Історичний розвиток.

Подія Христового Преображення має своє місце у святому письмі. Відразу всі три

синоптичні Євангелія розповідають нам про цю подію (Мт. 17,1-6; Мк. 9,1-8; Лк. 9,28-36). Христова прилюдна діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус це Богом післаний Месія, і ту віру прилюдно визнали устами Апостола Петра, та все таки їхня віра ще не була укріплена. Христос хоче надзвичайним актом їхню віру скріпити. Тому, кілька днів потому, як їм предсказав свої страсті і смерть, Він бере із собою Петра, Якова й Івана, виходить з ними на гору Тавор, і тут на молитві відслонює перед ними промінчик Свого Божества. Св. Євангелист Матей про чудесну Христову переміну каже: «І переобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло» (Мт. 17,2). Коло Христа з’явилися старозавітні пророки Мойсей і Ілля і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро захоплений блиском Христової слави кличе: «Господи, добре нам тут бути!» А втім, як при Христовім хрищенні в Йордані, так і тут дався чути голос з неба: «Це - мій улюблений Син, що його Я вподобав: його слухайте» (Мат. 17, 5). Св. Євангелія нічого не говорить про місце Христового Преображення. Зате християнська традиція від VI ст. загально приймає, що тим місцем була гора Тавор.

Свято Преображення Господнього існувало вже в IV ст., про що свідчать повчання і слова Єфрема Сирійського й Івана Золотоустого. Мати Костянтина Великого, свята рівноапостольна Єлена, побудувала на горі Тавор храм на честь Преображення, зруйнований у XII ст. Салах-ад-діном. Єрусалимський патріарх Кирило II 1860 р. на руїнах давньої церкви збудував новий храм. В 1923 р. побудовано на Таворі величаву базиліку Господнього Преображення. Від VI ст. цей празник урочисто святкується у Східній Церкві під назвою «Господнього Преображення». В Західній Сирії у VIII ст. він називався «Празником Тавору». Цікаво, що у традиції Вірменської Церкви свято Преображення включене до великоднього циклу, є рухомим і святкується в сьому неділю після П’ятидесятниці.

Первісно празник Преображення святковано в місяці лютому. Одначе тому, що цей радісний празник звичайно випадав у часі Великого Посту, а це було незгідне з духом посту й покути, то його перенесено на день 6 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскин є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож св. Церква йдучи за цією думкою, перенесла цей празник з місяця лютого на 6 серпня тому, бо 40 днів пізніше, це є 14 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста - пам'ять Христових мук і смерті.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Свято Найсолодшого Серця Ісуса. Історичний розвиток.	\|	Богословська характеристика.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.