• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Досудове слідство

Література

1. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів. Наказ Генерального прокурора України від 19.09.2005 р. № 3№ 10.- http: // www. rada. kiev. ua/laws / pravo / new / news. html.

2. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері боротьби з корупцією. Наказ Генерального прокурора України від 07.05.2004 р. № 10.- http://www.rada.kiev.ua/laws/pravo/new/news.html.

3. Бондаренко О. Загальний нагляд на стадії становлення // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 60.

4. Гаврилюк М. Захист прав громадян – завдання прокурорів. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 5(23). – С. 38 – 40.

5. Давиденко Л., Давиденко В. Прокурорський нагляд за виконанням вимог закону. // Вісник Прокуратури. – 2006. - № 5 (59). – С. 30.

6. Давиденко Л., Каркач П. Організація особистої роботи районного, міського прокурора. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 6(24). – С. 21 – 25.

7. Драган О. Здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів щодо міжнаціональних відносин. // Вісник Прокуратури. – 2006. - № 1 (55). – С. 38

8. Драган О. Нагляд за додержанням і застосуванням законів у сфері боротьби с корупцією. // Вісник Прокуратури. – 2006. - № 2 (56). – С. 44

9. Лісовий М. Прокуратура повинна виконувати функцію нагляду за додержанням та застосуванням законів // Вісник прокуратури. – 2001. - № 4. – С. 29 – 32.

10. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 134-155.

11. Мичко М. До питання про загальнонаглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С. 50.

12. Ринажевський Б. Нагляд за додержанням і застосуванням законів – важливе завдання прокуратури. // Вісник прокуратури. – 2003. - № 3(21). – С. 12 – 13.

13. Середа Г. Чи потрібен нагляд за додержанням і застосуванням законів? // Вісник прокуратури. – 2003. - № 2(20). – С. 23 – 28.

14. Хіцан І. Здійснення прокурорського нагляду за додержанням законів. // Вісник Прокуратури. – 2005. - № 12 (54). – С. 42

15. Шинальский О. Організація та забеспечення прокурорського нагляду. // Вісник Прокуратури. – 2006. - № 4 (58). – С. 9

Тема 6. Нагляд за додержанням законів органами,

що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання,

1. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

1.1. Предмет і завдання прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.

1.2. Повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за оперативно-розшуковими органами.

2. Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства.

2.2. Предмет і завдання нагляду.

2.3. Повноваження прокурора у процесі здійснення нагляду за органами дізнання та досудового слідства.

2.4. Правові акти прокурорського нагляду за органами досудового розслідування.

2.5. Організація прокурорського нагляду.

2.6. Прокурорський нагляд за додержанням органами дізнання і досудового слідства вимог закону про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочин.

2.7. Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування заходів процесуального примусу та вчиненням інших процесуальних дій.

2.8. Прокурорський нагляд за забезпеченням виконання вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах.

1. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.Відповідно до п. 3 ст.5, ст.ст. 29 і 30 Закону одним із напрямів прокурорсько-наглядової діяльності виступає нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Звідси можна визначити, що цей напрям охоплює нагляд за законністю в двох самостійних, врегульованих нормами, відмінних між собою, галузей права, видах діяльності правоохоронних органів: а) оперативно-розшуковій та б) кримінально-процесуальній (дізнання та досудове слідство). Ця обставина дозволяє відокремлено розглядати нагляд прокурора за кримінально-розшуковою діяльністю і за досудовим розслідуванням.

1.1. Предмет і завдання прокурорського нагляду за виконанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.Предмет прокурорського нагляду за оперативно-розшуковими органами визначений у ст. 29 Закону як додержання ними законів щодо охорони прав і свобод людини та громадянина; встановленого порядку здійснення оперативно-розшукової діяльності й забезпечення законності рішень, що ними приймаються. У предмет цієї підгалузі прокурорського нагляду не входять відомості про організацію, тактику, методи і доцільність засобів здійснення оперативно-розшукової діяльності, за умови, що вони передбачені законодавством.

У найбільш загальному вигляді завдання прокурорського нагляду за оперативно-розшуковими органами полягає у виявленні та усуненні порушень законів, що можуть бути допущені під час виконання ними своїх функцій . Повний перелік цих заходів наведено у Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність” (дивись п.п. 1-18 ст.. 8 Закону).

