Керівництво в організації

Особистісні якості лідера, звичайно ж, відіграють велику роль у його практичній діяльності. Однак в остаточному підсумку важливіше не те, що являє собою лідер як особистість, а те, що ця особистість робить і як поводиться. Тому дослідниками лідерства було запропоновано кілька підходів до опису поводження лідера, яке можна охарактеризувати як стиль лідерства.

Одним з перших опис стилів лідерства дав К.Левін, що виділив авторитарний, демократичний і пасивний стилі. Хоча висновки Левіна ґрунтувалися на даних польових досліджень, його класифікація не одержала широкого поширення, оскільки стилі лідерства не погоджувалися з природою завдання, що виконувала група, і слабко враховувалися відносини між її членами. Тому були початі спроби удосконалити підхід, заснований на аналізі поводження лідерів.

Пізніше Р.Танненбаум і У.Шмідт запропонували схему, що одержала назву континуума лідерського поводження (мал. 7.1), яка показує, що лідер має широкий вибір форм поводження стосовно своїх послідовників. Важливою особливістю підходу Танненбаума-Шмідта була влада – можливість діяти чи впливати на ситуацію та поводження інших людей [4].

	Орієнтація на відношення	Надання повноважень
Демократична поведінка	Свобода для послідовників Використання влади лідером		Лідер дозволяє послідовникам діяти в певних, обумовлених рамках
		Лідер встановлює рамки, групі дозволяє приймати рішення
	Лідер представляє проблему, вислуховує та приймає рішення
	Лідер представляє попереднє рішення, яке може бути змінено
	Лідер висуває ідеї та ініціює питання
	Лідер “продає” рішення
Авторитарна поведінка		Лідер приймає рішення та оголошує його
	Орієнтація на завдання	Використання влади

Мал. 6.1. Континуум лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта

При цьому стиль лідерства повинен вибиратися в залежності від того, яке джерело повноважень лідера: формальна влада (тобто влада, якою володіє лідер унаслідок свого формального становища в організації) чи особистісні якості.

Якщо влада лідера ґрунтується переважно на його особистісних якостях, то поводження лідера в більшій мірі демократичне й орієнтоване на відносини; лідер при цьому надає послідовникам велике поле дій. При русі до протилежного кінця континуума поводження лідера стає більш авторитарним і орієнтованим на розв’язання задачі, причому послідовникам надається усе менше поле дій.

Можливість “переключення швидкостей” лідерства визначається багато в чому тим, якою владою і впливом володіє менеджер. Нестача владних повноважень може різко знижувати ефективність індивідуальної діяльності керівника, у той час як їхній надлишок може приводити до зловживання владою, як показує мал. 6.2.

Ефективна
Діяльність керівника
Неефективна
	Неадекватно слабка	Достатня	Надмірна
	Індивідуальна влада

Мал. 6.2. Вплив влади на ефективність діяльності керівника

Дослідники давно цікавилися джерелами особистої влади. Американські науковці Дж.Френч і Б.Рейвен запропонували класифікацію, засновану на виділенні п’яти основних джерел влади. Короткий опис цих джерел наведено в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи ефективного контролю	\|	Джерела особистої влади за Дж.Френчі і Б.Рейвеном

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.