• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Об'єкт, предмет і межі нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Питання про об'єкт та предмет прокурорського нагляду є доволі заплутаним у теорії прокурорського нагляду.

Як об'єкт прокурорського нагляду слід розглядати діяльність органів держави та недержавних органів щодо виконання ними законів і підзаконних нормативних актів, яка регламентується законодавством. Іншими словами, об'єкт прокурорського нагляду - це суспільні відносини, урегульовані нормами права з приводу виконання законодавства. Це випливає із наступного: суть об'єкта прокурорського нагляду - це не будь-яка діяльність, а тільки діяльність щодо виконання законів та підзаконних правових актів; це діяльність не всіх державних і недержавних органів, а лише тих, що зазначені в законі. Так, безпосередніми об'єктами цього напряму наглядової діяльності прокуратури виступають: Кабінет Міністрів України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; інші органи державного і господарського управління та контролю; рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві Ради, їх виконавчі органи; органи військового управління, військові об'єднання, з'єднання, частини, підрозділи, установи, військові навчальні заклади Збройних сил України, Служби безпеки, Прикордонних військ тощо; політичні партії, громадські організації, масові рухи; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, - а також посадові особи цих юридичних осіб та громадяни. Як бачимо, об'єкт прокурорського нагляду не безмежний. Для визначення його меж в теорії застосовується правова категорія „межі прокурорського нагляду”, під якою розуміють - правові вимоги щодо виконання певного за характером законодавства тим чи іншим колом державних і недержавних органів. Саме ці межі дозволяють визначити предмет прокурорського нагляду.

Предмет прокурорського нагляду узгоджується з об'єктом як частина з цілим, і зовнішніми межами першого відносно другого виступають межі нагляду. У загальному вигляді предмет даної галузі прокурорської діяльності виглядає як точне, неухильне, однакове для всіх додержання і правильне застосування законів України. Більш повно і конкретно предмет і межі прокурорського нагляду у сфері додержання і застосування законов визначено в Законі Про прокуратуру” (ст. 19) та відповідних наказах Генерального прокурора України, зокрема:

1. „Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави” № 6 від 15.04.04 р.

2. „Про сферу та особливості діяльності транспортних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальними прокуратурами” № 3/3 від 28.10.02.

3. „Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх” № 6/1 від 15.04.04 р.

4. „Про організацію нагляду за додержанням і застосуванням законів у Збройних Силах України, інших військових формуваннях і підприємствах оборонної промисловості” № 6/2 від 22.04.04 р.

5. „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері боротьби з корупцією” № 10 від 07.05.04 р. та інші.

Відповідно до статті 19 Закону України „Про прокуратуру” предметом нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів є:

I. Відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, організаціями та посадовими особами вимогам Конституції України та чинним законам.

II. Додержання законів про: недоторканність особи; соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян; захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав.

III. Додержання законів щодо: економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища; митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

За суттю, предмет цього виду нагляду утворюють два елементи додержання і застосування цілого комплексу законів (окрім тих, що регулюють: а) діяльність органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; б) підтримання обвинувачення у суді; в) діяльність суду (конституційного, загальних, господарських); г) органів та установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах та застосовують інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян тощо).

Під дотриманням законів потрібно розуміти - здійснення юридичними і посадовими особами наказаних законом діянь і утримання від неправомірних дій.

Застосування - це прийняття державними органами, посадовими особами відповідних закону рішень, у вигляді нормативно-правових актів, які обов'язкові для інших осіб і спричиняють за собою юридично значущі наслідки.

Можна сказати, що під прокурорським наглядом потрібно розуміти один з видів правозастосовної діяльності прокуратури, яка полягає в оцінці юридичної відповідності Конституції України, законам нормативних актів, що видаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами, а також діяння відповідних посадових осіб. Прокуратура оцінює діяльність юридичних і посадових осіб з точки зору відповідності її Конституції, законам та інших підзаконних актів (коли вони видані у відповідності з вимогами законів України і в них розкривається механізм дії законів, порядок їх застосування, або якщо необхідно з'ясувати умови та причини, що сприяли порушенням закону).

