Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Надання правової допомоги у кримінальних справах

Питання надання правової допомоги у кримінальних справах, як правило, регулюються у двосторонніх міжнародних договорах про надання допомоги у кримінальних, цивільних та сімейних справах. Окремі аспекти надання правової допомоги передбачаються у багатосторонніх міжнародних договорах про боротьбу з конкретними видами злочинів. Крім того, приймаються регіональні міжнародні договори, що передбачають надання такої допомоги, наприклад, Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. та Конвенція СНД про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р.

Предметом договорів про правову допомогу у сфері кримінальних правовідносин найчастіше є:

· питання екстрадиції;

· питання, пов’язані з дією іноземного закону (колізійні норми);

· питання, пов’язані з визнанням і виконанням рішень іноземних судів;

· питання, пов’язані з визнанням та виконанням окремих судових та слідчих доручень за кордоном.

Екстрадиція (видача злочинця) – передача злочинця державою, на території якої він знаходиться, іншій державі на вимогу останньої для притягнення злочинця до відповідальності чи виконання вироку, що набрав законної сили.

Сучасне міжнародне право розглядає право видачі злочинця як суверенне право держави. У більшості випадків обов’язок екстрадиції виникає лише на підставі відповідного договору між зацікавленими державами. Загальні зобов’язання щодо екстрадиції, як правило, передбачаються у двосторонніх договорах про правову допомогу, однак положення про екстрадицію можуть передбачатися і у багатосторонніх договорах щодо боротьби з певними видами злочинів. Так наприклад, положення про порядок екстрадиції містить Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму 2005 р. Крім того, процедура екстрадиції може здійснюватися і за відсутності відповідного договору за процедурою ad hoc, у т.ч. на засадах взаємності.

За загальним правилом, екстрадиція не допускається:

· щодо власних громадян (зокрема, ст. 25 Конституції України забороняє видачу громадян України іншій державі). Однак деякі держави все ж допускають видачу власних громадян. Так, можуть видавати власних громадян один одному США та Вликобританія;

· якщо у державі, якій направлено запит про видачу, вчинене особою діяння не вважається злочином;

· якщо є підстави вважати, що запит про видачу має на меті переслідування особи за ознаками раси, національності, релігії чи політичних переконань;

· якщо у державі, до якої спрямовано запит про видачу, особу вже притягнуто до кримінальної відповідальності. Проте, таку особу може бути передано для відбування покарання;

· якщо стосовно особи в державі, до якої спрямовано запит про видачу, була застосована амністія або за законодавством цієї держави закінчилися строки давності притягнення до відповідальності за конкретний злочин;

· якщо у державі, яка подала запит про видачу особи, застосовуються тортури чи є підстави вважати, що видана особа не буде користуватися мінімальними засобами захисту в судовому процесі. Крім того, більшість держав, у яких скасовано смертну кару, не видають злочинців, якщо є підстави вважати, що до них буде застосовано смертну кару;

· якщо у державі, до якої направлено запит про видачу особи за вчинене нею діяння передбачається покарання більш м’яке, ніж позбавлення волі.

Процедура екстрадиції складається із таких стадій:

1) направлення запиту про видачу державі, на території якої перебуває особа, що вчинила злочин;

2) затримання та (або) взяття особи під варту компетентними органами держави, якій направлено запит про видачу;

3) розгляд компетентними органами всіх одержаних від держави, що зробила запит про видачу, документів та доказів, що підтверджують вину особи;

4) прийняття компетентним органом рішення про видачу особи іншій державі. Як правило, таке рішення приймається генеральною прокуратурою, міністерством юстиції або міністерством внутрішніх справ;

5) фактична передача затриманої чи заарештованої особи іншій державі.

Перелік уповноважених органів, які наділяються компетенцією розглядати питання, пов’язані з екстрадицією, визначається двосторонніми чи багатосторонніми договорами про правову допомогу. Як правило, такими органами визнаються генеральні прокуратури чи міністерства юстиції сторін. Наприклад, відповідно до Конвенції СНД про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 р. такими органами є Генеральні прокуратури, відповідно до Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 р. – Генеральна прокуратура з боку України та Міністерство юстиції з боку Республіки Молдова.

До питань екстрадиції злочинців для слідства і суду примикають питання передачі злочинців для відбування покарання у вигляді позбавлення волі до держави, громадянами якої вони є. Відносини, пов’язані з передачею осіб для відбування покарання, регулюються Конвенцією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання у державі, громадянами якої вони є 1978 р., а також відповідними двосторонніми договорами. Така передача не допускається у випадках:

· якщо у державі, громадянином якої є особа, вона уже понесла покарання за вчинене діяння або визнана невинуватою у його вчиненні;

· якщо закінчилися строки давності чи є інші перешкоди для виконання вироку;

· засуджений постійно проживає на території держави, що винесла вирок.

Виконання окремих слідчих та судових дій здійснюється відповідно до укладених державою міжнародних договорів та її внутрішнього процесуального законодавства. При цьому компетентні органи держави на прохання (за дорученням) іншої держави проводять окремі слідчі або судові дії (допити, огляди, обшуки, експертизи тощо) та повідомляють про їх результати цю державу або повідомляють про результати проведених раніше слідчих чи чудових дій (надсилають копії протоколів, ухвал, постанов тощо).

Виконання слідчих та судових дій може здійснюватися у таких формах:

· безпосереднє направлення судом чи іншим правоохоронним органом однієї держави запиту (доручення) відповідному суду чи правоохоронному органу іншої держави;

· направлення запиту (доручення) вищим органом юстиції однієї держави відповідному органу іншої держави;

· використання дипломатичних каналів.

Визнання і виконання рішень іноземних судів у кримінальних справах здійснюється державою відповідно до положень її внутрішнього процесуального законодавства з урахуванням укладених нею міжнародних договорів. За загальним правилом жодною державою не допускається примусове виконання рішень іноземних судів без відповідного рішення власного суду чи іншого компетентного органу. Міжнародні договори про правову допомогу, як правило, передбачають, що іноземне судове рішення перед примусовим виконанням має бути розглянуте та підтверджене національним судом. Такий механізм закладено і у Законі України від 23.06.2005 р. № 2709-IV “Про міжнародне приватне право”, відповідно до ст. 81 якого в Україні підлягають виконанню вироки іноземних судів у кримінальних справах лише в частині, що стосуються відшкодування шкоди та заподіяних збитків.

 


Читайте також:

  1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
  2. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  4. Аудит витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг
  5. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
  6. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
  7. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
  8. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
  9. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
  10. Вдосконалення нормативно-правової бази міста на етапі переходу до інформаційного суспільства
  11. Ведення потерпілого у відділенні невідкладної допомоги.
  12. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.




Переглядів: 1257

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порядок притягнення фізичних осіб до міжнародної кримінальної відповідальності | Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Взаємовідносини України та Інтерполу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.019 сек.