• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

C) ретромарний абсцес.

A) серозний.

C) метастатичний.

Анатомічна довідка

Молочні залози жінки розташовани на передній поверхні грудної стінки на рівні III—VI ребер. У центрі молочної залози розташований пігментований со-сок. Молочна залоза складається з 15—20 окремих радіальне розташованих час-ток, кожна з яких у свою чергу складається з альвеолярних залоз. Частки залози оточені жировою тканиною і сполучнотканинними перетинками. Від часток раді-альне ідуть молочні протоки, які відкриваються у центрі соска. Молочна залоза відокремлюється тонким шаром жирової тканини від внутрішньогрудної фасції, яка прикриває великий грудний м'яз.
Кровопостачання молочної залози здійснюється за рахунок гілок внутрішньої артерії молочної залози, яка відходить від підключичної артерії. Лімфа з молочної залози відтікає в лімфатичні вузли пахвової ямки, грудинні, під- і надключичні лімфатичні вузли.

Частота лактаційних маститів 0,5 - 20% збільшення питомої ваги маститів пов’язана з розповсюдженням антибіотикостійких штамів бактерій. Основний збудник: стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, синьогнійна паличка. Запальний процес починається в наслідок попадання збудника в ніс або рот дитини, з актом смоктання попадає на сосок матері, причиною також може бути захворювання матері (захворювання шкіри).

Велике значення для виникнення запального процесу мають такі фактори:

• тріщина грудного соска,
• застій молока.

Шляхи розповсюдження інфекції:

1. на протязі ,
2. гематогенний,
3. лімфогенний.

Класифікація:

1. Залежно від патогенезу:

a) паренхіматозний,

b) інтерстиціальний,

2. Згідно клінічної картини:

b) абсцедуючий,

c) флегмонозний;

3. За локалізацією:

a) поверхневий абсцесс,

b) абсцес або флегмона в товщині залози,

Згідно А.В. Бартельса три стадії маститу –

· початкова,

· інфільтративна,

· гнійна.

Клінічна картина: захворювання починається з появи озноба, підвищення температури до 37,5 - 39С. Молочна залоза збільшена в розмірах, болюча, шкіра гіперемована. Якщо температура не знижується на 3 - 4 день слід чекати утворення гною. При нагноїнні залози болі посилюються, з’являється сильна трясівниця. Інфільтрація не має чітких кордонів. При пальпації відмічається болючість, ущільнення. Часто буває нагноїння – з’являється пом’якшення з флоктуацією. Своєчасна діагностика і проведення лікування зменшує до мінімума розвиток більш важких форм маститу.

Лікування повинно бути комплексним. Його слід починати як можливо раніше, при перших ознаках захворювання.

Основним компонентом в комплексниій терапії маститу є антибіотики. В початкових стадіях захворювання (серозний та інфільтративний мастит) слід призначити антистафілококові антибіотики (оксацилін, метіцилін, діклоксацилін, фузідін, лінкоміцин). При гнійному маститі слід призначати гентаміцин, цефало-споріни, поєднання полусинтетичних антибіотиків з канаміцином, ампіокс. Якщо присутня анаеробна мікрофлора, то слід вводити лінкоміцин, кліндаміцин, ері-троміцин, ріфампіцин та лєваміцин. Більшість штамів чутливі до метранідазолу.

З профілактичною метою для попередження розвитку дісбактеріозу і кандідозу показано використання протигрибкових антибіотиків (ністатін, лєворін).

Доцільно поєднувати використання антибіотиків і полівалентного стафілококового бактеріофага. Бактеріофаг використовують при гнійному маститі місцево для тампонади рани. В перші 3 - 4 дні доза бактеріофага складає 20 – 60 мл, потім її зменшують. В середньому на курс лікування потрібно 150 – 300 мл бактеріофага.

В комплексній терапії маститу важливе місце займають речовини, які під-вищують імунологічну реактивність і неспецифічний захист організму. Використовують антистафілококовий γ-глобулін по 5 мл (100 МЕ) через день, в/м, на курс 3-5 ін’єкцій. Використовують антистафілококову плазму (по 100-200 мл в/в), адсорбований стафілококовий анатоксин (по 1 мл через 3-4 дні, на курс 3 ін’єкції). Доцільні гемотрансфузії свіжлцитратної крові по 200-250 мл, перееливання плазми по 150-300 мл, гама-глобулін або поліглобулін по 3 мл в/в через 1 день, на курс 4-6 ін’єкцій.

