• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття зобов'язання та його роль у цивільному обороті

Розділ X ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Зобов'язальне право є основним розділом римського (і будь-яко­го іншого) приватного права. Воно регулює майнові відносини в сфері виробництва і цивільного обороту. Предмет зобов'язального права — це певна поведінка зобов'язаної особи, її позитивні чи негативні дії.

У джерелах римського права зобов'язання визна­чається так.

1. Зобов'язання є правовими ланцюгами, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави .

2. Значення зобов'язання полягає не в тому, щоб зробити на­шим який-небудь тілесний предмет або який-небудь сервітут, а щоб зв'язати перед нами іншого в тому відношенні, аби він нам що-небудь дав, зробив або надав .

До виникнення зобов'язання боржник абсолютно вільний: не обтяжений ніякими обіцянками, не обмежений у своїй поведінці. Вступивши в зобов'язання, він певним чином обмежує себе, обтя­жує обіцянками, обмежує свою свободу, покладаючи на себе пра­вові обов'язки, правові пута. Саме тому у визначеннях зобов'я­зань римські юристи наголошують на ланцюгах, кайданах, путах тощо. За Законами XII таблиць в найдавніші часи до несправного боржника дійсно застосовувались кайдани і пута. Таблиця III За­конів містить норму, відповідно до якої кредитор у разі невико­нання зобов'язання боржником має право забрати його в свій дім і накласти на нього колодки або ланцюги вагою не менше, а як­що забажає, то й більше 15 фунтів.

Отже, зобов'язання — це правове відношення, через яке одна сторона (кредитор) має право вимагати, щоб друга сторона (боржник) що-небудь зробила , дала або надала . Боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора.

Зобов'язання—це складне юридичне поняття, правовідношення. в якому сторонами є кредитор і боржник, а змістом — права і

обов'язки сторін. Сторона, що має право вимагати, називається кредитором, а сторона, зобов'язана виконати вимогу кредитора,— боржником. Зміст вимоги кредитора є його правом на певну пове­дінку боржника, яка може проявлятися в якій-небудь позитивній чи негативній дії. Тому предметом зобов'язання завжди є дія, що має юридичне значення і має правові наслідки. Якщо дія не має пра­вового характеру, то вона не може мати юридичне значимого зобов'язання. Різноманітність господарсько-економічних дій римля­ни поділяли на три групи: —дати, —надати, —зробити. Цією тріадою і визначається зміст зобов'язання (по­рівняйте: зміст права власності також визначається тріадою — во­лодіння, користування і розпорядження). Будь-яка дія боржника обумовлена однією з вимог кредитора: дати, надати або зробити.

Проте в чистому вигляді зобов'язань, де кредитор має тільки право, а боржник тільки обов'язок, виникає порівняно не багато Вони дістали назву односторонніх, оскільки одна сторона має тіль­ки права, а друга — несе тільки обов'язки. На практиці переважають зобов'язання, де кожна із сторін має певні права і несе від­повідні обов'язки, їх називають двосторонніми. Прикладом одно­стороннього може бути договір позики грошей: позикодавець має тільки право вимагати повернення грошей і не несе ніяких обов'язків, а боржник (позичальник) несе тільки обов'язки — по­вернути своєчасно борг. У нього немає ніяких прав відносно кре­дитора. Прикладами двосторонніх зобов'язань можуть бути дого­вори купівлі-продажу, найму, доручення тощо. У договорі купівлі-продажу продавець має право вимагати сплати ціни, але він також зобов'язаний передати покупцеві продану річ.

У двосторонніх зобов'язаннях права і обов'язки між сторонами можуть розподілятися рівномірно і нерівномірно. Якщо права і обов'язки кредитора відповідають правам і обов'язкам боржника, то таке зобов'язання називається сіналагматичним, або сіналагма.

Як і всяке правовідношення, зобов'язання підлягає захисту з боку держави. Проте римське право знало зобов'язання, які не підпадали позовному захисту, тобто зобов'язання існувало, проте примусити боржника до його виконання з боку держави було не­можливо. Так було з зобов'язанням, за яким сплив строк позовної давності, про що свідчили пакти та ін. Вони дістали" назву нату­ральних.

У сфері майнових відносин зобов'язання займають провідне місце. Вони опосередковують усі сфери виробництва, переміщення і розподілу товарів. Виробництво, будівництво, транспортування, цивільний оборот товарів, побутове обслуговування населення, ци­вільно-правові операції з руху товарів здійснюються в формі ци­вільно-правового зобов'язання. Зобов'язання пронизують сферу майнових відносин в будь-якому суспільстві й в усі часи У наш бурхливий час кожний громадянин щодня і багаторазово вступає в зобов'язально-правові відносини. Звертаючись за задоволенням своїх особистих і побутових потреб до сфери обслуговування, куль­тури, охорони здоров'я тощо, він здійснює багато цивільно-право­вих дій, що породжують зобов'язання. Громадянин, що вчинив зло­чин або проступок, яким заподіяв майнову шкоду іншим особам, зобов'язаний цю шкоду відшкодувати, тобто виконати вимоги кре­дитора — це також зобов'язання. За свої неправомірні дії, якими заподіяна майнова шкода іншим особам, несуть відповідальність й організації — юридичні особи.

Отже, сфера застосування і впливу зобов'язань у цивільно-пра­вовому обороті будь-якого суспільства на будь-якій стадії його розвитку досить велика. Це певною мірою стосується і Старо­давнього Риму. Римські юристи ретельно розробили процес регу.лювання зобов'язально-правових відносин, договірну і позадоговір­ну майнові системи, їхні договірні відносини відзначаються своєю витонченістю, логічністю й гармонійністю.

Разом з тим не слід перебільшувати роль зобов'язань, однак не забувати й про те, що саме зобов'язання були найдосконалішим засобом нещадної експлуатації нижчих кіл населення. Докласичне і класичне римське право ставить боржника в абсолютно без­правне становище, в повну залежність від кредитора. Ні одне

законодавство пізнішого періоду не ставило боржника в таку жор­стку і нещадну залежність від кредитора-лихваря,як законодав­ство Стародавніх Афін і Риму.

Римське зобов'язальне право застосовувалось в більш пізніх правових системах. Основні його поняття зберігають життєздат­ність і в сучасному приватному праві. Отже, зобов'язанням є пра­во кредитора вимагати від боржника здійснювати певні дії або утримуватися від здійснення яких-небудь дій.

Переглядів: 4178