Відчуття жанру пов’язано з певними ділянками змісту й можливими умовами існування музики. При цьому розпізнається жанр буквально з перших звуків твору – коли зміст ще ніяк не може бути виражений достатньо повно, а умови, в яких звучить музика, можуть зовсім і не виявитися ( наприклад, в запису на платівку або по радіо).
„Знак жанру” багатоскладовий, це комплекс музичних засобів. Вельми істотні відмінності між, наприклад, симфонічним „ Вальсом – фантазією ” М.Глінки, камерним вальсом cis-moll Ф.Шопена й вальсом „Амурські хвилі”, що виконується в парку духовим оркестром. Але всі три твори звучать в помірно швидкому темпі, в розмірі 3/4 , який підкреслено в акомпанементі обов’язковим гармонічним басом на першій долі такта, акордом на другій і тим самим акордом або його оберненням на третій. Ці властивості є сукупною ознакою вальса.
Взагалі, темп, тактовий розмір, фактурно-ритмічний фон акомпанементу – обов’язкові складові жанрового комплексу. Стійкі, такі, що багаторазово використовуються, і тому добре засвоєні масовим музичним слухом, жанрові комплекси дозволяють слухачам ясно відрізняти пісню й танець, марш і колискову тощо. Будучи виразником соціальної функції музики та її узагальненого змісту, жанр тим самим слугує важливим зв’язком музики з життям людини – в самих різних її планах.
Визначення жанрової основи музичного твору – обов’язковий етап його аналізу.