• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Гострі абсцеси легень поділяють на прості (гнійні) і гангренозні.

По зовнішньому вигляді рак молочної залози може представлятися невеликою, дуже щільною хрящеподібною пухлиною без чітких меж, або як вузол м'якуватої чи тістуватої консистенції округлої форми з досить чіткими межами, із гладкою чи горбистою поверхнею, іноді сягаючий значних розмірів (5-10 см), чи, нарешті, у вигляді неясного ущільнення без чітких меж.

Класифікація

Патогенез

В розвитку рака молочної залози істотну роль відіграють попередні патологічні процеси в її тканинах, в основному повторні дисгормональні гіперплазії з утворенням вогнищ фіброзно-кістозної мастопатії (фіброаденоматозу). Причинами цих змін у тканині молочної залози служить ряд ендокринних порушень, нерідко обумовлених супутніми захворюваннями яєчників, повторними абортами, неправильним годуванням дитини і т.п. Ризик збільшується із збільшенням розміру залози. Деяке значення в розвитку рака молочної залози можуть мати анатомо-ембріологічні відхилення - наявність додаткових часточок залозистої тканини, а також попередньої доброякісної пухлини - фіброаденоми молочної залози. Усі ці утворення, незалежно від їхньої схильності до злоякісного переродження, підлягають видаленню, тому що іноді їх тяжко з достатньою впевненістю відрізнити від рака, що починається.

За гістологічною будовою раки молочної залози частіше відносять до аденокарцином чи солідного рака з безліччю перехідних форм. Розрізняють протоковий і дольковий раки, що представлені інфільтра-тивними й неінфільтративними формами.

Цікаво!!! Слід зазначити, що, крім ракових пухлин, у молочних залозах украй рідко (усього в 1 % випадків) можуть виникати і неепітеліальні злоякісні пухлини - саркоми, в діагностиці й лікуванні яких немає принципових відмінностей від рака.

Раки молочної залози класифікують по наявності чи відсутності Ерц (Стан естрогенових рецепторів). Стан Ерц може цілком змінити пере-біг хвороби. Ерц-позитивні пухлини частіше відзначають у постменопаузі (після настання клімаксу). Близько 60-70% первинних раків молочної залози характеризує наявність Ерц. Ерц-негативні пухлини частіше спостерігають-ся у хворих під час пременопаузи (до настання клімаксу). Стан естрогенових рецепторів впливає на вибір тактики лікування.

Локалізація ракових пухлин у молочних залозах усіляка. Однаково часто уражається як права, так і ліва залоза; приблизно в 2,5% спостерігають дво-сторонні раки молочних залоз. Вузол у другій залозі може виявитися як ме-тастазом, так і другою самостійною пухлиною.

В самій молочній залозі найчастіше (приблизно в 1/2 хворих) пухлини виникають у верхньо-зовнішньому квадранті, іноді із самого її краю на межі з пахвовою западиною.

Місцеве поширення рака молочної залози на шкіру залежить від близькості його розташування до покривів і від інфільтративного характеру росту. Один із типових симптомів рака - фіксація, зморщеність і втягнення шкіри над пухлиною з переходом на більш пізніх стадіях в обмежений лімфостаз (симптом "апельсинової кірки") і у виразку. Глибоко розташовані пухлини швидко зростаються з підлягаючою фасцією й м'язами.

Клініка

Клінічна картина рака молочної залози характеризується в першу чергу появою пухлинного вузла або ущільнення з нечіткими межами в молочній залозі. При цьому спостерігається зміна положення залози - вона разом із соском підтягнута догори або набубнявіла й опущена донизу. Над місцем розташування пухлини відзначається сплощене або лункоподібне втягнення шкіри, іноді симптом апельсинової кірки, а в наступному з'являється виразка.

Типові симптоми рака молочної залози

1. сплощення й втягнення соска

2. також кров'янисті виділення з нього.

Nota bene!!! Больові відчуття не є діагностичною ознакою: вони можуть бути відсутні при раку й у той же час сильно турбувати хворих із мастопатією.

Крім звичайної клінічної картини рака молочної залози, виділяють особливі її форми:

1. маститоподібна форма - відрізняється бурхливим перебігом із різким збільшенням молочної залози, її набряком і болючістю. Шкіра напружена, гаряча на дотик, червонувата. Симптоми цієї форми рака подібні до гострого маститу, який буває в молодих жінок, особливо на фоні перенесених пологів, нерідко спричиняє важкі діагностичні помилки.

2. бешихоподібна форма - відрізняється появою різкого почервоніння на шкірі залози, що іноді поширюється за її межі, із нерівними зубоподібними краями, іноді з високим підйомом температури. Ця форма може бути прийнята за звичайне бешихове запалення з відповідним призначенням різних фізіотерапевтичних процедур і медикаментів, що веде до відстрочки правильного лікування.