Інфузійну терапію необхідно проводити при інфільтративному та гнійному маститі. Для цього використовують розчини на декстрановій основі реополіглюкін, поліглюкін, реомакродекс, поліфер, синтетичні колоїдні розчини – гемодез, полідез, білкові препарати – альбумін, амінопептид, гідролізін, амінокровін, желатиноль. Використовують розчини глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію, 4% розчин хлориду калія, 4-5% рлозчин натрія гідрокарбонату.

В комплексній терапії маститу використовують антигістамінні препарати – супрастін, дімедрол, діпразін, анаболічні стероїдні гормони – нерабол, ретаболіл. При резистентних формах маститу, а також при схильності до гіпотонії та септичного шоку показані глюкокортикоїди. Преднізолон, гідрокортизол призначають одночасно з антибіотиками.

Фізіотерапевтичні методи лікування слід використовувати диференційо-вано в залежності від форми маститу. При серозному маститі використовують мікрохвилі дицеметрового або сантиметрового діапозону, ультразвук, УФ -проміні. При інфільтративному маститі – теж саме, але зі збільшенням тепловим навантаженням. При гнійному маститі (після хірургічного втручання) спочатку призначають електричне поле УВЧ в слаботепловій дозі, потім УФ-проміні в суберітемній, а потім в слабоерітемній дозі. При серозному та інфільтративному маститі використовують олійно-мазьові компреси. З цією метою використовують бутадіонову мазь, лінімент бальзамічний (по В. Вішневському).

При гнійному маститі показано оперативне лікування. Необхідно робити широкий розтин гнійного вогнища, але так, щоб не травмувати молочні протоки. Частіше всього використовують радіальний розтин – від границі білясоскового кружка до периферії. Тупим шляхом руйнують пермички між враженими дольками, евакуюють гній, видаляють некротизовані тканини, в рану вводять дренаж. При флегманозному і гангренозному маститах вирізають і видаляють некротизо-вані тканини.

При маститі вигодовування тимчасово припиняють. Показаннями до цього є:

1. Швидко прогресуючий процес, незважаючи на комплексну терапію.
2. Гнійний мастит з тенденцією до утворення нових вогнищ після хірургічного лікування.
3. Вялопротікаючий, резистентний до терапії гнійний мастит (після оперативного лікування).
4. Флегмонозний і гангренозний мастит.
5. Мастит при наявності захворювань інших органів і систем.

Для припинення лактації використовують бромкріптин (парлодел). Його призначають по 0,005г 2 рази в день, на протязі 5 - 7 днів. Досить ефективно подавляють лактацію естрогени, але до них є багато протипоказів.

При припиненні лактації призначають салуретичні сечогонні препарати: діхлотіазід по 0,02 - 0,05г, урегіт по 0,05 - 0,01г внутрішньо, ранком, до їжі, через 1 день. Використовують також 10% розчин сульфокамфокаїну або 20% розчин камфори по 2 мл 2 рази в день, під шкіру. Крім того, рекомендують продовжувати обережне зціджування молока. Його зціджують після введення 5ОД окситоцину в/м, 2 рази в день. За 20 - 30 хвилин до введення окситоцину рекомендується ввести 1-2 мл 2% розчину но-шпи в/м.

Профілактика маститу здійснюється в трьох напрямках:

1. дотримання санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних міроприємств в акушерському стаціонарі;
2. систематичне проведення міроприємств, попередження стафілококової інфекції,
3. здійснення міроприємств загального і локального характеру для попередження маститу.

Проводять профілактику тріщин соска (до вагітності) – санітарно-гігієнічні міроприємства, вітамінотерапія (А,В,С), обробка сосків розчином фурациліну, антистафілококовий анатоксин (активна імунізація).

Доброякісні та злоякісні пухлини молочної залози

Доброякісні пухлини молочної залози

Основним їх клінічним проявом є пухлиноподібний утвір в молочній залозі, який потребує диференціальної діагностики із злоякісними пухлинами.

Класифікація

Доброякісні пухлини доцільно розділити на 3 групи:

1. Епітеліальні

· аденома- залозиста пухлина розмірами 1-3 см в діаметрі, дольчата, неболюча, рухома, має капсулу. Розташовується частіше по периферії залози, легко визначається при пальпації. Консистенція близька до консистенції молочної залози.