Прокурорська перевірка законності виконання оперативно-розшукових заходів повинна дати відповідь на такі питання: чи були вони скеровані на досягнення передбачених Законом про ОРД мети і завдань їх застосування?; чи були для їх виконання законні приводи і підстави?; чи входило проведення оперативно-розшукових заходів у компетенцію підданих перевірці органів?; чи у відповідності з законодавством відбувалось фіксування і легалізація наслідків конкретних випадків оперативно-розшукової діяльності?

Основними завданнями, на вирішення яких можуть бути спрямовані оперативно-розшукові заходи є: пошук, попередження і розкриття злочинів, а також виявлення та встановлення осіб, що їх готували і вчиняли; здійснення розшуку осіб, що переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від кримінального покарання, а також розшуку безвісти зниклих; пошук і фіксація даних про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій; отримання інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Перевірка прокурором порядку (процедури) проведення оперативно-розшукових заходів стосується, у першу чергу, тих, для яких, через обмеження ними конституційних прав і гарантій громадян, закон визначив такий порядок (ч. 2 ст. 8 Закону „Про оперативно-розшукову діяльність”).

Даючи оцінку законності проведення оперативно-розшукових заходів, прокурор з'ясовує, чи було складено мотивовану постанову відповідним керівником конкретного підрозділу, а також чи є потрібна постанова голови чи заступника голови апеляційного суду за місцем проведення оперативно-розшукових заходів. Прокурор перевіряє тільки додержання цими органами вимоги щодо обов'язковості документування результатів оперативно-розшукової діяльності та відображення їх у справах оперативного обліку.

Оцінюючи законність оперативно-розшукових заходів, прокурор перевіряє не тільки додержання відповідних норм Закону „Про оперативно-розшукову діяльність”, а й правил із галузевих Законів „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, „Про державну таємницю” тощо, в яких, так чи інакше, визначається оперативно-розшукова компетенція.

1.2. Повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за оперативно-розшуковими органами.Нагляд за додержанням законів під час виконання оперативно-розшукових заходів здійснюється Генеральним прокурором України, прокурором Автономної Республіки Крим, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами (ст. 14 Закону „Про оперативно-розшукову діяльність”). При необхідності здійснити перевірку законності оперативно-розшукової діяльності у міському чи райвідділі внутрішніх справ або підрозділах інших органів, міський, районний чи прирівняний до них прокурор повідомляє про це вищестоящого прокурора, який вирішує питання за суттю.

Перевірка законності у діяльності оперативно-розшукових органів проводиться: за наявності скарг про допущені цими органами порушення; за заявою слідчого про невиконання його доручень і вказівок; за власною ініціативою прокурора у зв'язку з неналежним розслідуванням справи.

У ході здійснення нагляду прокурор має право: вимагати від відповідних органів чи посадових осіб для перевірки матеріали та інші відомості про злочини і осіб, що їх вчинили; давати письмові вказівки цим органам; ознайомлюватися з оперативно-розшуковими матеріалами; діставати інформацію безпосередньо від конкретних працівників оперативно-розшукових підрозділів; висувати керівникам чи начальникам вимоги про проведення ними перевірки законності оперативно-розшукових заходів, обов'язкові для виконання; вживати заходів до притягнення винних у порушенні законів до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.

2. Прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства.Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудового слідства складають дії та рішення прокурора щодо реалізації наданих йому повноважень з метою попередження, виявлення й усунення порушень цими органами норм кримінально-процесуального та інших законів. Цей різновид нагляду, згідно з ст.ст. 1, 5, 29 і 30 Закону України є складовою частиною одного із основних напрямів нагляду, який охоплює і нагляд за законністю діяльності оперативно-розшукових органів. Разом із тим нагляд за органами дізнання і досудового слідства являє собою самостійну ділянку прокурорської діяльності, що за обсягом займає провідне місце серед решти функцій прокуратури. У цю сферу входить нагляд за двома групами об'єктів: 1) органами дізнання та 2) органами досудового слідства.

Органи дізнання вказані у статті 101 КПК України. Усі перераховані державні органи і посадові особи здійснюють й іншу діяльність, що є для них основною. Але прокурорський нагляд за ними як за органами дізнання поширюється тільки на кримінально-процесуальну діяльність.

До органів досудового слідства, які піднаглядні прокуратурі, належать: слідчі прокуратури; слідчі органів внутрішніх справ; слідчі податкової міліції; слідчі органів безпеки. Слідчі, незалежно від відомчої належності, не виконують жодних інших функцій, окрім розгляду і вирішення заяв (повідомлень) про злочини та провадження досудового слідства у справах про злочини, віднесені до їх компетенції. Тому прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового слідства охоплює всю діяльність слідчих.

