• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрасти, нюанси

Закон.

Закон.

Закон.

Рисунок 6

Рисунок 4

Рисунок 3

Рисунок 2

Рисунок 1

Змішування білого не змінює рід кольору, але народжує його різновиди. Також і чорний колір наділений такими якостями, народжує своїм змішуванням багато різновидів кольору.

Філарете (справжнє ім.’я - Антоніо Пьетро Аверліно)(1400-1470)

Італійський скульптор, архітектор, інженер, автор "Трактату про архітектуру". У свій трактат Філарете ввів вчення про геометрію, перспективу, оптику.

24 книга "Трактату про архітектуру"

"Тепер в цій книзі буде розповідатись про кольори. На мою думку, головних кольорів шість: білий, чорний, червоний, синій, зелений, жовтий.

Чорний схожий на темряву, коли сонце зовсім її не освітлює, білий - дню, коли сонце освітлює добре. Синій - схожий на повітря, червоний на вогонь, зелений на траву, жовтий на золото (рис.2.) І в рослинах, і в травах, народжених природою, ми бачимо ці кольори, і ми вважаємо, що і їх створила природа, так що дві ці речі схожі між собою.

Мені здається розумним твердження, що ці кольори головні і найбільш гідні, хоч називають такими п’ять, так як чорний не вважають кольором, але, незважаючи на це, тому що без нього не можна нічого зробити, ми розташуємо його серед кольорів".

Вчення Ісаака Ньютона (1643-1727)

Англійський математик, механік, астроном і фізик. Порівнюють Ньютонове вчення про колір з стародавньою фортецею, яка спочатку була збудована його засновником з юнацьким поспіхом, пізніше з потребами часу і обставин розширювалась і обставлялась, а також, у зв’язку з ворожими нападами і наклепами, постійно укріплювалась і захищалась. Те ж робили і його послідовники. Будівлю довелося збільшувати: тут добудовувати, там надбудовувати. Якщо для художника біле і чорне є кольором, то з фізичної точки зору це є не так.

Великому французькому фізику Ісааку Ньютону вдалося експериментально довести, що біле сонячне світло являє собою суміш різних кольорів. І сьогодні кожний школяр знає, що якщо вузький промінь сонячного світла пропустити через тригранну призму, то на екрані, розташованому позаду неї, виникає дивовижно красивий світловий ефект - послідовний ряд яскравих кольорів, аналогічний тому, який кожному доводилось спостерігати в природних умовах – веселку (рис.3).

Захоплений пошуком аналогії між кольором і звуком, Ньютон розділив отриманий ним спектр на сім частин, подібно семи тонам музичної діатонічної гами і позначив їх словами: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Такий поділ спектра був в деякій мірі умовним і випадковим, тому що можна відділити і більше, і менше число частин, так як кольори спектру не мають чітких кордонів, а поступово переходять один в інший. Так, наприклад, між червоним і оранжевим можна виділити червоно-оранжевий, а між жовтим і зеленим жовто-зелений, чи салатовий та інші. Дійсному складу більш підійшо б розділити спектр на шість частин, в якості сьомого Ньютон виділив індиго, який правильніше було б вважати різновидом синього. Ньютон одночасно знайшов, що біле світло складається із світлових променів, які неодноразово переломлюються, проходячи через одне і те ж саме середовище і що ці фізичні неоднорідності променів відповідають і різниці відчуттів кольорів, які вони викликають, потрапляючи в око людини. Він звернув також увагу на те, що кожний з цих кольорів займає в спектрі різну за шириною площу. Дослідження Ньютона мали важливе значення для розвитку наукових поглядів на природу взагалі і в тому числі на природу кольору.

Теорія Гете (1749 -1832)

Один з основоположників німецької літератури, різнобічний вчений, багато писав про образотворче мистецтво. Зробив вагомий внесок в кольорознавство.

Теорія Гете глибша за Ньютонову. Вона не просто фізична, вона пояснює психологічний ефект, підкреслює ту роль, яку колір відіграє в драмі світла та тіні, бо ми дійсно сприймаємо це як драму. Тому в певній мірі справедливо, що деякі спеціалісти відроджують зараз теорію Гете, у свій час не оцінену заслужено.

Роздивляючись світло через призму, він помітив кольорові смуги на кордоні чорного і білого. Це дало йому підстави зробити висновок про те, що жовтий і синій відповідають світлому і темному і є первинними, так як виникли з протилежностей (рис.4). Червоний колір він вважав як посиленням жовтого, фіолетовий - синього, а зелений - як результат змішування. Пурпурний колір, на його думку, виникає шляхом дальшого посилення червоного і фіолетового. Врешті-решт у Гете також своєрідним шляхом виникає кольорове коло, яке в принципі не відрізняється від кольорового кола Ньютона.

3.Основні характеристики кольору:

Кольоровий тон – відмітна ознака кольору. Всі теплі і холодні кольори та їх відтінки належать до кольорового тону (червоний, синій, зелений, блакитний). Особистою шкалою кольорових відтінків є спектр сонячного світла, в якому кольори розташовані в такій послідовності:

- червоний;

- оранжевий;

- жовтий;

- зелений;

- блакитний;

- синій;

- фіолетовий.

