Соціальне забезпечення

Право на соціальне забезпечення відносять до соціальних прав, це одне з природжених прав людини, яке визнане світовим співтовариством і закріплене в основних міжнародно-правових документах. Загальна Декларація прав людини (ООН, 1948р), Міжнародний Пакт про економічні, соціальні та культурні права (ООН,1966р), Європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1961), Переглянута європейська соціальна хартія (Рада Європи, 1996).

Конституція України ст.46 встановила право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення в разі повної, часткової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості, та в інших випадках, передбачених законом.

Забезпечення цього права здійснюється як в Україні, так і за кордоном за допомогою окремої галузі права - права соціального забезпечення.

В Конституції йдеться про право на соціальний захист, а не право на соціальне забезпечення.

У міжнародній практиці більш загальновживаним для позначення тих прав, котрі передбачені в ст.46 Конституції, є термін соціальне забезпечення. Розуміння терміну соціальне забезпечення ґрунтується на спеціалізованих нормах міжнародного права, одним із визначальних джерел якого є конвенція Міжнародної організації праці «Про мінімальні стандарти соціального забезпечення». Згідно із цією Конвенцією до сфери соціального забезпечення належить медична допомога, допомоги в разі хвороби, безробіття, старості, трудового каліцтва або проф. захворювання, інвалідності, втрати годувальника, по вагітності та пологах, сімейні допомоги.

Європейська хартія про основні соціальні права, підписана державами-членами Європейського Союзу містить права в галузі соціального забезпечення, які поділено на дві групи: права громадян, які працюють і мають право на адекватний соціальний захист і забезпечення в разі втрати заробітку внаслідок настання соціального ризику; права непрацюючих громадяни, котрі не мають засобів до існування і отримують соціальну допомоги в розмірі прожиткового мінімуму.

У міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, який Україна ратифікувала 19 жовтня 1973 року визнається право кожної на соціальне забезпечення.

Аналіз ст. 46 Конституції України свідчить, що її норми встановлюють саме таке право, яке традиційно у міжнародній та вітчизняній юридичній практиці отримало свій спеціальний термін - право на соціальне забезпечення. За межами соціального забезпечення, але в рамках соціального захисту знаходяться відносини, які регулюються іншими галузями права – трудовим, екологічним, адміністративним, фінансовим тощо. Соціальний захист застосовується щодо всіх соціальних прав, одним з яких є право людини на соціальне забезпечення.

Соціальне забезпечення – це організаційно-правова діяльність держави щодо матеріального забезпечення, соціального обслуговування, надання медичної допомоги за рахунок спеціально створених фінансових джерел осіб, які зазнали соціального ризику, внаслідок якого втратили здоров’я та (або) засоби до існування і не можуть матеріально забезпечити себе та своїх утриманців

Основні напрямки діяльності держави у сфері соціального забезпечення.

1. Реформа системи соціального страхування.

2. Реформа пенсійного забезпечення.

3. Реформа системи соціальної допомоги.

4. Удосконалення системи соціального захисту інвалідів, ветеранів війни та праці.

5. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок техногенних та екологічних катастроф.

6. Удосконалення системи охорони здоров’я

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальний захист	\|	Під предметом права розуміють сукупність суспільних відносин, які можна і потрібно врегулювати правом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.