• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Текст – головний елемент документа.

Під час складання тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість.

Точним мовлення може бути за умова знання предмета мовлення, мови, володіння її лексичним багатством. Найбільше можливостей для вираження точності мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми.

Щоб мовлення було переконливим, живим, необхідно використовувати фразеологізми, що допустимі в офіційно-діловому стилі.

Повним називається текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.

Переконливимє такий текст, який веде до прийняття адресатом пропозиції або до виконання прохань, викладених у документі.

Текст складається з ;

- вступу -

- доказу Складний - Простий

- закінчення закінчення

Виникнення письма

Найдавніші писані пам’ятки часів Київської Русі сягають середини XI ст.

( наприклад, Остромирове євангеліє ) Написані вони старослов’янською мовою.

Після занепаду Київської Русі старослов’янським алфавітом користувалися всі східні слов’яни, хоча кількість і форми букв змінювалися. Так, спершу вживали уставне письмо, яке характеризувалося чітким, каліграфічним накресленням літер, кожна з яких писалася окремо, ставилася перпендикулярно до рядка, мала геометричний вигляд.

З середини XIV ст. геометричний вигляд літер поступово спрощувався, писалися вони з нахилом, допускалися скорочення слів. Такий тип письма називався напівуставом.

Пізніше з’явився скоропис – букви заокруглені, писалися зв’язно, окремі з них виносилися понад рядком.

У 1708 р. Петро І провів реформу кирилівського напівуставу. Стара кирилиця для друкування церковних книг, для інших потреб (світської літ., держ., наук.) впроваджено громадський шрифт. Було вилучено ряд літер кирилиці, написання літер спрощено. З деякими незначними змінами цей алфавіт використовується в сучасному російському, українському і білоруському письмі.

Переглядів: 574