Як ми бачимо, в складі спектру немає білого і чорного (ахроматичних кольорів), але немає існуючого в природі і пурпурного кольору, він виникає при змішуванні червоного і фіолетового. У одних спектральних кольорів кольоровий тон дуже різкий, у інших – ледве видимий.

Під словом "Чистий" розуміють колір без суміші інших кольорів, їх є три: червоний, жовтий, синій.

Інші кольори є похідними: оранжевий, блакитний, жовто-зелений, фіолетово-синій та ін. Оптичне змішування трьох основних кольорів світла дає біле світло, а змішування трьох основних фарб на палітрі дає чорну фарбу.

Світлота (ясність) – властивість кольору бути більш чи менш яскравим (світлим). Вона визначається ступенем наближення даного кольору до білого. Хроматичні кольори відрізняються світлотою відносно один одного. Так жовті кольори – найсвітліші, а сині і фіолетові – найтемніші.

Насиченістю називається ступінь чистоти даного кольорового тону, тобто ступінь відмінності хроматичного кольору від ахроматичного тієї ж самої світлоти (рис.5)

Майстри термін насиченість замінюють на слово - інтенсивність. Насиченість поняття особливо важливе для художників. Взагалі, у починаючих художників-початківців предмети якось невизначено трактуються по світлу. Особливо це помітно при живопису людського тіла, яке виходить то білуватим, то грязно-сірим, чи не по-справжньому яскравим. Роботи, в яких не вистачає насиченості кольору, здаються, як правило, монотонними і зів’ялими.

Рисунок 5 - Зміна кольору по кольоровому тону, світлоті, насиченості

Тема 2.Поняття «Ахроматичні» та «хроматичні» кольори

План:

1.Ахроматичні кольори

2.Хроматичні кольори

1.Ахроматичні кольори

Ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний і всі їх відтінки). Вони безколірні і відрізняються один від одного тільки світлотою, яка в основному визначає кількість відображеного від поверхні світла. В залежності від освітлення і здатності поверхні відображати світло в тій чи іншій мірі, можна скласти поступовий ряд ахроматичних кольорів, починаючи з білого і закінчуючи чорним. Поділ на ахроматичні і хроматичні кольори дуже необхідний. Розташувавшись в порядку зменшення світлоти, ахроматичні кольори утворюють ряд, у якому можна виділити п’ять основних відносно значущих ступенів, зокрема: це чорний, темно-сірий, сірий, світло-сірий, білий (рис6, 7).

Рисунок 7 - Замкнений орнамент з рослинними елементами (ахроматична гама)

2.Хроматичні кольори

Як раніше зазначалось, в 17 столітті великий англійський фізик Ісаак Ньютон експериментально довів, що білий сонячний промінчик є сумішшю семи кольорів.

І сьогодні кожний школяр знає, що якщо вузький промінь сонячного світла пропустити через тригранну призму, то на екрані, розташованому позаду неї, виникає дивовижно красивий світловий ефект - послідовний ряд яскравих кольорів, аналогічний веселці.

Ми бачимо кольори, коли світловий промінь потрапляє на сітківку, що міститься на дні нашого ока. Сітківка складається зі світлочутливих клітин, які називаються колбочками і паличками. Колбочки чутливі до окремих кольорів, а палички допомагають їм бачити при слабкому світлі.

Чому ж всі предмети різного кольору? А тому що поверхня кожного предмета по-різному відбиває чи поглинає сонячне світло. Одні предмети поглинають випромінювання окремих кольорів спектру і відбивають інші. Помідор, наприклад, здається червоним, тому, що його поверхня відбиває червоне світло, яке сприймається сітківкою ока, і поглинає всі інші кольори спектру: оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Всі ці кльори і називаютьсяхроматичними. Хроматичні кольори відрізняються один від одного світлотою (ясністю), кольоровим тоном, насиченістю

(рис. 8).

Рисунок 8 - Замкнений орнамент з рослинними елементами (сім кольорів спектру)

Тема 3.Кольоровий спектр. Основні та похідні кольори

План:

1.Колірне коло.

2.Теплі та холодні кольори.

3.Змішування кольорів.

1.Колірне коло

Спектр став також основою для систематики кольорів у вигляді кола й трикутника(рис 9, 10). Ідея графічного вираження системи кольорів у вигляді замкнутої фігури підказана тим, що кінці спектра мають тенденцію замкнутися - синій кінець через фіолетовий переходить в пурпурний, а червоний також наближається до пурпурного. У верхівці трикутника розташовані основні чи "первинні" чисті кольори: червоний, синій, жовтий. Змішуючи їх попарно, можна отримати "другорядні." чи змішані, похідні кольори: оранжевий, зелений, фіолетовий. Змішування можна продовжити і далі, отримується, таким чином, колірне коло. Якщо в трикутнику провести бісектриси, а в колі діаметри, то на протилежних кінцях будуть лежати взаємодоповнюючі кольори. Розташовані поряд взаємодоповнюючі кольори підсилють яскравість один одного

.