2.2. Предмет і завдання нагляду.Стаття 29 Закону визначає предмет прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства (дивись п.п. 1-5 Закону).

Завдання прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства обумовлюються предметом нагляду. У загальному вигляді їх можна сформулювати як: забезпечення засобами прокурорського нагляду досягнення вимог закону (ст. 2 КПК України) щодо швидкого і повного розкриття злочинів; викриття винних; забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. До завдань цього виду прокурорського нагляду також можна віднести: попередження, виявлення та усунення порушень, передбачених законами прав і свобод учасників досудового розслідування; попередження, виявлення та усунення порушень процесуального порядку розгляду та вирішення заяв (повідомлень) про злочин тощо. На кожній із досудових стадій кримінального процесу перераховані завдання прокурора конкретизуються, набувають специфічного характеру залежно від етапу розслідування та форми його завершення.

Від того, наскільки ефективно здійснюється нагляд прокурорами за органами дізнання та досудового слідства, багато в чому залежить успіх у боротьбі зі злочинністю, дотримання режиму законності в Україні.

2.3. Повноваження прокурора у процесі здійснення нагляду за органами дізнання та досудового слідства.Повноваження прокурора дозволяють йому своєчасно виявляти порушення закону органами дізнання і слідчими, дієво реагувати на кожен випадок невиконання чи неналежного виконання правових приписів.

Використання повноважень прокурора в одних випадках має за мету забезпечити швидке, повне розкриття злочину, якісне наступне його розслідування і відшкодування завданої шкоди; в інших - забезпечити дотримання прав громадян, залучених у тій чи іншій формі (потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим тощо) в сферу кримінального судочинства.

Повноваження, які дозволяють прокурору попереджати порушення закону органами дізнання і слідчими, полягають:

- у санкціонуванні або погодженні зі слідчим перед зверненням до судді (або у відмові від дачі санкції чи згоди) виконання деяких слідчих та інших процесуальних дій, рішень (про проведення огляду житла чи іншого володіння особи; обшук; окремі види виїмки; зняття інформації з каналів зв'язку; відсторонення обвинуваченого від посади; направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу; застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або взяття застави тощо);

- у праві продовжувати (або відмовляти в цьому) строки досудового слідства; погодженні зі слідчим перед зверненням до судді щодо продовження строків тримання під вартою;

- у праві давати згоду (або відмовляти в цьому) на закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами; скерування справи в суд для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;

- у праві затверджувати (не затверджувати) обвинувальний висновок тощо.

Санкціонуючи, даючи згоду або затверджуючи відповідний процесуальний акт органу досудового розслідування, прокурор надає цьому актові юридичну силу. Відмова прокурора в санкції, згоді, затвердженні названих рішень попереджає порушення закону, оскільки у цих випадках постанови або обвинувальний висновок, хоч і зберігаються в матеріалах кримінальної справи, але процесуального значення не мають.

Владно-розпорядчий характер повноважень прокурора ще більш властивий тим із них, котрі виступають засобами усунення порушень закону. До таких повноважень відносять:

- право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови особи, що провадить дізнання, органу дізнання або слідчого;

- право вилучати в органу дізнання і передавати слідчому будь-яку справу;

- передавати справу від одного органу досудового слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об'єктивного розслідування;

- право усувати особу, яка проводить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вона допустила порушення закону під час розслідування у справі;

- право закривати кримінальну справу;

- право зупиняти провадження у кримінальних справах;

- право повертати кримінальну справу для провадження додаткового розслідування із своїми письмовими вказівками;

- право давати письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочини, про притягнення як обвинуваченого, обсяг обвинувачення, про надання справи для скерування її до суду або про закриття її;

- право вилучати з обвинувального висновку окремі пункти обвинувачення;

- право змінювати кваліфікацію злочину в обвинувальному висновку на менш тяжку;

- право скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати такий захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених в КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Деякі повноваження прокурора можуть бути використані як з метою усунення виявлених порушень, так і попередження їх вчинення у майбутньому. Зокрема, прокурор має право самостійно порушити кримінальну справу, скасувавши незаконну і необґрунтовану постанову про відмову в порушенні такої справи або, вивчивши матеріали перевірки за заявою (скаргою, повідомленням) про злочин, щодо якого слідчим ще не прийнято відповідного рішення.

Участі прокурора у слідчій дії в одних випадках може слугувати попередженню порушення закону дізнавачем чи слідчим, а в інших - усунути допущене порушення.

