МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||
МОЛЮСКИ- ЛІХТАРИКИПриблизно у 30-ти видів каракатиць у чорнильному мішку є особлива капсула, у якій знаходиться велика кількість яскравих світних бактерій. Завдяки їм каракатиця схожа на маленький ліхтарик. Цікаво, що каракатиця за своїм бажанням може вимикати світло. Для цього вона виділяє кілька крапель чорнила, яке тонкою плівкою накриває капсулу зі світними бактеріями. Каракатиця використовує такі бактерії як зброю. Вона вивергає блискучу хмаринку перед ворогом, осліплюючи його, а сама тим часом ховається у безпечне місце. Понад 100 видів глибоководних кальмарів теж мають «ліхтарики», але їх улаштування значно складніше, ніж у каракатиці. Кальмари майже усіяні дрібними та великими світними різнокольоровими «лампочками». Такі «лампочки» можна побачити і у середині м'язів цих тварин і навіть на очах. Очні «ліхтарі» допомагають кальмару орієнтуватися у темряві глибин. Світні види восьминогів можна порахувати на пальцях. Найцікавіший серед них - пекельний вампір. ЦІКАВЕ ПРО ГОЛОВОНОГИХ
Унікальна здатність восьминога Восьминоги мають унікальну здатність пролазити крізь щілину! Відомо безліч прикладів, коли восьминоги вражали людину, навіть декотрі фахівці вважали, що ці тварини здатні телепортувати. Ось один з таких прикладів. Восьминіг, розмір якого становив 0,5 м, спокійно проліз крізь щілину, яка не перевищувала 1 мм! Це й спричинило припущення про телепортацію тварини. Компас восьминога Восьминоги можуть пересуватися по суші. Для цього вони тримають запас води, який знаходиться у мантійній площині. Швидкість їх пересування по суші неоднакова. Деякі види восьминогів ледве рухаються, інші можуть досягати швидкості 0,5 км/год. Восьминіг завжди знає, де знаходиться море. Він безпомилково прямує до нього з надзвичайною прямолінійністю, не відхиляючись від курсу, коли навіть на його шляху зустрічаються перешкоди. Літаючі молюски Найкращі «пілоти» серед молюсків — деякі види кальмарів. Рятуючись від ворогів, вони набирають велику швидкість і злітають над поверхнею води на 4—5 м. Так вони можуть долати відстань до 50 м. Восьминоги плавають повільніше, ніж кальмари. Але у критичні хвилини деякі види восьминогів теж здатні пролетіти кілька метрів над поверхнею води. Захисне пристосування На зразок ящірки, деякі види восьминогів можуть «розлучатися» зі своїм щупальцем, за яке його спіймав ворог. Як відпочиває восьминіг Під час сну восьминіг затримує дихання, а очі залишає відкритими. Його тіло підтримується майже усіма щупальцями, які міцно присмокталися до дна. Два щупальці восьминіг витягує убік, щоб відчути можливу загрозу під час сну. Навіть при глибокому сні він відчуває найлегші коливання в^ди і у будь-яку небезпечну мить може швидко прокинутися і втекти. Домівка восьминога Восьминоги будують собі житло. Для цього вони збирають каміння, черепашки у купу, а посередині роблять заглиблення. Там вони й ховаються. Крім того, восьминоги можуть себе прикрити каменем. Цікаво, що будівництвом восьминоги займаються вночі, а каміння, яке вони використовують для будівництва домівки, перевищує їх власну вагу в десятки разів. Самогубство серед восьминогів Серед восьминогів, яких тримали у неволі, фахівці час від часу спостерігали, як вони без явних причин починали відкушувати собі щупальці, що призводило до загибелі. Що змушує тварин до самогубства, невідомо й досі.