Рисунок 9 - Система кольорів у вигляді трикутника

Рисунок 10 - Система кольорів у вигляді кола

2.Теплі та холодні кольори

Колірне коло можна поділити на 2 частини так, щоб в одну ввійшли червоний, оранжевий, жовтий, жовто-зелений, які отримали назву теплих кольорів, тому що асоціюють з сонцем, вогнем (рис.11,12), а в другу - голубувато-зелений, блакитний, синій, фіолетовий, які називаються холодними, так як вони нагадують лід, воду, повітря, далечінь (рис 13,14). Зелений колір з холодними утворює холодну гаму, а з теплими – теплу гаму.

Поняття „холодних і теплих” кольорів має умовний характер, так як сприйняття кольорів однієї і тієї ж групи відносне (синьо-зелений колір, розташований поряд з жовто-зеленим, здається холодним, а поряд з синім — теплим). З цього випливає, що будь-який теплий колір у порівнянні з більш теплішим здається холодним і, навпаки, холодний колір поряд з більш холодним може бути теплішим.

В однакових умовах теплі і холодні кольори відрізняються протилежними оптичними якостями. При денному світлі теплі відтінки сприймаються як виступаючі, холодні - відступаючі. Жовтий колір, наприклад, розширює поверхню, наближаючи її до глядача, червоний колір при денному світлі виступає вперед, а в сутінках складає враження віддаленості.

Видимий колір залежить від характеру освітлення. Штучне електричне світло набагато жовтіше від природного світла, тому краще займатись живописом при природному освітленні. Якщо працювати при штучному освітленні, то потрібно знати, що червоний, оранжевий, жовтий кольори світліють, а сині, голубуваті, фіолетові - темніють, червоні є насиченішими, світло-жовті важко відрізнити від білих, блакитні важко відрізнити від блакитно зелених, темно-сині від чорних.

Всі площини предмета повернуті до світла, отримують з одного боку теплий відтінок, а з протилежного - холодний.

Рисунок 11 - Теплі кольри

Рисунок 12 - Намисто.Теплі кольри

Рисунок 13 - Холодні кольори

Рисунок 14 - Орнамент замкнений з геометричними елементами в холодній гамі

3.Змішування кольорів

Змішування кольору — одна з основних проблем теорії і практики початкового етапу вивчення образотворчого мистецтва. Установлено три основних закони оптичного змішування кольору.

Головною особливістю кожного кольору кола є співвідношення протилежних (відносно центру кола) кольорів, яке при їх змішуванні дає ахроматичний колір. Такі кольори називаються доповнюючими.

Він має більш практичне значення і говорить про те, що змішування кольорів, які знаходяться поряд, дає відчуття нового кольору.

Однакові кольори дають однакові суміші (рис. 15).

Рисунок 15 - Закони змішування фарб.

Тема 4. Емоційно-естетичні властивості кольору

Види контрастів.

Ефект контрасту проявляється в тому, що різко протилежні за якимось властивостями предмети чи явища разом викликають у нас якісно нові відчуття і почуття, які не можуть бути викликані при сприйнятті їх окремо.

Контрасти поділяються на два види:

- ахроматичні (світлові);

- хроматичні (кольорові).

У кожному в свою чергу виділяють:

- одночасний;

- послідовний;

- граничний ( краєвий) контрасти.

Суть одночасного ахроматичного контрасту полягає в тому, що світла пляма на темному фоні здається іще світлішою, а темна на світлому - темнішою. Крім того світла пляма на темному фоні здається більшою і навпаки.

Одночасний кольоровий контраст виникає при взаємодії двох хроматичних кольорів чи ахроматичного і хроматичного кольору. Сіра пляма на червоному фоні стає зеленкувата, а на жовтому - синювата. Вид контрасту, при якому змінюється не лише світлота, а й тон і насиченість, а у ахроматичних кольорів виникає відтінок, називається хроматичним контрастом (рис.17, 18).

Явищем особливого роду є контраст взаємодоповнюючих кольорів, при їх співвідношенні не виникає сприйняття нових відтінків, а робить більш взаємне збільшення насиченості і яскравості чи світлоти (рис.19, 20).

Граничний (краєвий) контраст виникає на межі доторкання розташованих поряд контрастуючих кольорів. Граничний контраст буває не тільки кольоровим, а й світловим. При пограничному контрасті виникає ефект рельєфності, так як частина світлої ділянки, яка знаходиться ближче до темного, буде світлішою, ніж дальня (рис 16).

Послідовний контраст виникає при довгому сприйманні якої-небудь яскравої плями чи кольору. Наприклад, якщо довго дивитись на яскраву червону пляму, а потім, не кліпаючи, перевести погляд на білу поверхню, то через деякий час на ній з’явиться тієї ж форми світло-зелена пляма. У послідовному контрасті проявляється малонасичений колір, доповнюючий до того, який ми бачили перед цим.

Переглядів: 8710