Найбільшу популярність серед практиків одержала система опису стилів лідерства, що має назву “решітка менеджменту”, запропонована Р.Блейком і Дж.Моутон. “Решітка менеджменту” – це двовимірна схема, горизонтальна вісь якої відбиває орієнтацію лідера на виконання завдання, а вертикальна – його орієнтацію на відносини між людьми. На мал. 6.3 показана “управлінська решітка” і дані описи п’яти стилів із вказуванням відповідних координат.
За В.Лозницею тип 1:1 можна коротко описати як “невтручання” (збіднене управління), тип 1:9 – “тепла компанія” (управління в дусі клубу за інтересами), тип 9:1 – “завдання” (влада-підкорення), 5:5 – “золота середина” (організаційне управління), тип 9:9 – “команда” (групове управління) [1; 2].
Підхід Блейка й Моутон, нехай неявно, вказує на існування найкращого стилю лідерства – групового керування (координати – 9,9). Тим часом, практика свідчить, що в багатьох випадках ефективними виявляються й інші стилі лідерства. Більше того, зміни в організації можуть вимагати зміни стилів лідерства. Виникає питання: чим варто керуватися при виборі стилю лідерства? Відповідь на це питання почасти дають теорії ситуаційного лідерства.