Скронева кістка

Скронева кістка, os temporale, парна кістка, має складну будову, так як виконує всі три функції і не тільки утворює частину бічної стінки і основи черепу, але і містить в собі органи слуху і гравітації. Вона є продуктом злиття кількох кісток (змішана кістка), самостійно існуючих у деяких тварин, тому складається із трьох частин: 1) лускоподібна частина, pars squamosa, 2) барабанна частина, pars tympanica і 3) кам’яниста частина, pars petrosa.

На протязі першого року життя вони зливаються в єдину кістку, замикаючи зовнішній слуховий хід, meatus acusticus externus таким чином, що лускоподібна частина лежить над ним, кам’яниста частина всередині від нього, а барабанна – ззаду, знизу і спереду. Сліди злиття окремих частин скроневої кістки зберігаються все життя у вигляді проміжних швів і щілин. А саме: на межі лускоподібної і кам’янистої частин, на передньоверхній поверхні останньої – камянистолускоподібна щілина, fissura petrosquamosa; в глибині нижньощелепної ямки – барабаннолускоподібна щілина, fissura tympanosquamosa, яка розділяється відростком кам’янистої частини на кам’янистолускоподібну, fissura petrosquamosa, і кам’янистобарабанну, fissura petrotimpanica.

Лускоподібна частина приймає участь в утворенні бічних стінок черепу. Вона відноситься до покривних кісток, а значить, костеніє на основі сполучної тканини і має порівняно просту будову у вигляді вертикально стоячої платівки з заокругленим краєм, який накладається на відповідний край тім’яної кістки, margo squamosa, у вигляді луски риби, звідки і походить її назва. У лусці розрізняють зовнішню і внутрішню поверхні, facies externus et internus. Від луски відходить виличний відросток, processus zygomaticus, який іде вперед на з’єднання з виличною кісткою. У свого початку виличний відросток має два корені, між якими знаходиться ямка для зчленування з нижньою щелепою, fossa mandibularis. На нижній поверхні переднього кореня міститься суглобовий горбик, tuberculum articulare, який попереджує вивих головки нижньої щелепи при значному розкритті роту.

Барабанна частина вискової кістки утворює передній, нижній і частину заднього краю зовнішнього слухового ходу, костеніє ендесмально і, як усі покривні кістки, має вигляд сильно вигнутої платівки.

Зовнішній слуховий хід являє собою короткий канал, який направляється всередину і трішки наперед, який веде в барабанну порожнину.

У новонародженого зовнішній слуховий хід іще не сформований, так як барабанна частина являє неповне кільце, затягнуте барабанною перетинкою. Внаслідок такого близького розміщення барабанної перегородки зовні, у новонароджених і дітей частіше спостерігаються захворювання барабанної порожнини.

Кам’яниста частина названа так із–за міцності її кісткової речовини, обумовленої тим, що ця частина кістки є частиною основи черепу і є кістковим вмістищем органів слуху і гравітації, які мають тонку будову і потребують безпосереднього захисту від ушкоджень. Розвивається вона на основі хряща. Друга назва цієї частини – піраміда, piramis. Воно дане їй по формі тригранної піраміди, основа якої звернена зовні, а вершина – вперед і всередині до клиноподібної кістки.

Піраміда має три поверхні : передню, задню і нижню, facies anterior, posterior et inferior. Передня поверхня водить до складу дна середньої черепної ямки; задня поверхня звернена назад і медіально і утворює частину передньої стінки задньої черепної ямки; нижня поверхня звернена вниз і видима тільки на зовнішній поверхні основи черепу. Зовнішній рельєф поверхні піраміди складний і обумовлений будовою її як вмістища для середнього вуха (барабанна порожнина) і внутрішнього вуха (кістковий лабіринт, який складається із завитки і півколових каналів), а також проходженням нервів і судин.

Приблизно посередині задньої поверхні піраміди знаходиться внутрішній слуховий отвір, porus acusticus internus, який веде у внутрішній слуховий прохід, meatus acusticus internus, де проходять лицевий і слуховий нерви.

Від нижньої поверхні піраміди, зверненої на основу черепу, відходить тонкий, загострений шилоподібний відросток, processus styloideus, який слугує місцем прикріплення м’язів “анатомічного букету” ( шилоязиковий, шилопід’язиковий, шилоглотковий м’язи) і зв’язок – шилопідязикової, шилонижньощелепної. Шилоподібний є часткою вискової кістки зябрового походження. Разом із шилопід’язиковою зв’язкою він є решткою під’язикової дуги. Між шилоподібним і соскоподібним відростками знаходиться шилососкоподібний отвір, foramen stylomastoideum, через який виходить лицевий нерв. На нижній поверхні знаходиться зовнішній отвір сонного каналу, foramen caroticum externus.

