Богословська характеристика.

На свято Стрітення існує традиція освячувати свічки. З джерел дізнаємося, що приношення свічок у процесії на Стрітення практикувалось в Олександрії. Кирило Олександрійський (+444) у своїй проповіді про принесення Дитяти Ісуса до Храму згадує про ношення свічок цього дня в Олександрії. Про таку саму практику в Анкирі говорить Теодот Анкирський (+446). Звичай благословити свічки на Стрітення прийшов аж по Х ст.. Перший раз згадує про нього Римсько-Германський служебник з XII ст..

Обряд освячення свічок нагадує нам, що Ісус Христос, світло від світла, в день принесення в єрусалимського храму перший раз об'явив себе прилюдно як «світло на об'явлення поганам».

Побожні християни мають звичай берегти посвячені на Стрітення свічки по своїх домах і світити їх у різних потребах з вірою й надією, що Бог дасть їм бажане добро і вбереже від нещастя.

З події принесення Ісуса до святині Божою Матір'ю бере свій початок обряд християнського «виводу», коли матері-християнки приносять своїх новонароджених дітей до церкви, де відбувається церковне благословення матері й дитини. Мати з дитиною входять до церкви, священик приводить їх до тетраподу, мати стає навколішки, а священик молиться, благословить їх та кропить свяченою водою. Таким обрядом виводу св. Церква виявляє пошану жінці, яка в чесному християнському подружжі породила нового Божого слугу.

Стрітення належить до Господських свят, присвячених безпосередньо Христу, але за своїм богослужбовим змістом воно виключно близько свят Богородичним. І в давнину, в своєму виникненні, розглядалося як свято, присвячене Матері Божої. На іконі свята зображення Христа і Матері Божої рівні за своєю значущості: Немовля Спаситель, який сидить на руках Богоприїмця Симеона, що приймає на руки свої Спасителя і являючого собою як би давній світ, що виконується Божеством, і Матір Божа, що вийшла на хресний шлях - віддання Сина Свого на порятунок світу. І вся ікона у своєму побудові висловлює цю подвійну природу свята, радість Стрітення і Страсну скорботу, те, що укладено в словах Симеона.

До Євангельського оповідання про Стрітення Господнє передання Церкви додає, що священик Захарія, який тоді був у храмі, вводячи Пречисту Діву Марію з дитятком Ісусом, поставив Її не там, де зазвичай стояли жінки, що приймали очищення, а на місці, призначеному для дів, куди заміжні не могли входити. Це викликало велике незадоволення та нарікання з боку книжників, хранителів закону, які, не знаючи великої тайни воплочення Сина Божого, вбачали в тому порушення законного порядку. «Просвічений Божим Духом і знаючи тайну непорушеного в народженні дівства, — говорить св. Григорій Низький, -- Захарія не відмовив Матері Діві в храмі місця, призначеного, згідно з законом, дівам, і юдеїв повчав, що людська природа й усе створіння підвладне своєму Створителю і що Він управляє ним, а не навпаки; тому в Його волі було показати новий спосіб народження, який не перешкодив Матері залишитися Дівою».

У день Стрітення Бог, невидимо перебуваючи в храмі своєю благодаттю, видимо увійшов в нього. Закриваються останні пророчі книги. Ст. З. поступається місцем Н. З.. Так бліднуть і тьмяніють зірки - краса нічного небосхилу - в проміннях сходу сонця. Скоро буде зруйновано Єрусалимський храм, але від його основи, неначе молоді паростки від кореня, розкинуться по всій землі християнські громади.

Слова Симеона, який прийняв Господа, збулися. Ісус Христос дав людям новий закон благодаті і любові. Але Його вчення, як і сам Спаситель світу. Стали для багатьох об’єктом ненависті і протиріч.

Благовіщення Пресвятої Богородиці.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Богословська характеристика.	\|	Походження свята.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.