2. Відповідність Конституції та законам України правових актів, що видаються: а) Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади та органами державного і господарського управління і контролю; б) Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами; в) органами військового управління; г) об'єднаннями громадян; ґ) підприємствами, установами, організаціями; д) посадовими особами вищевказаних юридичних осіб. Можна сказати, що предмет нагляду за дотриманням і застосуванням законів складає відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами вимогам Конституції України, чинним законам та іншим підзаконним актам.

До таких правових актів можна віднести: правила; інструкції; листи; указівки; розпорядження; статути підприємств і організацій; колективні догоди й ін. Акти індивідуального характеру до яких відносяться: наказ про прийом на роботу, звільнення з роботи; розпорядження відомчого контролю посадовій особі й ін. Останні породжують права й обов'язки тільки вказаних у них суб'єктів права в конкретних випадках. Прокурор оцінює акти, виходячи з їх відповідності Конституції, законам України та іншим підзаконним актам.

Під час здійснення нагляду за загальним виконанням законів прокурорським працівникам потрібно правильно визначати межі застосування своїх повноважень, тобто межі нагляду. Це актуально, з одного боку тому, що не залишаються без реагування виявлені порушення закону, а з іншого - відсутнє втручання в оперативно-господарську діяльність відповідних суб'єктів господарювання і не підміняються контролюючі органи. Критерієм, що обумовлює межі нагляду, слугує правило: там де діє закон, повинен „спрацьовувати” нагляд. З цього приводу у ч. 2 ст.19 Закону міститься чітка вказівка, згідно якої „... Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю, не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству”. Закон (ст. 19) спеціально підкреслює, що перевірки виконання законів проводяться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Іншими словами нагляд за додержанням і застосуванням законів проводиться за наявності законних приводів і достатніх підстав. Серед таких приводів можна назвати:

1) повідомлення, заяви, скарги, листи окремих фізичних та посадових осіб про конкретні факти порушень законодавства України;

2) безпосереднє виявлення працівниками прокуратури ознак правопорушень, що охоплюються межами даного виду наглядової діяльності;

3) планові приписи щодо потреби проведення перевірок конкретного об'єкта чи групи таких;

4) конкретні вказівки, вимоги вищестоящих прокурорів щодо проведення перевірки додержання законності на певному піднаглядному об'єкті чи групі таких тощо.

Достатніми підставами для здійснення прокурорської перевірки можна вважати інформацію або про цілісний факт порушення закону, або про окремі ознаки такого порушення, або юридичні наслідки раніше виконаної перевірки, або відповідні просторово-часові тенденції - закономірності у діяльності тих чи інших піднаглядних об'єктів та суб'єктів.

Прокурорам для забезпечення виконання покладених завдань у аналізуємій сфері діяльності надані повноваження, які можна розділити на три основні групи:

I. Повноваження, направлені на виявлення порушень законів, причин порушень і умов що їм сприяють. Прокурор має право:

- безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено;

- мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію;

- письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, у тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою;

- вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

- вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності;

- вимагати виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

- вимагати перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ;

- вимагати зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству; вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

- викликати посадових осіб і громадян, вимагати від їх усних або письмових пояснень щодо порушень закону;

- перевіряти виконання законів перерахованими в ст. 1 Закону “Про прокуратуру” органами, підприємствами, установами й організаціями;

- перевіряти законність адміністративного затримання громадян і застосування відповідними органами і посадовими особами заходів впливу за адміністративні правопорушення;

- розглядати заяви та скарги про порушення прав громадян і юридичних осіб, крім скарг, які віднесений у компетенцію суду;

- брати участь у засіданнях органів державної влади й управління.

Відповідно до ст. 8 Закону вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або в передбачені чи законом визначені прокурором порядку.

Статистична та інша інформація або їх копії, необхідні для здійснення прокурорського нагляду чи розслідування, видаються на вимогу прокурора або слідчого безкоштовно.

Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Посадові особи і громадяни зобов'язані з'являтись за викликом прокурора і давати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою. У разі ухилення від прибуття посадова особа або громадянин за постановою прокурора можуть бути доставлені примусово органами міліції.