Піраміда має три краї: передній, задній і верхній, margo anterior, posterior et superior. Короткий1 передній край утворює гострий кут з лускою. В цьому куті є отвір м’язово – трубного каналу, canalis musculotubarius, який веде в барабанну порожнину. Цей канал горизонтальною перегородкою поділяється на два відділи: верхній і нижній. Верхній, менший, півканал м’яза–натягувача барабанної перегородки, semicanalus musculi tеnsoris tympani, поміщає в собі цей м’яз, а нижній, більший, півканал слухової труби, semicanalus tubae auditivae, являє собою кісткову частину слухової труби, який слугує для проведення повітря із глотки в барабанну порожнину.

Зовнішня поверхня основи піраміди слугує місцем прикріплення м’язів, чим і обумовлений її зовнішній рельєф (відросток, вирізки). Внизу вона витягується в соскоподібний відросток, processus mastoideus. До нього кріпиться груднино – ключично – соскоподібний м’яз, який підтримує голову у рівновазі, необхідній при вертикальному положенні тіла. Тома соскоподібний відросток відсутній у чотириногих тварин і навіть у людиноподібних мавп і розвивається тільки у людини у зв’язку з його прямоходінням. На медіальній стороні соскоподібного відростка є соскоподібна вирізка, incisura mastoidea – місце прикріплення двочеревцевого м’язу; іще більше всередині – борозна потиличної артерії, sulcus arteriae occipitalis.

На зовнішній поверхні основи соскоподібного відростку виділяють трикутник, який є місцем для оперативного доступу до комірок соскоподібного відростку при заповненні їх гноєм – трикутник Шипо. Всередині соскоподібний відросток і містить ці комірки, вистелені епітелієм. Вони заповнені повітрям, який поступає сюди із барабанної порожнини.

Канали скроневої кістки. Самим крупним каналом є сонний канал, canalis caroticus, через який проходить внутрішня сонна артерія. Почавшись своїм зовнішнім отвором на нижній поверхні піраміди, він підіймається вверх, потім згинається під прямим кутом і відкривається своїм внутрішнім отвором на вершині піраміди медіально від м’язово–трубного каналу.

Лицевий канал, canalis facialis, починається в глибині внутрішнього сонного отвору, звідси канал іде вперед і латерально до щілин на передній поверхні піраміди; у цих отворів канал, залишаючись у горизонтальній площині, повертає під прямим кутом латерально і назад, утворюючи згин – колінце лицевого каналу, geniculum canalis facialis, а потім вниз і закінчується посередництвом шилососкоподібного отвору, який розміщується на нижній поверхні піраміди скроневої кістки.

Тім’яна кістка

Тім’яна кістка, os parietale, парна кістка, утворює середню частині склепіння черепу. У людини вона досягає найбільшого у порівнянні зі всіма тваринами розвитку у зв’язку з найвищим розвитком у нього мозку. Вона являє собою типову покривну кістку, яка виконую переважно функцію захисту. Тому вона має порівняно просту будову у вигляді чотирикутної платівки, випуклої зовні і ввігнутої зсередини. Чотири її краї слугують для з’єднання з сусідніми кістками, а саме: передній – з лобною, margo frontalis; задній – з потиличною, margo occipitalis; медіальний – з однойменною кісткою протилежного боку, margo sagittalis; латеральний – з лускою скроневої кістки, margo squamosus. Перші три краї зазубрені, а останній пристосований до утворення лускоподібного шву. Із чотирьох кутів передньомедіальний з’єднується з лобовою кісткою, angulus frontalis; передньолатеральний - з клиноподібною кісткою, angulus sphenoidalis; задньомедіальний – з потиличною кісткою, angulus occipitalis; задньолатеральний – з основою соскоподібного відростку, angulus mastoideus. В центрі зовнішньої поверхні розміщується тім’яний горб, tuber parietale ( місце початку костеніння). Нижче від нього ідуть зігнуті скроневі лінії (верхня та нижня) – lineae temporales (superior et inferior), для прикріплення скроневого м’язу і скроневої фасції. Поблизу медіального краю є отвір для артерії і вени (foramen perietale).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
КІСТКИ ЧЕРЕПУ	\|	Лобова кістка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.077 сек.