У радіотехніці, при розгляді практичних ймовірнісних ситуацій, виявляється необхідність характеризувати їх не однією, а декількома випадковими величинами одночасно. Наприклад, задача визначення похибки оцінки просторових координат повітряного судна наземними радіолокаційними засобами не може бути вирішена без спільного врахування випадкових похибок вимірювання дальності, азимута й кута місця.
Для опису декількох випадкових величин у теорії ймовірностей вводиться поняття вектора (системи) випадкових величин як багатомірної функції, визначеної на множині випадкових подій.
Особливість опису системи випадкових величин полягає в тому, що її властивості не вичерпуються властивостями окремих складових, а включають, крім цього, взаємні зв'язки (залежності) між випадковими величинами.
Для наочності викладу, далі основна увага приділена розгляду найпростішого випадку, коли система включає тільки дві випадкові величини. Найбільш часті практичні ситуації, коли обидві вони дискретні або обидві - неперервні. Рідше, коли одна з них є дискретною, а друга – неперервною випадковою величиною.