МОЛЮСКИ –ВЕЛЕТНІ Відомо, що тварини набувають велетенських розмірів, якщо вони живуть більше десяти років. Звичайні молюски живуть лише 2—3 роки, тому довгий час вчені заперечували існування молюсків-велетнів. Підтвердженням цього факту став випадок, коли на березі Атлантичної океану біля Норвегії знайшли кальмара довжиною 9 м. Вага цього велетнь становила близько 1 т. Та, як виявилось, це не найбільший молюск. У південній півкулі був знайдений кальмар довжиною 21 м, очі якого були п 40 см у поперечнику. Це найбільші очі, зареєстровані у тваринному світі. У народів, що населяють північну Європу, ці велетенські чудовиська називали кракенами. Вчені називають їх архітеутіс. У XIX ст. кракенів вразила епідемія, тому що саме в ці часи їх багато разів знаходили викинутими з води або їх знаходили на поверхні у різних місцях Світового океану. Більшість випадків було зареєстрована біля Великобританії, Нової Зеландії та Норвегії. Про життя цих тварин-велетнів у вчених нема єдиної думки. Фахівці вважають, що на відміну від інших кальмарів їх родичі-гіганти — погані плавці, малоактивні тварини, які чекають, доки до них наблизиться здобич. Серед вчених нема єдиної думки про те, чому саме ці кальмари набувають велетенських розмірів та про їх життя взагалі
РАКОПОДІБНІ НА МОРСЬКОМУ ДНІ МОРСЬКІ ЖОЛУДІ Морські жолуді відносяться до ракоподібних, хоча зовсім на них не схожі. Вони мають гіллясті вусики і живуть у черепашках з кришкою, які складаються з вапнякових пластин. Своєю широкою основою морські жолуді «приростають» до плаваючих на поверхні води предметів, на яких і мандрують. Морські жолуді живуть великими групами, щільно притискуючись один до одного. Таким чином вони обліплюють скелі та каміння. Ці рачки наносять велику шкоду пароплавству. Вони обліплюють поверхню корпусу корабля, який довгий час знаходиться у морі. На одному квадратному метрі оселяється понад 35000 личинок морських жолудів, які з часом стають дорослими і більш важкими. Тому вага судна збільшується. ОМАРИ
га морського судна збільшується на кілька тонн. Правші та лівші існують не тільки серед людей, а й серед тварин. Наприклад, у деяких ракоподібних, у тому числі і в омарів, права або ліва клішня може бути непомірно великою. Як приклад можна назвати також равликів, молюсків. У більшості з них черепашки закручені праворуч. Зустрічаються також черепашки, закручені ліворуч. ГІГАНТИ МОРЯ Гіганти моря — це китоподібні водні ссавці, які зовні дуже схожі на риб. На відміну від представників класу ссавців нащадки китів понад 70 млн. років тому переселилися з суші у воду. Вчені вважають, що у далекому минулому кити були представниками четвероногих сухопутних тварин. З часом вони перебралися на мілководдя, де можна було краще сховатися від ворога, а пізніше зовсім оселилися у морі. Хоча кити мають грудні, спинні та хвостові плавники, це теплокровні тварини, які мають легені, розмножуються внутрішньоутробно і своїх малюків годують молоком. Саме цими та іншими якостями вони й відрізняються від риб. Цікаво, що кити з часом втратили вовну, яка для постійного життя у воді не дає ніякої користі. І тільки на морді кита можна побачити рідкий волосяний покрив — спогади про кошлатих пращурів. Замість вовни, яка на суші у ссавців виконує функцію теплоізоляції, кити мають товстий підшкірний шар жиру, який надійно зберігає їх внутрішнє тепло навіть у льодяних полярних морях. У прадавні часи люди вважали, що представники цього класу дуже небезпечні для мореплавців, тому що вони агресивні і здатні проковтнути навіть не один корабель. Це відобразилося у народних казках та легендах. Глотка китів порівняно з ротовим отвором мала. Саме це не дозволяє китам ковтати великі предмети. Тому кити у своїй більшості живляться планктоном — дрібними плаваючими рослинами та тваринами. Кити поділяються на дві групи: вусатих та зубатих. До вусатих відносяться смугасті, сірі, гренландські та гладкі кити, які розповсюджені у різних частинах Світового океану. Вусаті кити здобувають їжу одразу великими партіями й фільтрують її від води за допомогою китового вуса. Китовий вус — рогові ворсинчасті пластини, які можна порівняти зі щіткою. Опинившись серед планктону, кит набирає повну пащу води, потім змикає щелепи й поштовхом язика витискує її з рота, а планктон, що залишився, ковтає. Якщо косяк планктону розпливається у різні боки, кит поводиться дуже цікаво. Він опускається на глибину і починає обертатися навколо своєї осі, спрямовуючись вертикально угору. Таким нехитрим способом кит утворює зир, у центр якого стягується планктон. Киту залишається пірнути усередині і одним ковтком захопити їжу.
СПІЛЬНЕ ДЛЯ КИТІВ Кит з ревом виштовхує фонтан пари і бризок, видуваючи з легень до 90% використовуваного повітря (людина при диханні обновляє близько 15% об'єму повітря у легенях). Завдяки цьому кит може робити вдихи з великими перервами. Ф Фонтан — водяна пара, яка утворюється у холодному повітрі, коли залишає тепле тіло кита. Фонтан може триматися у повітрі декілька секунд. Це залежить від часу, який кит провів під водою. Чим більше часу він знаходився на глибині, тим довше він залишається на поверхні. Кит може знаходитися на глибині понад 40 хвилин. # Китів можна розрізняти за висотою та формою фонтана, який виникає під час їх дихання. Наприклад, у гладкого південного кита подвійний фонтан. Таких фонтанів більше нема у жодного з китів. Кити дихають повітрям, тому час від часу вони з'являються на поверхні. У цей час дихальні отвори кита відкриваються і з'являється струмінь, який супроводжується голосним звуком.
