• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Клостридії

Таблиця 2

Диференціація ентерококів від стрептококів

Примітка: «+» – наявність ознаки, « – » відсутність ознаки

Ферментативні властивості. Розщеплюють глюкозу і маніт до кислоти та газу, не проявляють каталазної активності, желатину розщеплюють.

Диференціацію ентерококів від стрептококів здійснюють за тестами Нірмана (табл. 2).

Бактерії р. Clostridium поряд з БГКП та ентерококами є постійними мешканцями кишкового тракту людини та тварин. Ці бактерії виділяються до навколишнього середовища в невеликій кількості (10⁶ життєздатних клітин на 1 г фекалій). Санітарно-показове значення має C. perfringens, які здатні відновлювати сульфіт при рості на залізосульфітних середовищах, за що їх називають сульфітредукуючими анаеробами.

C. perfringens виявляються в 72 – 98% дорослих людей у титрі 10^-3 – 10^-10. Із кишкового тракту людини та тварин виділяються переважно у вигляді вегетативних форм, а в зовнішньому середовищі зберігаються у вигляді спор. За співвідношенням виділених вегетативних та спорових форм роблять висновок про давність фекального забруднення.

При визначенні санітарно-показових клостридій враховують їхню кількість в 1 л води чи в 1 г грунту (індекс клостридій). У незабруднених фекаліями зразках грунту клостридії не виявляються.

Простота культивування C. perfringens на поживних середовищах, характерний ріст у молоці (з утворенням дірчастого згустку казеїну), відновлення сульфіта – полегшує ідентифікацію C. perfringens як санітарно-показового мікроорганізму.

C. perfringens – грампозитивні, поліморфні, нерухомі, спороутворюючі палички (0,8 ‑ 1,5 х 4,0 ‑ 8,0 мкм). Ендоспори утворюються на 5 ‑ 7 добу і тільки на безвуглецевих, багатих білком щільних середовищах. Розташування їх центральне чи субтермінальне. В організмі людини та тварин вони здатні утворювати капсули.

C. perfringens – анаероб, добре росте на простих поживних середовищах, але обов’язково з додаванням вуглеводів як джерела енергії, оптимальна температура для росту 35 – 37°С (температурні межі 16 – 50 °С), рН 6,0 ‑ 8,0. Мають великий набір сахаролітичних ферментів, які ферментують вуглеводи з утворенням кислоти та газу. Ферментують глюкозу, лактозу, сахарозу, мальтозу, галактозу та інші вуглеводи. На середовищі Кітта-Тароцці вони утворюють рівномірне помутніння з інтенсивним газоутворюванням. У глибині агару колонії мають вигляд дисків чи сочевичок.

Протеолітичні властивості виражені слабо. Желатину розріджує повільно. Утворює гемолізин. На кров’яному агарі з глюкозою виростають великі круглі чи видовжені колонії сіро-зеленого кольору, оточені зоною гемолізу.

На диференційно-діагностичному середовищі Вільсона-Блера з хлористим залізом клостридії перетворюють сульфіт натрію у сульфат натрію. Сульфат натрію реагує з хлоридом заліза, утворює сульфід заліза, який має чорний колір. У місцях росту колоній виявляються чорні плями.

Клостридії викликають швидке зсідання молока (протягом 2 – 5 год) з утворенням дірчастого згустку, який підкидається до пробки пробірки за рахунок газоутворення. Сироватка прозора. На відміну від C. perfringens, C. sporogenes викликає пептонізацію молока та утворює в ньому спори, які можна виявити на 5 добу.

Вегетативні форми гинуть при 80°С через 30 хв. Спори термостійкі, витримують кип’ятіння протягом 2 годин (типи С і А) та протягом 3 – 6 годин – тип F. При дії 3 – 5% фенолу вегетативні форми гинуть через 15 – 20 хв, спори через 8 – 10 год.

У ролі санітарно-показового мікроорганізму C. perfringens використовують для контролю очищення стічних вод. Перевага його перед кишковою паличкою полягає в тому, що він не розмножується у відстійниках. При комплексній санітарній оцінці грунту, води відкритих водойм поряд з E. coli, ентерококом та бактеріофагом ураховують і C. perfringens, що дозволяє визначити давність фекального забруднення досліджуваних об’єктів. Виявлення C. perfringens у певному титрі оточуючого середовища свідчить про старе фекальне забруднення. Проте, якщо кількість C. perfringens велика і вони виявляються разом з БГКП, то це свідчить про свіже фекальне забруднення.

Визначення перфрінгенс-титру має велике значення як показник забруднення харчових продуктів та грунту у випадку, коли він визначається з метою виявлення інших патогенних клостридій – збудників ботулізму та правця.

На присутність C. perfringens повинна перевірятися вода, що подається на підприємства консервної промисловості, у виробництві яких наявність клостридій дуже небезпечна. В об’ємі 100 мл води не повинно бути жодної клітини чи спори клостридій.

Згідно Міжнародного стандарту якості питної води, затвердженого 1973 р., вважається обов’язковим при виборі нового джерела водопостачання визначати перфрінгенс-титр як показник можливої присутності інших клостридій.

Бактерії групи Proteus

Бактерії роду Proteus належать до родини Enterobacteriaceae і включають 5 видів, які мають санітарно-показове значення: P. vulgaris, P. mirabilis, P. morganii, P. rettgeri, P. inconstans. Бактерії р. Proteus – це грамнегативні паличкоподібні бактерії, поліморфні, розміром 0,5 – 0,6 × 1,0 – 3,0 мкм, рухаються за допомогою перитрихіально розташованих джгутиків (рис. 4). Спор і капсул не утворюють, факультативні анаероби. Добре ростуть на простих поживних середовищах. Характерною ознакою цих бактерій є здатність до «роїння»: при посіві в конденсаційну вологу свіжескошеного МПА (метод Шукевича) утворюють вуалеподібний (повзучий) ріст, поступово закриваючи всю поверхню агару. Посів за методом Шукевича застосовують при виділенні протея з об’єктів навколишнього середовища.

Бактерії р. Proteus ферментують глюкозу з виділенням кислоти та газу, не розщеплюють лактозу та маніт, P. vulgaris та P. mirabilis синтезують протеолітичні ферменти, розріджують желатину, виділяють H₂S. P. vulgaris, на відміну від P. mirabilis, утворює індол, ферментує мальтозу. Для диференціації видів роду Proteus застосовують властивості, наведені в таблиці 3.

Бактерії р. Proteus широко розповсюджені в природі, приймають участь у процесах аеробного гниття та служать показником присутності органічних речовин тваринного походження у воді водойм. Найбільш розповсюдженими є види P. vulgaris та P. mirabilis. P. vulgaris у невеликій кількості зустрічається як у кишечнику людини та тварин, так і в навколишньому середовищі, є збудником процесів гниття у природі. P. mirabilis – мешканець кишечнику людини та тварин.

Переглядів: 2497