Готівкові розрахунки – платежі готівкою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги).

НБУ є емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, монетарного та валютного регулювання економіки, впливає за допомогою визначених законодавством функцій та операцій на всі сфери економічного життя країни.

НБУ репрезентує інтереси держави з центральними банками інших країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачене на рівні центральних банків.

Як центральний банк держави, НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; відсоткову політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу.

НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) банкнот і монет, він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення грошей, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій, організовує інкасацію.

НБУ як орган валютного регулювання і валютного контролю видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

Керівними органами НБУ є Рада НБУ та Правління НБУ.

3. Грошова система та грошовий обіг в Україні.

Основу грошового обігу, а загалом і економічної системи кожної країни становить її грошова система як форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично та закріплена в національному законодавстві.

Залежно від виду грошей розглядають грошові системи двох типів:

- система металічного обігу, що базується на дійсних (реальних) грошах (срібних, золотих);

- система паперово-кредитного обігу, за якої дійсні гроші витіснені знаками вартості, а в обігу перебувають паперові або кредитні гроші.

Сучасні грошові системи, в тому числі й України, включають такі елементи:

- національна валюта – згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам;

- офіційний масштаб цін – ваговий вміст дорогоцінних металів (золото, срібло) в грошовій одиниці;

- види грошей – паперові гроші, монети;

- емісійна система – законодавчо встановлений порядок випуску грошей;

- організація готівкового грошового обігу;

- організація безготівкового грошового обігу;

- державний апарат регулювання грошового обігу.

Правову основу функціонування грошового обігу в Україні та регулювання відносин, що виникають між їх учасниками, складають норми багатьох галузей права. Норми фінансового права детально фіксують організацію грошової системи; забезпечують порядок випуску, обігу, перевезення, зберігання, інкасації готівкових коштів; визначають основи організації розрахунків тощо. Норми цивільного права регулюють питання права власності на гроші (грошові знаки), порядок розрахунків за угодами цивільно-правового характеру. Норми адміністративного права встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері грошової системи, у процесі грошового обігу. Норми кримінального права передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочинів, спрямованих проти грошової системи.

4. Порядок здійснення готівкових розрахунків.

Порядок здійснення готівкових розрахунків регулюється Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток тощо, які згідно із законодавством України підтверджували факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або уповноважений працівник. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, аркуші якої мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або особу на те уповноважену.

Строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком.

Керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, що зазначені в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

5. Порядок здійснення безготівкових розрахунків.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється нормами Цивільного кодексу України, банківського законодавства, а також Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22.

Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

У ході здійснення безготівкових розрахунків можливі розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Платіжне доручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, визначеною інструкцією, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину згідно з вимогами і подає до банку, що його обслуговує.

Акредитив– договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Розрахунки за акредитивом здійснюються за продукцію, яку вже відвантажено, чи за послуги, що вже надано, при цьому банк здійснює платіж на підставі інструкцій клієнта, але від власного імені за рахунок власних коштів або коштів клієнта. Акредитиви поділяються на : покритий – такий, що використовується для здійснення платежів, за яким завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку; непокритий– оплата за яким гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту; безвідкличний – може бути анульований або умови якого можуть бути змінені лише за згодою на це бенефіціара, на користь якого він був відкритий, при цьому він не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку. Виділяють також акредитиви: документарні та грошові; револьверні, компенсаційні та ін.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Інкасо– це здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (банк виконавець). Одержані (інкасові) суми негайно передаються банком-виконавцем у розпорядження банку-емітенту, що повинен зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Банк-виконавець має право відрахувати з інкасових сум належні йому плату та відшкодування витрат і (або) видатків.

6. Поняття валюти та валютних цінностей.

Валюта – грошова одиниця країни, що становить основу її грошової системи та бере участь у міжнародному економічному обміні й інших міжнародних зв’язках, які супроводжуються грошовими розрахунками; грошові знаки іноземних держав, кредитні кошти обігу та платежу, виражені в іноземних грошових одиницях.

Відповідно до ст.1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. поняття «валютні цінності» включає такі складові:

- валюта України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідно відповідної іноземної держави, також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- банківські метали – це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Особливий статус серед розглядуваних валютних цінностей має валюта України – гривня. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначає, що «гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні».

Однією із характеристик національної валюти, що, до певної міри, визначає рівень розвитку економіки країни, є її конвертованість, що в загальному вигляді визначається регламентованим національним і міжнародним законодавством порядком обміну національної валюти на іноземну.

Відповідно до Класифікатора іноземних валют, затверджений Постановою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р., розрізняють три типи конвертованості валют:

- вільно конвертовані валюти;

- неконвертовані валюти.

7. Валютне регулювання та валютний контроль.

Ефективне вирішення завдань у сфері економіки та політики на етапі переходу до ринкових відносин можливе лише в умовах стабільності національної валюти. На реалізацію поставлених завдань спрямоване чинне валютне законодавство України, норми якого визначають принципи проведення (здійснення) валютних операцій в Україні, повноваження і функції органів валютного регулювання і валютного контролю, права і обов’язки юридичних і фізичних осіб щодо володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
За належністю статутного капіталу та способом його формування – пайові та акціонерні банки.	\|	Головними органами валютного регулювання є НБУ та КМУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.