· фіброаденома - пухлина, яка складається із залозистої і великої кількості сполучної тканини, має капсулу. Фіброаденоми складають основну масу доброякісних пухлин, з’являються в основному в дівчаток і молодих жінок. Консистенція щільніша ніж в аденоми. Пухлина чітко відмежована від навколишньої тканини, рухома, неболюча. Величина різна, частіше 1-2см в діаметрі. частіше розташовані по периферії залози, але можуть бути і в її центрі. Пальпаторно виявляють пухлину з вищезгаданими ознаками. Лікування оперативне – секторальна резекція молочної залози.

· аденофіброма

· папіломи молочних протоків - характеризують собою одинокі або множинні папілярні розростання епітелію, які локалізуються частіше в ділянці синуса протоку, мають м’яку консистенцію і малі розміри 0,5-0,6см. Ростуть повільно і довго нічим себе не проявляють. Наявність кров’янистих виділень із соска є часто єдиним симптомом, що приводить хвору до лікаря. При обстеженні зміни в соску і молочній залозі не спостерігаються. Інколи в ділянці ареоли пальпується кругле еластичне новоутворення, при надавлюванні на яке з’являється крапля крові. Велике значення в діагностиці має галактографія, при якій виявляють один або кілька дефектів наповнення.

2. Неепітеліальні

· фіброма - сполучнотканинна пухлина твердої консистенції, округлої форми. Локалізується, як правило, по периферії залози, має чіткі границі, рухома. Зустрічається дуже рідко. Скарги на наявність в молочній залозі пухлиноподібного утвору, який жінка виявляє випадково. Утвір округлої форми, часом дольчатої структури, не болючий, більш щільний ніж консистенція здорової молочної залози. Інколи пухлина виявляється під час онкопрофоглядів. Об’єктивно: загальний стан не страждає. При огляді можна виявити лише великі пухлини, розміщені більш поверхнево.

· ліпома - пухлина з жирової тканини. Може локалізуватись біля молочної залози та в ретромаммарному просторі. Це м’який дольчатий утвір, що може досягати великих розмірів. Від інших доброякісних пухлин ліпома відрізняється м’якою консистенцією і менш чітким обмеженням.

· хондрома

· остеома

· ангіома - практичне значення мають ангіоми, які локалізуються в товщі залози. Ростуть повільно. Відрзняються від інших пухлин тим, що зникають або різко зменшуються при здавлюванні.

3. Кістозні

· молочна кіста - зустрічається рідко. Утворюється в молочній залозі в період лактації по типу ретенційної кісти в результаті обтурації молочного ходу після перенесеного маститу або непомітного запалення його стінки. Галактоцеле росте і збільшується повільно, має округлу або овальну форму, досягає невеликих розмірів (як куряче яйце). Молочна кіста чітко відмежована від оточуючих тканин, має тугоеластичну консистенцію. Вміст її - молокоподібна слизиста рідина. На внутрішній стінці її можуть бути папілярні розростання. Діагностика не важка. Галактоцеле може нагноюватись і перебігати по типу абсцедуючого маститу.

· мастопатії

Лікувальна тактика та вибір методу лікування

Всі доброякісні пухлини можуть дати початок раковому росту. Деякі з них важко або неможливо диференціювати від раку молочної залози, тому всі доброякісні пухлини молочної залози підлягають оперативному лікуванню, незалежно від їх характеру, локалізації, часу виникнення. Дана тактика розглядається як реальна міра профілактики раку молочної залози.
Хірургічний прийом при доброякісних пухлинах молочної залози полягає в її секторальній резекції – висіченні пухлини разом з оточуючою тканиною залози. Папіломи висікають після розсічення ареоли та розкриття протоку. В осіб похилого віку папілому краще висікати разом з соском та ареолою. Висічений препарат відправляють на негайне гістологічне дослідження та чекають відповіді. Виявлення в препараті елементів злоякісного росту приводить до проведення радикальної мастектомії.

Рак молочної залози

Це найчастіша форма злоякісних пухлин у жінок, що складає близько 19% від усіх злоякісних пухлин. Імовірність виникнення рака збільшується з віком прямо пропорційно, приблизно 4% хворих складають жінки молодші 30 років. Найбільша смертність від нього зазвичай у віці 40-50 років. У чоловіків рак грудної залози спостерігається дуже рідко.

Фактори ризику:

1. менопауза у віці старше 50 років

2. відсутність пологів або перші пологи у віці старше 30 років (захворюваність в 3 рази частіша)

3. сімейний анамнез, що свідчить про рак молочної залози в матері, сестри (в 2 рази частіша) чи їх обох (в 6 разів частіша)

4. фіброзно-кістозна мастопатія (в 3-5 разів частіша).

Переглядів: 733