Виявивши, при вивченні матеріалів кримінальних справ чи іншими способами такі порушення, прокурор дає вказівки, які зобов'язують органи дізнання діяти відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

2.4. Правові акти прокурорського нагляду за органами досудового розслідування.Правові акти прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства є передбачені кримінально-процесуальним законом. Кожен правовий акт прокурорського нагляду має відповідну форму, породжує певні юридичні наслідки і фіксує реалізацію прокурором конкретного повноваження. Це повноваження має за мету або відновлення порушеного права, або надання юридичної сили конкретному рішенню органу дізнання чи слідчого у випадках, передбачених законом, або припинення й попередження можливих у майбутньому порушень у діяльності піднаглядних органів.

Акти прокурорського нагляду можуть виступати у формі постанови, письмової вимоги, письмової вказівки, санкції (відмови в санкції), письмової згоди з постановою органу дізнання чи слідчого (відмови дати таку згоду), у вигляді відповідної резолюції, подання.

Постанови прокурора виступають правовими засобами нагляду, які скасовують постанови органу дізнання або слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи; постанови про скерування заяви (повідомлення) про злочин або матеріалів кримінальної справи за належністю чи підслідністю; постанови про об'єднання кримінальних справ, виділення кримінальної справи; накладення арешту на майно; обрання, зміну, скасування запобіжного заходу; постанови про притягнення як обвинуваченого; визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем; про допуск захисника до участі у справі; про зупинення провадження у справі; про закриття кримінальної справи тощо.

Постанова прокурора може бути актом, який не лише скасовує визнане незаконним рішення органу дізнання або слідчого, а й таки, що містить відповідну вказівку цим суб'єктам кримінального процесу. Постанови прокурора можуть бути й іншого характеру, тобто такі, що не скасовують ті чи інші незаконні, як на його думку, постанови слідчого чи органу дізнання, а містять рішення щодо застосування, зміни, скасування запобіжного заходу, про усунення слідчого (особи, яка здійснює дізнання) від подальшого провадження досудового розслідування та щодо інших питань, якщо таким способом прокурору необхідно забезпечити додержання закону.

Незалежно від підстав для складання прокурором певного виду наглядової постанови, цей процесуальний акт має притаманні йому реквізити. Кожна постанова має вступну, описову (мотивуючу) та резолютивну частини. У вступі зазначаються місце і час складання, посада, класний чин (військове звання військового прокурора). В описовій частині фіксується, на яких підставах і яка кримінальна справа (її номер та інші дані) перевірена прокурором, характер виявлених порушень, ким вони допущені. У резолютивній - формулюється рішення прокурора.

Інші акти прокурорського нагляду містять, за загальним правилом, лише вказівки на характер рішення, прийнятого прокурором. Письмові вказівки у кримінальній справі можуть встановлювати обов'язок слідчого (органу дізнання) - здійснити конкретні слідчі дії у певний строк; висунути обвинувачення; змінити кваліфікацію злочину, який інкримінується обвинуваченому; відправити доручення щодо виконання окремих слідчих дій в іншому районі тощо.

Коли є відмова у дачі санкції на окремі слідчі чи процесуальні дії та рішення, прокурор має право вказати на потребу у такій відмові або на вжиття інших дій чи процесуальних заходів тощо.

Подання містять вказівки на характер встановленого прокурором порушення закону, допущеного слідчим (органом дізнання) і вимоги прокурора щодо вжиття відповідних заходів за цими.фактами, вирішення питання про відповідальність винних та повідомити про результати розгляду подання в установлений законом термін.

2.5. Організація прокурорського нагляду.Наказом Генерального прокурора України № 4 від 20.04.2004 р.4 жовтня 1998 року „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство” визначені основні моменти, щодо організації прокурорського нагляду за виконанням законів органами досудового розслідування. Наказ зобов'язує прокурорів усіх рівнів забезпечувати єдиний підхід до організації наглядової діяльності за названими органами та посадовими особами незалежно від їх відомчого підпорядкування; у всіх випадках виявлення порушень реагувати щодо них на всіх етапах кримінального судочинства, починаючи з моменту отримання заяви, повідомлення про злочин, і завершуючи прийняттям прокурором кінцевого рішення (затвердження обвинувального висновку, скерування справи до суду для застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, перевірки законності рішення про закриття, а також відмови у порушенні кримінальної справи).

З цих вказівок Генерального прокурора випливає, що прокурорський нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства здійснюється всіма територіальними і спеціалізованими прокурорами усіх ланок системи прокуратури України. Він повинен охоплювати діяльність піднаглядних органів від її початку і до завершення у кожній кримінальній справі.