II. Повноваження, направлені на усунення порушень законів, причин і умов що їм сприяють:

- опротестувати незаконні акти Прем'єр міністра Україні, Кабінету Міністрів Україні, Уряду Автономної Республіки Крім, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

- вносити подання на усунення причин та умов що сприяють порушенням законів;

- вносити приписи про усунення очевидних порушень закону;

- звертатися до суду або господарського суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держав, а також підприємств та інших юридичних осіб.

III. Повноваження, направлені на залучення порушників закону до відповідальності:

- залучати правопорушників у встановленому законом порядку до карної відповідальності;

- збуджувати дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали для розгляду громадським організаціям.

4. Основні напрямки нагляду за додержанням і застосуванням законів.Діяльність прокурорів у галузі нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів доволі багатогранна. Однак, незважаючи на різноманітність піднаглядних об'єктів та проблем щодо забезпечення законності, прокурори повинні вміти, у той чи інший період, обирати ті види нагляду, котрі суттєво відображаються на режимі законності у державі.

У відповідності із Законом та виданими для його розвитку, згаданими вище наказами Генерального прокурора, основними напрямами нагляду за додержанням законів виступають:

1. Нагляд за виконанням законів про недоторканність особи; соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, військовослужбовців та членів їх сімей; прав та інтересів соціальних груп, які потребують державної допомоги і захисту.

2. Законів, що регламентують діяльність партій і громадських об'єднань; засобів масової інформації; порядок проведення референдумів, виборів, мітингів, зборів, вуличних походів, страйків, демонстрацій тощо.

3. Законодавства про порядок розгляду скарг, особливо з питань виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат; охорони праці, здоров'я, освіти, житлових прав та захисту споживачів; життя і здоров'я військовослужбовців.

4. Законодавства про міжнаціональні, міжконфесійні відносини та міграцію.

5. Законів про державну службу, зокрема, щодо обмежень заняття підприємницькою діяльністю.

6. Законодавства про адміністративні правопорушення.

7. Законів, спрямованих на реалізацію економічної реформи і розвиток ринкових відносин, зокрема: про оподаткування, зовнішньоекономічну, банківську, кредитно-фінансову, інвестиційну діяльність, ціноутворення, аграрну реформу тощо, а також законодавства про державний бюджет.

8. Законодавства про власність, а також законодавства щодо забезпечення збереження, використання озброєння, бойової техніки, боєприпасів та військового майна.

9. Законів про приватизацію державного майна, зокрема щодо законності роздержавлення майна, використання коштів та визнання в судовому порядку недійсними договорів відчуження об'єктів державної власності.

10. Природоохоронного законодавства.

11. Законодавства про транспорт, зокрема про безпеку руху залізничного, водного, авіаційного транспорту, збереження вантажів, рухомого складу та суден тощо.

Наведений перелік не вичерпний. У перспективі розвитку й діяльності нашої держави можливо виникатимуть нові проблеми правового і соціального характеру, котрі вимагатимуть уваги прокурорів щодо здійснення ними відповідного напряму наглядової діяльності за виконанням законів у сфері діяльності, яку ми розглядаємо.

5. Загальні питання організації роботи щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів.До таких можна віднести наступні питання, на які керівникам та безпосереднім виконавцям цього нагляду варто звернути окрему увагу:

- у своїй діяльності орієнтуватись якісними показниками, а не статистичними і зосередити зусилля на профілактичній спрямованості нагляду;

- взаємодіяти з відповідними органами влади, місцевого самоврядування, військового управління і здійснювати заходи, спрямовані на фактичне порушення закону та умов, що їм сприяли, виходячи з принципу незалежності прокуратури від органів виконавчої влади;

- повніше використовувати право прокурора брати участь у засіданнях місцевих Рад, їх виконавчих комітетів, колегій державних органів, військових рад тощо;

- вдосконалювати та вести пошук нових форм і методів прокурорської діяльності;

- наглядову роботу організовувати за предметно-зональним принципом. Для належного спрямування цієї роботи потрібно вивчати й аналізувати стан законності та правопорядку на різних рівнях: у регіоні, на підприємстві, в організації - для чого використовувати дані контролюючих органів, статистики, наглядової слідчої і судової практики;

- забезпечити повну та належну якість перевірок додержання законності, ретельну підготовку до кожної із них. Перевірки проводити, переважно, із залученням фахівців. Вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок і ревізій у межах їх компетенції. У разі невиконання цих вимог, порушувати питання про притягнення таких керівників до установленої законом відповідальності;

