Закон несуперечності

Помічено, що об'єкт не може одночасно володіти і не володіти якою-небудь ознакою. У зв'язку із цим даний закон встановлює: не можуть бути одночасно істинними два протилежні судження щодо одного і того самого об'єкта, узяті в один і той же час і в одному і тому ж відношенні. Протилежними називаються думки щодо об'єкта, виказані в одному відношенні, між якими можуть бути треті думки. З цього закону випливає, що якщо ми встановили істинність однієї із протилежних думок, то інша думка є помилковою. Якщо ж ми встановили, що одна із цих думок помилкова, то з цього не випливає істинність другої думки. Вона також може виявитися помилковою, оскільки істина знаходиться між ними в якійсь третій думці.

Так, наприклад, висловлені дві думки щодо одного об'єкта в одному відношенні його ознак і виду:

1. Даний об'єкт є пристроєм.

2. Даний об'єкт є способом.

Ці судження протилежні, вони не можуть бути одночасно істинними, вони можуть бути обидва помилковими, оскільки істинним може бути третє судження: даний об'єкт є речовиною. Це залежить від характеру ознак об’єкта. У формулі винаходу іноді припускаються помилок, пов'язаних із порушенням закону несуперечності. Наприклад, в обмежувальній частині формули вказано «встановлене конічне тіло з можливістю переміщення уздовж осі труби», а у відрізняльній частині вказано: «конічне тіло встановлене нерухомо усередині труби, що переміщується». Суть закону несуперечності полягає в тому, що він забороняє одночасно і стверджувати наявність якоїсь властивості у предмета, і в той же час в тому ж сенсі заперечувати його. Цей закон вимагає, аби істинні думки щодо об'єкта в одному і тому ж відношенні не були протилежними.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закон тотожності	\|	Закон виключеного третього

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.