Піднебінна кістка

Верхня щелепа, maxilla, парна кістка зі складною будовою, обумовленою її різноманітними функціями: участю в утворенні порожнин для органів чуття – очниці і носа, в утворенні перегородки між порожнинами роту і носа, а також участь у роботі жувального апарату.

Верхня щелепа

Перенесення у людини у зв’язку з її трудовою діяльністю хватальної функції з щелеп (як у тварин) на руки привело до зменшення її розмірів; разом з тим поява у людини мови зробила будову верхньої щелепи більш тонкою. Все це і визначає будову верхньої щелепи, яка розвивалась на основі сполучної тканини.

Верхня щелепа складається із тіла і чотирьох відростків.

А. Тіло, corpus maxillae, містить велику повітряносну пазуху, sinus maxillaris (верхньощелепну, або гайморову пазуху, звідси назва запалення слизової оболонки пазухи – гайморит), яка широким отвором, hiatus maxillae, відкривається у носову порожнину. На тілі розрізняють чотири поверхні.

Передня поверхня, facies anterior, у сучасної людини у зв’язку з послабленням функції жування, яка обумовлена штучним приготуванням їжі, ввігнута, а у неандертальців вона була плоскою. Внизу вона переходить у альвеолярний відросток, де замітний рад випинів, juga alveolaria, які відповідають положенню зубних коренів. Підвищення, яке відповідає іклу, виражено значніше від інших. Вище нього і латерально знаходиться іклова ямка, fossa canina. Верху передня поверхня відмежовується від очничної підочничним краєм, margo infraorbitlis. Нижче від нього знаходиться підочничний отвір, foramen infraorbitalis, через який із очниці виходять однойменні артерія і вена. Медіальною межею передньої поверхні слугує носова вирізка, incisura nasalis.

Підвискова поверхня, facies infratemporalis, відділена від передньої поверхні посередництвом виличного відростку і несе на собі горб верхньої щелепи, tuber maxillae і велику піднебінну борозну, sulcus palatinus major.

Носова поверхня, facies nasalis, внизу переходить у верхню поверхню піднебінного відростка. На ній є гребінь для нижньої носової раковини (crista conchalis). Позаду лобового відростку є слізна борозна, sulcus lacrimalis, яка із слізною кісточкою і нижньою носовою раковиною перетворюється в носослізний канал, canalis nasolacrimalis, який сполучає очницю з нижнім носовим ходом. Іще більше назад – великий отвір, який веде у верхньощелепну пазуху.

Гладка, плоска очнична поверхня, facies orbitalis, має трикутну форму. На медіальному її краї, позаду лобового відростку, знаходиться слізна вирізка, incisura lacrimalis, куди входить слізна кісточка. Поблизу заднього враю очничної поверхні знаходиться підочнична борозна, sulcus infraorbitalis, яка спереду перетворюється у підочничний канал, canalis infraorbitalis, який відкривається підочничним отвором, foramen infraorbitalis на передній поверхні верхньої щелепи. Від підочничного каналу відходять альвеолярні канали, canales alveolares, для нервів і судин. які ідуть до передніх зубів.

Б. Відростки. 1. Лобний відросток, processus frontalis, підіймається вверх і з’єднується з носовою частиною лобової кістки На медіальній поверхні є решітчастий гребінь – слід від прикріплення середньої носової раковини.

2. Комірковий відросток, processus alveolaris, на своєму нижньому краї має зубні комірки, alveoli dentales, восьми верхніх зубів; комірки розділяються міжкомірковими перегородками, septa interalveolaria.

3.Піднебінний відросток, processus palatinus, утворює більшу частину твердого піднебіння, palatum osseum, з’єднуючись з однойменним відростком протилежної сторони серединним швом. Вздовж серединного шву на верхній, зверненій в порожнину носу поверхні відростку іде носовий гребінь, crista nasalis, який з’єднується з нижнім краєм лемешу. Поблизу переднього кінця носового гребеня на верхній поверхні є отвір, який веде у різцевий канал, canalis incisivus. Верхня поверхня гладенька, нижня, звернена у ротову порожнину, шороховата (відтиски піднебінних слинних залоз) і несе поздовжні борозни, sulci palatini, для нервів і судин. В передньому відділі часто буває різцевий шов, sutura incisiva. Він відділяє різцеву кістку, os incisivum, яка злилася з верхньою щелепою. У багатьох тварин ця кістка у вигляді окремої, а у людини лише як рідкий варіант.

4. Виличний відросток, processus zigomaticus, з’єднується із виличною кісткою і утворює товсту підпору, через які передається на виличну кістку тиск при жуванні.

Піднебінна кістка, os palatinum, парна, приймає участь в утворенні низки порожнин черепу – порожнини носа, роту, очниць і крилопіднебінної ямки. Ця участь і визначає її своєрідну будову у вигляді тонкої кістки, яка складається із двох платівок, з’єднаних одна з іншою під прямим кутом і доповнюють верхню щелепу.

1. Горизонтальна платівка, lamina gorizontalis, доповнює ззаду піднебінний відросток верхньої щелепи, утворюючи тверде піднебіння (разом з піднебінним відростком верхньої щелепи). На нижній поверхні горизонтальної платівки піднебінної кістки є великий піднебінний отвір, foramen palatinum majus, через яке із однойменного каналу виходять піднебінні судини і нерви.

2. Перпендикулярна платівка, lamina perpendicularis, прилягає до носової поверхні верхньої щелепи. На її латеральній поверхні проходить велика піднебінна борозна sulcus palatinum majus, яка разом з однойменною борозною верхньої щелепи утворюють великий піднебінний канал, canalis palatinum majus. На медіальній поверхні є два гребені для двох носових раковин: середньої (crista etmoidalis) і нижньої (crista comchalis). Піднебінна кістка має три відростки: пірамідальний, очничний і клиноподібний.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Решітчаста кістка	\|	Слізна кістка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.