Свято Найсолодшого Серця Ісуса. Історичний розвиток.

Від XIII ст. під впливом великих містиків, як святі Бернард, Бонавентура, Гертруда й інші, починає розвиватися в латинському обряді почитання Христових Ран. Культ рани Христового боку відчинив шлях до культу Христового Серця.

Великою апостолкою цього культу стає монахиня Сестер Візиток у монастирі в Паре- ле-Моніяль у Франції, свята Маргарита Марія Алякок (1647-1690 р ), канонізована 12 травня 1920 року. Цій побожній монахині в 1673-1675 рр. багато разів з’являвся Ісус Христос, показував їй Своє зранене Серце та поручив ширити набожність до Нього. І так поволі починає розвиватися в Церкві культ Христового Серця. Папа Климент XIII в 1675 р. дозволив деяким церквам і братствам святкувати празник Христового Серця, а Пій IX в 1856 р. поширив цей празник на цілу Католицьку Церкву. Днем свята стала третя п’ятниця після Зіслання Святого Духа. Папа Лев XIII 25 травня 1899 р. посвятив цілий світ Христовому Серцю. Святий Пій X поручив цю посвяту відновляти кожного року.

Папа Лев XIII назвав почитання Христового Серця найкращим виявом релігії. Пій XI в енцикліці від 8 травня 1928 р. про це почитання каже: «В тому вияві побожності міститься цілий зміст релігії, тому й у цьому почитанні міститься теж правило досконалого життя».

Папа Пій XII в енцикліці від 15 травня 1956 р., в столітню річницю встановлення свята Христового Серця, дає догматичну основу цьому культу, опираючись на Святе Письмо, науці Святих Отців і літургійних джерелах.

Богословська характеристика.

Богослуження нашої Східної Церкви відзначаються глибоким культом Божої любові і

Милосердя. Службу празникові Христового Серця уклав наш найкращий літургіст о. Ісидор Дольницький. «Служба написана о. Дольницьким, - каже митрополит Андрей Шептицький - не тільки відповідає усім обрядовим приписам, але й щодо змісту є дуже добрим представленням культу безкінечної Христової любові під символом Його Серця». О. Ісидор Дольницький уклав також акафіст Христовому Серцю.

До особливих форм культу Христового Серця належать: святкування свята Христового Серця, перші п’ятниці в місяці, святі години, щорічна віднова акту посвяти, нічні винагороджувальні адорації Святих Тайн.

Празник Христового Серця прийняли Східні Католицькі Церкви сирійців, маронітів, халдейці, вірменів, мелхітів та італо-греків.

Після полієлею співаємо на утрені величання: «Величаємо тебе, Життєдавче Христе, і почитаємо найсвятіше Серце твоє, що любов’ю до людей палає». Цими словами величання висловлюємо нескінченну Божу любов Ісуса як батька до нас дітей, і всі ласки і добродійства які випливають з цієї любові.

Зі стихир на вечірні дізнаємося про найвищий ступінь любові Господа до нас: «Дивіться, дивіться, як полюбив нас Ісус, більше ніж ангелів! Бо не від ангелів, але від потомства Авраама він прийняв це: той що з Отцем і Святим Духом сидить на престолі слави та від шестикрилих серафимів приймає трисвяту пісню, не соромиться називати нас братією своєю, коли каже до свого Небесного Отця: Я звіщу ім'я Твоє братам моїм, хвалитиму Тебе серед громади. Велика любов твого Серця до нас, Ісусе, - слава Тобі!».

Тропар свята: «Безодню любови своєї показав Ти до нас, Христе Боже, в найсвятішому Твоєму Серці. Сподоби нас у теперішньому житті зберіганням Твоїх заповідей віддавати тобі любов’ю за любов і в прийдешньому насолоджуватись найдосконалішою любов’ю - огляданням Божества».

Свято Преображення ГНІХ.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Богословська характеристика.	\|	Історичний розвиток.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.