ МУЗИЧНОГО ТВОРУ	\|	ВИРАЗНІСТЬ І ЗОБРАЖАЛЬНІСТЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.