ВЕЛЕТЕНЬ СЕРЕД ВЕЛЕТНІВ
Синій кит — найбільша тварина з будь-коли існуючих тварин на Землі. Довжина тіла цих китів може перевищувати ЗО м, а вага досягає 150 тонн. Сині кити, які живуть у Північній півкулі, літо проводять в Арктиці біля берегів Гренландії, біля побережжя Чукотки, Алеутських островів, а взимку відпливають на південь до берегів Африки та Азорських островів. Синій кит живиться планктоном. Його улюблена їжа — дрібні рачки. Повний китовий шлунок вміщує близько 2 т планктону. Рибою синій кит не живиться. Під час полювання синій кит розвиває швидкість 10—15 км/год. Таце не межа його можливостей. Він може розвивати швидкість 40 км/год., але з такою швидкістю пливе недовго. Серед своїх родичів кит здається спокійнішим та повільнішим. Синій кит тримається одиноко і тільки під час спарювання їх можна зустріти парами. У самиць цих велетнів кожні 2 роки з'являється потомство. Розмір тіла немовляти досягає 8 м, а його вага одразу перевищує 2 тонни, ка годує малюка молоком протягом 7 місяців. Цікаво, що ці кити, зустрічаючись у відкритому океані з кораблями, можуть довгий час переслідувати їх. Можливо, вони таким чином розважаються, але серед вчених існує припущення, що це звичка триматися біля матері тобто виявляється реакція «дотримання». Відомий випадок, коли кит майже місяць тримався близько від корабля й відстав лише тоді, коли корабель підійшов до берега.
ДЗЬОБАТІ КИТИ Довжина тіла дзьоборила досягає 7 м. Цей кит має низьке покате чоло і короткий конічний дзьоб. Звідси пішла його назва. Колір цієї тварини темно-сірий, світліший на череві. Але зустрічаються особини з іншими відтінками. Як правило, по тілу дзьоборила розкидані білі плями або довгі смужки. Цих дивних китів можна зустріти в усіх теплих та помірних водах Світового океану. Найчастіше їх можна побачити біля островів Японії. Тримаються дзьоборили, як правило, невеликими групами, але зустрічаються й одинокі особини. Як і численна родина китоподібних, дзьоборили живляться молюсками та глибоководними рибами. Занурюючись за їжею, дзьоборили можуть знаходитися під водою до ЗО хв, після чого піднімаються на поверхню для дихання на 10 хвилин. Іншим представником дзьоборилих китів є пляшконіс. Розмір цих китів — понад 9 м. Пляшконіс має білу пляму на череві та між грудними плавниками. Цікаво, що чоло цієї тварини з роками збільшується й нависає над дзьобом. Ще одним представником дзьоборилих є ремнезуб. Свою назву ці кити отримали завдяки плескатій формі своїх зубів. Нижня щелепа ремнезубів помітно виступає наперед. Живляться ці тварини тільки головоногими молюсками. Цікаво, що вони активно втягують здобич у пащу за допомогою язика. Ремнезуби — тварини, які мало досліджені фахівцями. КИТ – УБИВЦЯ Китом-убивцею називають косатку за її хижацькі звички. Цю тварину можна зустріти в усіх океанічних водах від Арктики до Антарктики. Довжина тіла косатки перевищує 8 м, вага — понад 7 тонн. Швидкість цих тварин досягає 60 км/год. Косатки вважаються розумними тваринами і здатні відчувати небезпеку. Головна їжа косатки — головоногі молюски та риба. Але ці хижаки часто нападають на великих тварин. Жодний з морських ссавців не може відчувати себе у безпеці поруч з косаткою, оскільки вона може напасти не тільки на дельфінів, а й на китів, серед яких можуть бути горбачі і навіть кашалоти. На своїх родичів косатки, як правило, нападають зграями, намагаючись у беззахисних китів вирвати м'який язик. Свою жертву хижаки втоплюють, не дозволяючи їй зринути для чергового ковтка повітря. Косатки являють собою загрозу і для тюленів, моржів, морських левів. Хижаки постійно контролюють лежбища ластоногих тварин і біда тому, хто відірвався від стада. Косатки нападають на цих тварин не тільки у воді, а й на березі. Вони вистрибують на мілководдя, проїжджаючи черевом по берегу, хапають здобич і з прибійною хвилею знову сповзають на глибину. ЦІКАВЕ ПРО АКУЛ Акули — дуже давні хижі та ненажерливі риби. Вони з'явились на Землі близько 400 млн років тому. У наш час їх налічується близько 375 видів, але вчені вважають, що, можливо, існують ще невідомі науці види акул. Акули мешкають майже в усіх морях та океанах нашої планети, а деякі їх види можна зустріти навіть у прісноводних річках. Ці тварини відносяться до хрящовидних риб. У акул відсутні скелетні кістки — в процесі еволюції вони перетворилися на гнучкі та легкі хрящі. Серед акул є велетні, розмір яких перевищує 15 м, а є й зовсім маленькі — розміром 20 см. Проте незалежно від розміру усі вони хижаки. Щелепа акули знаходиться у нижній частині голови, тому вона повинна повернутися на спину, щоб захопити здобич. Зуби акули дуже гострі. Вони розташовані у 5, а у деяких видів навіть у 7 рядів. Цікаво, що коли акула втрачає зуб, то замість старого виростає новий. Деякі акули водночас можуть змінити кілька зубів. Протягом життя хижачка втрачає тисячі зубів, але вони знову виростають. Як правило, новий зуб завжди більший старого. Зуби акули ростуть у шкірі ясен, а не у щелепній кістці, на відміну від костистої риби.
|
|||||||||||
|