- у ході прокурорських перевірок виявляти не тільки факти правопорушень, а й винних у їх вчиненні, розміри матеріальних збитків та іншої шкоди, причини порушень та умови, які їм сприяли; використовуючи у необхідних випадках ст. 18 Закону, реалізувати право викликати керівників піднаглядних об'єктів і заслуховувати на засіданнях колегій прокуратур повідомлення і пояснення з приводу виявлених порушень законодавства;

- за результатами прокурорських перевірок вживати заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, незалежно від будь-якого місцевого, відомчого чи громадсько-політичного впливу, домагатись поновлення порушених прав і притягнення в установленому законом порядку, до відповідальності осіб, які допустили ці порушення. У випадках встановлення ознак злочину проти винних, відповідно до вимог ст. 97 КПК України, порушувати кримінальні справи;

заходи прокурорського реагування обирати відповідно до характеру виявлених порушень закону. Підвищити якість постанов, протестів, приписів, позовів. Контролювати належний та своєчасний розгляд цих документів. Практикувати проведення контрольних перевірок щодо дієвості вжитих заходів. У випадках невиконання законних вимог прокурора або несвоєчасного на них реагування, порушувати питання про відповідальність винних у цьому посадових осіб.

наглядаючим прокурорам особисто здійснювати постійний контроль за організацією роботи щодо здійснення прокурорських перевірок. Вимагати від підпорядкованих прокурорів чи прокурорських працівників підвищення рівня та ефективності цієї роботи. Не допускати фактів складання неякісних довідок за результатами перевірок чи нескладання їх взагалі. Викорінити практику гонитви за цифровими показниками. Зосереджувати увагу підпорядкованих працівників на підвищенні ефективності прокурорського нагляду, який би дієво впливав на стан зміцнення законності;

- регулярно оприлюднювати через засоби масової інформації найбільш актуальні проблеми прокурорської діяльності, результати перевірок та вжиті заходи щодо усунення порушень закону; копії документів прокурорського реагування, одночасно з їх винесенням, скеровувати до вищестоящих прокуратур. Управлінням і відділам узагальнювати і вивчати їх для забезпечення єдиної правозастосувальної практики органів прокуратури. Неякісні документи відкликати та реагувати на безвідповідальне ставлення до їх підготовки. Документи реагування, адресовані державним та іншим органам вищого рівня, вносити відповідно через Генерального прокурора, прокурорів обласного рівня та прирівняних до них прокурорів;

- вважати обов'язком підрозділів, якими порушуються кримінальні справи, у взаємодії зі слідчими підрозділами забезпечувати контроль за результатами розслідування. За кожним фактом необґрунтованого порушення кримінальної справи, як і їх закриття, проводити відповідні перевірки і, залежно від їх результатів, реагувати тощо.

6. Акти прокурорського реагування при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів.Встановлені законом повноваження прокурора по виявленню порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, усуненню порушень закону, поновленню порушених прав громадян та юридичних осіб, притягненню порушників закону до відповідальності реалізуються у формі актів нагляду за додержанням і застосуванням законів (загального нагляду). Іншіми словами можно сказати, що реалізація прокурором його повноважень у аналізуємій сфері здійснюється у формі відповідних актів, які є юридичними фактами, породжуючи прокурорськонаглядові правовідносини між прокурором, з одному боку, і відповідними посадовими особами, колегіальними органами підприємств, установ і організацій (а в ряді випадків - і з громадянами) з іншого боку. Ці акти містять вимоги прокурора, які можна підрозділити на:

а) обов'язкові для виконання (наприклад, про подання в прокуратуру для перевірки документів і матеріалів, видачу справок; проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих або підконтрольних підприємств, установ, організацій; виділення спеціалістів для перевірок, відомчих та позавідомчих експертиз; про подання в прокуратуру для перевірки рішень, розпоряджень, інструкцій, наказів та інших актів і документів, одержання інформації про стан злочинності та заходи щодо її забезпечення; про явку до прокуратури посадових осіб та громадян для дачі пояснень; про негайне усунення очевидних порушень закону та ін.);

б) обов'язкові для розгляду (про відміну актів або приведення їх у відповідність із законом, про припинення незаконних дій посадових осіб, поновлення порушеного права (у протестах); про порушення дисциплінарного провадження, провадження про адміністративне правопорушення).

