Звеличення у творі незламної, непереборної людської особистості, здатної протистояти негативним обставинам і навіть смерті. Важлива складова ідейного наповнення неоромантичних творів (О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюк).
Строфіка
Розділ віршознавства (версифікації), що вивчає строфу як частину композиції поетичного твору, її зв’язок родoм літератури, жанром та змістом, різноманітність строфічної будови світової поезії. Видатним дослідником строфіки є український віршознавець І.Качуровський.
Сюжет
Подія чи послідовність подій, що є основою твору. Сюжет відрізняється від фабули (хронологічної послідовності подій) тим, що може включати екскурси в минуле, пропуски для створення інтриги. Сюжет є розповідь про фабулу. Сюжет, в якому події розгортаються в часовій послідовності називається хронікальним. Той, в якому головними є причинно-наслідкові зв’язки між подіями – концентричним. Розрізняють зовнішній сюжет – події, розкриття характерів безпосередньо, і внутрішній (розвиток і виявлення характерів опосередковано, через зміни у психіці героя). Зовнішній сюжет будується на інтризі, внутрішній – на колізіях. Специфічними є сюжети з ущільненим часопростором, коли значний обсяг подій відбувається і з’являється через ретроспективу за малий час (“Один день Івана Денисовича” О.Солженіцина, “Санаторійна зона” М.Хвильового). В ліричному творі сюжет – внутрішній рух думок, переживань, що розгортається в душі ліричного героя. Сюжет – “кістяк твору”, в його системі відбиваються конфлікти і характери епохи.