• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види схильності до ризику та корисність

Особу, що приймає рішення, називають несхильною до ризику, коли для неї найбільш пріоритетною є можливість одержати гарантовано очікуваний виграш у лотереї, ніж узяти в ній участь.

Відповідно до цього умова несхильності до ризику набуває такого вигляду:

, (8.4)

тобто корисність отримання гарантованої суми без участі в лотереї більша за очікувану корисність результатів лотереї. ОПР не схильна до ризику тоді й тільки тоді, коли її функція корисності увігнута.

Умова схильності до ризикунабуває такого вигляду:

, (8.7)

тобто корисність отримання гарантованої суми без участі в лотереї менша за очікувану корисність результатів лотереї. ОПР схильна до ризику тоді й тільки тоді, коли її функція корисності опукла.

Рисунок – Вигляд графіка опуклоїфункції

Рисунок – Вигляд графіка вігнутоїфункції

Примітка: графік опуклоїфункції лежить над дотичною (русск. касательной), що проведено до будь-якої її точки, а графік вігнутоїфункції – піддотичною.

Премія за ризик у випадку схильності до ризику показує, скільки коштів інвестор може додатково отримати або втратити, ризикуючи.

Умова байдужості до ризику набуває такого вигляду:

. (8.8)

ОПР байдужа до ризику тоді й тільки тоді, коли її графік функції корисності – пряма.

Премія за ризик у випадку байдужості до ризику завжди дорівнює нулю.

Методика побудови функції корисностідля будь-якого економічного показника складається з таких кроків:

Крок 1. Виявити найкращі та найгірші з можливих допустимих показників і присвоїти їм значення корисності відповідно 100 і 0 (якщо корисність оцінюється за 100-бальною шкалою).

Крок 2. Розглянути кілька проміжних показників і вказати їхнє значення корисності (кожним експертом окремо).

Крок 3. Розрахувати середні оцінки корисності проміжних значень, вказаних експертами.

Крок 4. Якщо спостерігається розсіювання значень якогось із показників, то потрібно повернутися до кроку 2, аби узгодити думки експертів для досягнення прийнятного діапазону розсіювання оцінок (кроки 2—4 можуть повторюватися кілька разів).

Крок 5. Визначення функції корисності через побудову функції регресії методом найменших квадратів (простіша функція корисності – рівняння прямої).

Вид і аналітична форма функції корисності свідчить про відношення суб’єкта, що приймає рішення, до ризику.

Переглядів: 699