• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Література

1. Т.І. Поніманська. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник. – К., 2004. – с. 210-236.

Мораль– форма суспільної свідомості, що охоплює моральні поняття, принципи, норми і правила, якими люди керуються в своїй поведінці.

Моральне виховання – цілеспрямований вплив дорослого на формування у дітей моральних почуттів і якостей, засвоєння ними певних норм і правил, розвиток відповідних мотивів і звичок поведінки.

Зміст морального виховання

Ø виховання любові до рідних і близьких, до Батьківщини, свого народу, поваги до інших народів;

Ø виховання працьовитості, колективізму, гуманізму;

Ø виховання дисциплінованості і культури поведінки;

Ø виховання вольових рис характеру і позитивних моральних якостей.

Завдання морального виховання:

„ Формування моральної свідомості (уявлень про моральні норми).

„ Виховання моральних почуттів: любов до близьких, Батьківщини, власної гідності, обов’язку , справедливості.

„ Розвиток навичок моральної поведінки: дисциплінованість, культура поведінки, спілкування, самостійність.

Принцип морального виховання – основне положення, яке визначає зміст, методи і форми організації всієї системи морального виховання.

Принципи морального виховання

1. Гуманно-особистісний.

2. Народознавчий.

3. Природовідповідності.

4. Виховання в колективі.

5. Зв’язок морального виховання з життям і працею народу.

6. Єдність і цілісність виховного процесу.

7. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Результатом морального виховання є соціальна компетентність дитини – відкритість до світу людей як потреба особистості, навички соціальної поведінки, готовність до сприймання соціальної інформації, бажання пізнати людей, робити добрі вчинки.

Метод морального виховання – шлях або спосіб реалізації завдань морального виховання.

Методи формування моральної поведінки

1. Привчання до форм суспільної поведінки – практичне вироблення в дітей певних умінь і навичок, звичок.

Прийоми:

ü вказівка, що робити;

ü показ і пояснення способу поведінки;

ü повторність (організація вправ);

ü контроль і оцінка.

2. Вправи в моральній поведінці:

ü доручення – спеціально організовані ситуації для багаторазового вправляння;

ü ігрові вправи – діти «навчають» ведмедика правилам поведінки.

3. Керівництво різноманітною діяльністю дітей, як метод виховання поведінки (грою, працею, спілкуванням, навчанням).

Методи формування моральної свідомості

1. Переконання – метод впливу на свідомість, почуття і волю за допомогою словесних доказів.

2. Роз’яснення – коротка розповідь, чітка, без зайвого моралізування: сидіти треба спокійно, щоб не заважати іншим.

3. Навіювання – впевненість у тому, що діти можуть бути сміливими, чемними, добрішими (пряме і непряме).

4. Морально-етична бесіда – метод узагальнення моральних уявлень і понять, на основі яких формується переконаність (індивідуальна і колективна).

5. Художнє слово, музика, живопис.

Методи стимулювання почуттів і відносин

1. Приклад (дорослого і дітей) – зразок моральної поведінки.

2. Заохочення і покарання – педагог чи колектив дітей приймають рішення, які виділяють дитину із загальної маси, здійснюють певну зміну в її правах чи обов’язках.

Вимога – справедливість і об’єктивність.

При заохоченні – дотримуватись міри, не перехвалювати дитину.

Мірою покарання може бути:

- громадська оцінка поведінки дитини колективом групи;

- позбавлення задоволення під час розваг;

- тимчасове позбавлення улюбленої іграшки або бажаної ролі в грі.

Категорично не допускаються:

- фізичні покарання;

- покарання, які принижують людську гідність (грубі слова, клички, стояння в кутку).

3.Етична оцінка поведінки дітей: схвалення і засудження.

При підборі методів враховують:

ü особливості віку;

ü індивідуальні прояви дитини;

ü рівень вихованості кожної дитини і групи в цілому.

Переглядів: 424