У прокуратурах низової ланки зі значним обсягом роботи нагляд за дізнанням і досудовим слідством входить, за загальним правилом, до функціональних обов'язків заступника прокурора та одного чи декількох помічників прокурора. Однак за будь-якого розподілу функціональних обов'язків між прокурором та його заступником (заступниками) тільки прокурор може вирішувати такі питання, як санкціонування проведення окремих слідчих дій, продовження строку розслідування до трьох місяців тощо.

Помічники прокурора перевіряють матеріали, за якими відмовлено в порушенні кримінальної справи, кримінальні справи. У межах своєї компетенції дають вказівки щодо виконання слідчих та розшукових дій та інших питань дізнання або слідства; складають для прокурора (заступника) довідки про результати вивчення перевірочних матеріалів справ; беруть пояснення в осіб, які проводять дізнання, і слідчих за фактами допущених ними порушень закону, від учасників кримінальної справи у зв'язку з поданою скаргою; готують постанови про скасування незаконних і необґрунтованих рішень органів дізнання та слідчого; складають проекти прокурорських подань тощо.

У прокуратурах обласного рівня та прирівняних до них територіальних та спеціалізованих прокуратурах діють відповідні управління (відділи) нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, які очолюються заступниками прокурора. Безпосередньо нагляд у прокуратурах цього рівня здійснюється самим обласними та прирівняними до них прокурорами, відповідними їх заступниками (вони ж начальники вищеназваних управлінь-відділів), іншими керівниками цих підрозділів, старшими прокурорами і прокурорами тощо.

Об'єктами нагляду, на цьому рівні виступають слідчі підрозділи органів внутрішніх справ та податкової міліції Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, СБУ. Прокурор, заступник прокурора області та прирівняні до них керівники спеціалізованих прокуратур наглядають за виконанням законів підлеглими слідчими, що входять до штату слідчого управління (відділу) прокуратури.

Нагляд здійснюється також за процесуальною діяльністю відповідного рівня органами дізнання.

Безпосереднього нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства районного рівня прокурори областей та прирівняні до них не здійснюють. Це обов'язок вже згадуваних районних та інших прирівняних до низових територіальних та спеціалізованих прокурорів. Винятки утворюють наглядові повноваження щодо продовження строків розслідування понад три місяці, вирішення незгоди слідчих з вказівками наглядаючих прокурорів (в межах компетенції, регламентованій у ст. 114 КПК). Якщо надані слідчим письмові заперечення (разом з кримінальною справою) прокурор обласного рівня або його заступник визнають обґрунтованими, вони скасовують письмові вказівки нижчестоящого прокурора. Коли ж вони погодяться з вказівками - вищестоящий прокурор доручає досудове слідство у цій справі іншому слідчому.

У Генеральній прокуратурі України суб'єктами нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства виступають Генеральний прокурор України, та ряд його заступників (вони ж - начальник Головного управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства; начальник управління розслідування особливо важливих справ; начальник управління військових прокуратур), начальники структурних підрозділів вищеназваних управлінь, їх заступники, старші прокурори і прокурори, до посадових повноважень яких входить здійснення нагляду за законністю дізнання та досудового слідства, в центральних апаратах МВС, СБУ, податкової міліції, Державної митної служби та Прикордонної охорони.

2.6. Прокурорський нагляд за додержанням органами дізнання і досудового слідства вимог закону про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочин.Узагальнення практики прокурорського нагляду свідчить, що істотної шкоди розкриттю злочинів завдають наявні в органах дізнання та досудового слідства факти укриття заяв про злочини від своєчасної та правильної їх реєстрації; несвоєчасний їх розгляд і вирішення; незаконні та необґрунтовані відмови в порушенні кримінальних справ тощо.

Виходячи з цього, Генеральний прокурор України вимагає підвищити дієвість прокурорського нагляду за законністю розгляду заяв і повідомлень про вчинені злочини, своєчасним порушенням кримінальних справ; гостро і принципово вирішувати питання про відповідальність посадових осіб, що допустили порушення законності, приховали злочини від обліку; домагатися фактичного усунення порушень, їх попередження.

Прокурорський нагляд за виконанням законів про прийом, реєстрацію, облік і вирішення заяв і повідомлень про злочини є частиною нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. Суть його полягає в тому, що Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори, здійснюючи нагляд, виявляють порушення закону, причини й умови, що цьому сприяли, забезпечуючи виконання загальних завдань прокуратури і завдань нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.

