Соціальний захист

Соціальна політика

Поняття соціального забезпечення, соціального захисту, соціальної політики держави.

Соціальну сферу формує комплекс відносин і зв’язків, які виникають між людьми, соціальними групами та суспільством загалом, що пов’язані із задоволенням широкого спектру потреб, необхідних для відтворення життєдіяльності сучасної людини.

Україна у ст.1 Конституції проголошена соціальною і правовою державою. Соціальною є держава, яка гарантує людині належні їй соціально-економічні права шляхом створення необхідних умов для їх реалізації та здійснює соціальну політику на засадах справедливості і в інтересах всього суспільства.

Змістом соціальної політики є політична координація і регулювання широкого спектра соціальних процесів.

Соціальна політика - система правових, організаційних та інших заходів державних і недержавних установ та організацій, що враховують економічний потенціал країни і спрямовані на підтримання соціальної стабільності в суспільстві ,створення умов для зростання добробуту працездатних осіб та забезпечення належного рівня життя тих, хто через непрацездатність чи інші життєві обставини не має достатніх засобів до існування.

Законодавчою базою для проведення соціальної політики є ст.ст. 41-52 Конституції, де закріплені соціально-економічні права людини, запорукою реалізації яких є, в основному, економічні чинники.

Основні завдання соціальної політики:

1. ліквідування бідності і забезпечення зростання рівня життя населення

2. соціалізувати економіку держави (інвестиційну, цінову, податкову, бюджетну, грошово-кредитну складові частини економіки)

3. забезпечити умови максимально повної реалізації принципів соціальної справедливості та виконання соціальних прав.

4. забезпечити соціальну стабільність в суспільстві.

Основні структурні частини соціальної політики:

1. політика розподілу і перерозподілу суспільного продукту (стимулювання найманої праці, формування доходів власників засобів виробництва, оподаткування майна та доходів, індексація доходів, надання пільг)

2. демографічна політика (охорона материнства та дитинства, стимулювання дітонародження, регулювання шлюбно-сімейних відносин та допомога сім’ї, міграційна політика)

3. політика зайнятості та охорони праці.

4. політика соціального забезпечення та соціального страхування.

5. молодіжна політика

6. житлова політика

7. політика розвитку соціальної сфери села.

Протягом життя, кожна людини знаходиться перед небезпекою настання обставин, які можуть самими безпосереднім чином вплинути на стан її здоров’я та призвести до втрати заробітку – основного джерела засобів до існування. До таких обставин відносять хворобу, старість, інвалідність. Побороти ці обставини, в більшості випадків, самостійно, особа не може, оскільки вони визначаються об’єктивними соціально-економічними умовами, тісно пов’язані із трудовою діяльністю і майже не залежать від волі особі. Проте, вони впливають на соціальну стабільність суспільства і тому, держава бере на себе певну відповідальності за їх настання і створює систему соціального захисту.

Термін соціальний захист має широке і вузьке тлумачення. У широкому розумінні соціальний захист розглядають як діяльність держави, спрямовану на забезпечення процесу формування та розвитку повноцінної особистості, створення умов для самовизначення й ствердження в житті. У вузькому – соціальний захист розглядається як сукупність економічних і правових гарантій, котрі забезпечують додержання найважливіших соціальних прав громадян.

Таким чином, поняттям соціальний захист охоплюються соціальні права людини. Право на працю, на освіту, на житло, на відпочинок, на безпечне довкілля, на охорону здоров’я, на достатній життєвий рівень, на безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу мінімально встановлених стандартів та ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Блискавкозахист споруд	\|	Соціальне забезпечення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.