Вимоги прокурора, які відповідають діючому законодавству, обов'язкові для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян. Вони виконуються невідкладно (наприклад, пипис) або в передбачені законом (наприклад, протест) чи визначені прокурором (наприклад, вимога про виділення спеціаліста) строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне відповідальність, передбачену законом (ч. 2 ст. 8 Закону).

Акти загального нагляду можуть бути у формі вимоги п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 20 Закону); протесту (п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону); повістки (п. 4 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 28 Закону); припису (п. 4 ч. 2 ст. 20, ст. 22 Закону); подання (п.п. 2, 5 ч. 2 ст. 20, ст. 23 Закону); заяви до суду або арбітражного суду (п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону); постанови (п. 3 ч. 2 ст. 20 Закону).

Основними умовами внесення цих актів є: своєчасність, точність та достовірність фактів, що вказуються в них; юридична обґрунтованість та вичерпне мотивування, правильність вибору адресату. Крім того, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25 Закону).

Для кожного з актів загального нагляду існують специфічні умови його застосування.

Припис прокурора - це документ прокурора (його заступника), що містить звертання до чи органа посадовій особі з вимогою негайного його виконання й усунення очевидного порушення закону щоб уникнути можливого заподіяння істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, чи організації громадянам. Ці розпорядження носять владний, імперативний характер і полягають: у негайному скасуванні правового акта; у приведенні акта відповідно до закону; у відновленні порушеного права; у здійсненні дій, необхідних для запобігання істотної шкоди; у стримуванні від здійснення визначених дій і т.д. Припис виноситься при очевидності порушення закону, а також реальної небезпеки заподіяння в результаті такого порушення, істотної шкоди державі, підприємству, установі, організації чи громадянину. Це виражається, по-перше, у створенні реальної небезпеки катастроф, аварій; по-друге, у припиненні виробничо-господарської чи діяльності створенні серйозних перешкод для її продовження; по-третє, у забрудненні середовища та знищенні природних об'єктів; по-четверте, в обмеженні гарантованих Конституцією України трудових, житлових і інших прав і свобод громадян. Розпорядження підлягає негайному виконанню, про що, у письмовому виді, повідомляється прокурору. При незгоді з вимогою, що міститься в розпорядженні, орган або посадова особа може оскаржити його вищестоящому прокурору чи у суд, котрі зобов'язані розглянути скаргу протягом 10 днів. Винесене прокурором рішення по скарзі не буде остаточним. Законодавство передбачає можливість подальшого оскарження цього рішення у судовому порядку (Глава 31-А ЦПК України).

Подання прокурора - це правовий акт прокурорського нагляду про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що сприяли їм, що вноситься в державний орган чи організацію посадовій особі, повноважним усунути допущене порушення закону і створити умови, що забезпечують у майбутньому неухильне виконання законів. Подання прокурора підлягає невідкладному розгляду і не пізніше, ніж у місячний термін, повинні бути прийняті заходи для усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли. Про результати розгляду подання повинне бути повідомлене прокурору в письмовому виді. Направляючи подання відповідному органу чи посадовій особі, прокурор повідомляє, що якщо подання буде розглядатися колегіальним органом, то йому повинно бути повідомлене про день засідання, для можливості прийняти в ньому участь.

Вимогапрокурора повинна містити: найменування органу або посадової особи, до яких звертається прокурор; найменування документа (вимога про подання в прокуратуру документів та матеріалів, видачі довідок; про подання в прокуратуру рішень, розпоряджень, інструкцій та інших актів і документів; про подання інформації про стан законності і заходи щодо її забезпечення; про подання статистичної та іншої інформації, про проведення перевірок та ревізій діяльності підпорядкованих або підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності; про виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих та позавідомчих експертиз, коротке викладення даних про порушення законів, які має прокурор, вимога про надання необхідної інформації, документів про проведення перевірок, ревізій, виділення спеціалістів для проведення перевірки, відомчої (позавідомчої) експертизи з викладенням конкретних питань, які підлягають з'ясуванню, з посиланням на п. 1 (чи п. 2, 3) ч. 1 ст. 20 Закону, строк виконання вимоги; прохання повідомити прокурора про початок перевірки, ревізії; посаду, класний чин та підпис прокурора.