Прокурору потрібно перевірити, чи повністю були зареєстровані сигнали про вчинені злочини з тим, щоби жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, що вчинила злочин, не залишилась непокараною згідно з законом. Такого висновку можна дійти, коли буде з'ясовано наступне:

1. Чи повністю були зареєстровані заяви і повідомлення про підготовлювані і вчинені злочини?

2. Чи дотримувались строки реєстрації та вирішення заяв і повідомлень про злочини?

3. Чи проводилась перевірка заяв і повідомлень про злочини шляхом витребування необхідних матеріалів і отримання пояснень, без провадження слідчих дій?

4. Прийняті за заявами і повідомленнями про злочини рішення були законними і обґрунтованими і чи про них повідомлялись особи, установи, від яких надійшла заява чи повідомлення, а також, чи роз'яснювалось їм право на оскарження прийнятого рішення?

5. Чи вживалися заходи для усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяли, а винні в порушеннях закону посадові особи органу дізнання або слідства притягались до встановленої законом відповідальності?

6. Чи забезпечувались права і законні інтереси учасників процесу?

Здійснюючи нагляд за законністю вирішення заяв і повідомлень про злочини, прокурор повинен керуватись відповідними статтями КПК, а також відомчими нормативними актами.

Відповідно до закону за заявою чи повідомленням, що надійшло, окрім порушення кримінальної справи, ще може бути прийнято одне з таких рішень: 1) про відмову в порушенні кримінальної справи; 2) про передачу заяви чи повідомлення за належністю.

Виявити порушення вимог закону про своєчасну, повну і правильну реєстрацію заяв і повідомлень про злочини прокурор може такими способами:

1) перевіркою матеріалів, за якими прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи;

2) вивченням кримінальних справ чи тих заяв і повідомлень, у яких вказано про вчинення конкретного злочину;

3) отриманням пояснень від відповідних осіб;

4) витребуванням документів з установ і організацій, фігурантів у заяві та повідомленні про злочин тощо;

5) заслуховуванням доповідей чи звітів слідчих і осіб, що проводять дізнання;

6) вивченням розгляду або безпосереднім розглядом скарг громадян на дії відповідних осіб правоохоронного органу;

7) дачею доручення вищестоящим органам чи посадовим особам щодо проведення перевірок діяльності нижчестоящих підрозділів з питань прийому, реєстрації, обліку та вирішення заяв і повідомлень про злочини;

8) узагальненням різних видів практики.

2.7. Прокурорський нагляд за застосуванням органами досудового розслідування заходів процесуального примусу та вчиненням інших процесуальних дій.Забезпечення законності затримання осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, є пріоритетним завданням прокурорського нагляду за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства. Виконане з дотриманням правил закону, воно є дієвим засобом зупинення злочинної діяльності, створює умови для успішного розслідування, тому на практиці є доволі розповсюдженим явищем.

Внаслідок відсутності таких гарантій, як санкція прокурора або постанова судді, доволі часто виникають труднощі щодо правильного вирішення питання про наявність підстав для затримання, допускаються помилки, а інколи і завідомо незаконні затримання. Попередити незаконні та безпідставні затримання підозрюваних прокурор практично не може. Про затримання йому стає відомо лише після того, як воно проведене, хоча й негайно, як це зазначено у статті 106 КПК України. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання або слідчий:

1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;

доставляє затриманого до судді з поданням, погодженим з прокурором, про обрання щодо затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Ці 72 години потрібні, окрім іншого, і для того, щоб прокурор мав можливість вивчити матеріали кримінальної справи, допитати, у разі потреби, підозрюваного, дати вказівку щодо надання йому додаткових даних про затримання тощо. У кожному разі прокурор повинен переконатись в тому, що затримання є законним і обґрунтованим. Для цього він повинен з'ясувати такі питання:

- чи порушено кримінальну справу, у якій застосовувалось затримання підозрюваного?

- чи компетентною особою (посадовою особою органу дізнання або слідчим, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа) прийнято рішення про затримання підозрюваного?

- чи дотримані вимоги статей 106, 106-1, 107, 115 КПК під час реалізації затримання підозрюваного? Підставами затримання, виходячи зі змісту закону, виступають фактичні дані, що дозволяють підозрювати особу у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі за умови:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено очевидні сліди злочину.

Коли підставами затримання слугували інші дані, прокурору потрібно з'ясувати, чи мала місце котрась із додаткових підстав (умов), передбачених законом для таких випадків:

1) особа намагалась втекти;

2) в особи немає постійного місця проживання;

3) особу підозрюваного не встановлено.

Нагляд прокурора за законністю та обґрунтованістю притягнення особи як обвинуваченого.

Забезпечення виконання кримінально-процесуального законодавства, яке регламентує діяльність органів досудового розслідування щодо пред'явлення обвинувачення, виступає одним із найважливіших завдань прокурорського нагляду. Закон зобов'язує прокурорів слідкувати за тим, щоб жодного громадянина не було піддано незаконному і необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності, а пред'явлення обвинувачення здійснювалось тільки в точній відповідності з установленим процесуальним порядком.

Наглядаючи за виконанням закону, який регламентує притягнення особи як обвинуваченого, прокурор має право:

- вимагати від органів дізнання і досудового слідства кримінальні справи для перевірки законності та обґрунтованості пред'явленого у їх межах обвинувачення;

- брати участь у пред'явленні обвинувачення та допиті обвинуваченого;

- давати вказівки про притягнення особи як обвинуваченого у справі, кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення;

- усувати слідчого від подальшого розслідування, якщо він діяв із порушенням закону;

- особисто пред'являти обвинувачення, не приймаючи справи до свого провадження;

- скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови про притягнення особи як обвинуваченого;

- закривати кримінальні справи (ст.ст. 213, 214 КПК). Прокурорський нагляд повинен бути скерований, як на це неодноразово наголошувалось у наказах Генерального прокурора, у першу чергу, на недопущення фактів безпідставного притягнення громадян до кримінальної відповідальності.

Прокурорський нагляд за додержанням строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою.

Забезпеченню дотримання строків досудового слідства, дізнання і тримання під вартою під час здійснення прокурорського нагляду надається велике значення. Це пояснюється тим, що у відповідності із законом результати слідчих дій у справах із пропущеними строками розслідування не мають доказового значення.

Пунктом 6 вже згадуваного наказу Генерального прокурора встановлено, що у разі виникнення необхідності продовження строків слідства відповідно до ст. 120 КПК України, звернення слідчих органів з постановами про це забезпечити не пізніше як за 10 днів до закінчення відповідних строків, а в разі необхідності продовження процесуальних строків понад 6 місяців, постанова зі справою надсилається до Генеральної прокуратури за 20 днів до їх закінчення. У цьому ж пункті наказу аналогічні строки передбачено і для вирішення клопотання про продовження строків тримання під вартою, але вони не узгоджуються із строками звернення до суду з поданням про продовження термінів тримання особи під вартою, передбаченими ст. 165-3 КПК України, а отже повинні бути переглянуті. Відповідно до цієї статті подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду:

1) при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців - не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;

2) при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти місяців-не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою;

3) при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти місяців - не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою.

Прокурори районів і міст, прирівняні до них військові, транспортні та інші спеціалізовані прокурори клопотання про продовження строків розслідування та тримання під вартою (незалежно від того, чи продовження строків тримання під вартою здійснюватиметься у суді) розглядають з обов'язковим вивченням кримінальної справи, а в разі потреби - з участю слідчого або його керівників.

Вивченням кримінальної справи прокурор встановлює, у зв'язку з якими обставинами слідство у справі не завершено вчасно, чи існує реальна потреба продовження термінів слідства чи не відпала потреба в утриманні обвинуваченого під вартою. Коли ж прокурор прийняв рішення про відмову у продовженні строків слідства та тримання обвинуваченого під вартою, він зобов'язаний зробити це в письмовій формі із зазначенням мотивів (на постанові, поданні про порушення клопотання або в окремому документі).

2.8. Прокурорський нагляд за забезпеченням виконання вимог закону щодо участі захисника на досудових стадіях провадження у кримінальних справах.Порушення права підозрюваного і обвинуваченого здійснювати захист своїх прав та інтересів з допомогою захисника-адвоката чи іншого фахівця в галузі права розцінюється як суттєве порушення закону, за умов якого прийняття рішення у справі є незаконним. Зазначені обставини визначають особливе значення обов'язку прокурора здійснювати нагляд за виконанням органом дізнання і слідчим вимог закону щодо забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права мати захисника в будь-якій стадії досудового розслідування (див. ст.ст. 44, 45 КПК).