Повістка - письмова форма виклику до прокурора для дачі пояснень з обставин, які з'ясовуються перевіркою. Вона містить: адресат (П.І.П., адресу); пропозицію з'явитися до прокурора та дати пояснення з обставин, які з'ясовуються прокурорською перевіркою; місце прибуття та час; посилання на ч. 4 ст. 8 Закону про обов'язковість вимоги прокурора та відповідальність за ухилення від неї (ч. 2 ст. 185 КоАП). Повістка з відповідною відміткою прокуратури є підставою для відсутності на роботі та оплати середнього заробітку за час, затрачений в зв'язку з викликом.

Постанова - акт прокурорського нагляду, який вноситься прокурором в залежності від характеру порушень закону посадовою особою або громадянином, про порушення кримінальної справи, провадження про адміністративне правопорушення, дисциплінарне провадження. Мотивована постанова виноситься прокурором і в інших випадках (наприклад, про передачу матеріалів на розгляд громадської організації). Якщо в порядку загального нагляду встановлюється достатньо даних, які вказують на ознаки злочину в дії (бездіяльності) посадових осіб або громадян, прокурор у встановленому законом порядку порушує кримінальну справу шляхом винесення відповідної постанови. Постанова надсилається органам дізнання або попереднього слідства. За наявності даних про вчинення посадовою особою або громадянином правопорушення, за яке встановлена адміністративна або дисциплінарна відповідальність, прокурор виносить відповідно постанову про порушення провадження про адміністративне правопорушення або про порушення дисциплінарного провадження. Ці постанови повинні містити: найменування постанови; місце та дату її винесення; ким складено постанову; викладення обставин порушення закону; обґрунтування вини особи, яка за думкою прокурора підлягає притягненню до відповідальності; вказівка на порушення закону; посилання на відповідну статтю КоАП, КЗпП, Статуту про дисципліну, яка передбачає відповідальність за правопорушення; коротке викладення пояснень особи, яка притягається до відповідальності, їхня оцінка прокурором; вимога прокурора про розгляд постанови вповноваженою посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк після її надходження; вимога прокурора повідомити про наслідки розгляду постанови (з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону), посадове становище, класний чин прокурора. Постанова прокурора використовується також для примусового доставляння посадової особи або громадянина, яка ухиляється від явки за викликом прокурора. У цьому випадку в постанові повинні бути наведені факти, які свідчать про ухилення особи від явки за викликом прокурора для дачі пояснень з обставин, які виявлені прокурорською перевіркою; обґрунтована необхідність його примусового доставляння в вказане місце та час. Постанова надсилається для виконання органам міліції.

Заява до суду або арбітражного суду про захист прав та законних інтересів громадян, держави, а також державних підприємств та інших юридичних осіб - акт прокурорського нагляду, направлений на поновлення їх порушених прав, притягнення винних фізичних (юридичних) осіб до цивільно-правової відповідальності, а також усунення та попередження правопорушень. У відповідності зі ст. 118 ЦПК прокурор має право звернутися до суду із заявою на захист прав та законних інтересів громадян та державних органів. При зверненні із заявами та позовами про захист прав і інтересів держави, державних підприємств та організацій прокурорам перш за все слід звернути увагу на відшкодування збитків. У випадках, коли втрачена можливість пред'явлення позову до винних в заподіянні шкоди, слід порушувати в судах справи про стягнення збитків, з посадових осіб, які своєчасно не вжили заходів до їх відшкодування. Під час підготовки заяви до суду (арбітражного суду), прокурор: а) з'ясовує обставини правопорушення та пов'язані з цим правові наслідки; б) визначає коло осіб, які причетні до правопорушення; в) збирає докази, необхідні для обґрунтування вимог, з врахуванням заперечень відповідачів; г) визначає ціну позову, якщо позов підлягає оцінці; д) встановлює, до якого суду або арбітражного суду необхідно звернутися із заявою. Позови оформляються відповідно до вимог ст. 137, 138 ЦПК, ст. 54 - 58 ГПК.

Переглядів: 937