Першочергово прокурор слідкує за тим, щоб слідчі (особи, які провадять дізнання) своєчасно роз'яснювали підозрюваним і обвинуваченим (останнє стосується тільки слідчого) їх право мати захисника і забезпечували його залучення до участі в справі. Така можливість з'являється в прокурора у двох випадках: затримання підозрюваного і звернення до прокурора за поданням для суду щодо обрання до затриманого або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Перевіряючи законність затримання або вивчаючи матеріали кримінальної справи під час вирішення питання про доцільність скерування подання до суду для обрання щодо підозрюваного чи обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурор одночасно з'ясовує, чи бере вже захисник участь у справі, і якщо ні, то чи це викликано небажанням підозрюваного або обвинуваченого мати захисника, коли участь останнього у розслідуванні не обов'язкова. Прокурор повинен переконатись у тому, що відмова від захисника є невимушеною і необумовленою відсутністю у підозрюваного чи обвинуваченого коштів на оплату адвокатських послуг. Якщо ж відмова від захисника обумовлена неплатоспроможністю, прокурор вживає заходів для призначення підозрюваному чи обвинуваченому захисника через адвокатське об'єднання, коли цього не зробив, відповідно до вимог ст. 47 КПК України, слідчий чи орган дізнання.

Прокурор з'ясовує також, чи немає обставин, які, відповідно до ст. 61 КПК, виключають участь у справі захисника. Коли такі обставини наявні, прокурор пропонує захиснику заявити клієнту про свій самовідвід, коли ж взаєморозуміння не вдається досягнути, прокурор розпочинає судову процедуру усунення захисника від участі у справі, відповідно до вимог ст. 61-1 КПК України.

Прокурор перевіряє додержання слідчим прав захисника (ст. 48 КПК), обґрунтованість повних або часткових відхилень слідчим клопотань і скарг, заявлених захисником тощо.

Прокурор не здійснює нагляду за виконанням вимог ч. 1 ст. 48 КПК, які зобов'язують захисника використовувати усі наявні законні засоби захисту з метою з'ясування обставин, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого та надавати їм необхідну юридичну допомогу. Підозрюваний й обвинувачений мають право відмовитись від послуг захисника, як такого, що вступив у справу на підставі угоди з ним, так і такого, що діє на підставі призначення. Але відмова від захисника за мотивами неналежного виконання ним своїх професійних обов'язків, як і самовідвід адвоката, внаслідок недостатності у нього знань для ведення справи чи некомпетентності, не повинні залишатись без уваги прокурора. У таких ситуаціях прокурору доцільно повідомити про відмову підозрюваного або обвинуваченого від захисника або про відмову захисника від виконання своїх обов'язків із зазначених вище причин керівництву адвокатського об'єднання або кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури з тим, щоб вони могли розглянути питання про фаховий рівень адвоката та його заміну.

На етапі закінчення досудового слідства із складенням обвинувального висновку прокурор слідкує за тим, щоб слідчий ще раз роз'яснив (відповідно до вимог ст.218 КПК) обвинуваченому, який не має захисника, право скористатися його допомогою і ознайомитися з матеріалами кримінальної справи з участю адвоката чи іншого фахівця у галузі права. Прокурор звертає увагу на додержання права обвинуваченого і захисника на ознайомлення з матеріалами справи без обмеження в часі, можливості робити виписки із справи, додатково подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого тощо. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагаються затягнути закінчення справи, прокурор затверджує постанову слідчого щодо визначення певного строку для ознайомлення з матеріалами справи.

Після одержання справи з обвинувальним висновком, прокурор ознайомиться і вирішує скарги обвинуваченого і його захисника на відмови слідчого задовольнити заявлені ними після ознайомлення з матеріалами справи клопотання. У разі визнання клопотань обґрунтованими, прокурор разом із своїми письмовими вказівками повертає кримінальну справу для провадження додаткового слідства. Аналогічні рішення приймає прокурор і тоді, коли встановлює порушення права обвинуваченого на захист (висунення обвинувачення без участі захисника, коли той вже вступив у справу або ще не вступив, але його участь є обов'язковою; коли обвинувачений забажав мати захисника і цього зроблено не було тощо). Якщо характер порушення такий, що усунути його вже неможливо (наприклад, відсутність захисника у підозрюваного, котрий вже на момент затримання заявляв клопотання про його участь), тоді прокурор вносить з цього приводу подання і пропонує вирішити питання про дисциплінарну відповідальність відповідного працівника органу дізнання чи слідчого МВС, СБУ, податкової міліції. Щодо підлеглих слідчих прокуратури, питання про притягнення їх до відповідальності за порушення закону про участь захисника на досудовому слідстві, вирішується прокурором самостійно.

Читайте також:

1. Досудове врегулювання господарських спорів
2. Досудове врегулювання господарських спорів
3. Досудове регулювання господарських спорів
4. Форми досудового розслідування: дізнання та досудове слідство

Переглядів: 1168