3. панцирний рак - виникає внаслідок ракової інфільтрації по лімфатичних судинах і щілинах шкіри, що призводить до горбистого стовщення шкірного покриву. Утворюється як би щільний панцир, що охоплює половину, а іноді і всю грудну клітку. Перебіг цієї форми вкрай злоякісний.

4. рак Педжета - на початкових стадіях з'являються лущіння і мокнення соска, що часто приймають за екзему. Надалі ракова пухлина поширюється по протоках залози всередину, утворюється в її тканині типовий раковий вузол із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів, перебіг порівняно повільний, іноді декілька років обмежуючись тільки ураженням соска.

Nota bene!!! В цілому перебіг рака молочної залози залежить від багатьох факторів і в першу чергу від гормонального статусу й віку жінки. У молодих, особливо на фоні вагітності й годування, він дуже швидкий, рано дає віддалені метастази. В той же час у старих жінок рак молочної залози може існувати по 8-10 років без схильності до метастазування.

Діагностика

Для розпізнавання рака молочної залози проводять ретельний огляд і пальпацію хворої. Спочатку її обстежують стоячи з опущеними, а потім піднятими руками, після чого огляд і пальпацію повторюють у горизонтальному положенні хворої на кушетці. При цьому прагнуть виявити всі типові симптоми рака: наявність пухлини, її щільність, нечіткість меж, злучання із шкірою, асиметрію молочних залоз, втягнення соска й ін. Обов'язково досліджують другу молочну залозу з метою виявлення в ній самостійної пухлини чи метастазу, а також проводять пальпацію обох пахвових і надключичних ділянок. Через частоту метастазів у печінку її ділянка також повинна бути обмацана. Обов'язковим компонентом обстеження є рентгеноскопія легень. При центральному чи медіальному розташуванні пухлини іноді проводять черезгрудинну флебографію для виявлення метастазів у ланцюжках парастернальних лімфатичних вузлів.

В тих випадках, коли симптоми рака молочної залози досить чітко виражені, діагноз не представляє труднощів. Однак на початкових стадіях, при малих розмірах, глибокому розташуванні пухлини й відсутності метастазів розпізнавання злоякісної природи пухлини вимагає додаткового обстеження. В цих цілях використовують рентгенографію молочної залози (безконтрастна маммографія), а також пункцію пухлини з цитологічним дослідженням. Аспіраційна біопсія з наступним цитологічним дослідженням підтверджує діагноз. У біоптаті так само визначають естрогенні й прогестеронові рецептори. Рецепторпозитивні пухлини частіше піддаються гормональній терапії і мають кращий прогноз.

В інших випадках вдаються до біопсії, висікаючи пухлину разом з навколишньою тканиною залози (так звана секторальна резекція молочної залози) з терміновим гістологічним дослідженням. При підтвердженні рака операцію відразу розширюють до радикальної. Якщо на першому етапі лікування планують променеву терапію, незалежно від ступеня впевненості клінічний діагноз повинен бути підтверджений цитологічним висновком. УЗД проводять для визначення солідного або кістозного характеру утворення (який пальпується чи не пальпується).

Для уточнення ступеню поширення хвороби і вчасного встановлення діагнозу при подальшому спостереженні використовують сцинтіграфію кісток (при необхідності рентгенографію кісток), ультразвукове дослідження печінки, рентгенографію легень і т.д.

Лікування

При раку молочної залози на початкових стадіях, коли пухлина малого розміру й метастази в регіонарних лімфатичних вузлах відсутні, застосовують чисто хірургічне лікування у вигляді типової радикальної мастектомії.

При пухлинах, що перевищують 5 см у діаметрі, із вираженими шкірними симптомами й інфільтрацією навколишньої тканини молочної залози і при наявності пальпуємих метастазів у пахвових лімфатичних вузлах проводять комбіноване лікування.

На першому етапі - дистанційна гамма-терапія на ділянку молочної залози і всі зони регіонарного метастазування (пахвову, під- і надключичну й парастернальну ділянки), на другому - хірургічне втручання. Якої-небудь спеціальної передопераційної підготовки чи післяопераційного ведення ці втручання не вимагають. Необхідно лише контролювати активну аспірацію з рани, проведену протягом 3-4 днів, а також стежити за виконанням хворими лікувальної гімнастики, яка їм рекомендується для розробки рухів руки на стороні операції.

При розповсюджених раках молочної залози, як по місцевих проявах, так і по ступеню ураження лімфатичного апарату, особливо в молодих жінок, що менструюють, застосовують комплексний метод лікування, поєднуючи променеву терапію й операцію з гормональним лікуванням, а в ряді випадків і з гормоно-хіміотерапією.

Гормонотерапія рака молочної залози включає двосторонню оваріоектомію (або променеве виключення функції яєчників), андрогенотерапію й кортикоїдну терапію для придушення функції наднирників. Розпочату гормонотерапію не можна обривати; курс її повинен тривати багато місяців і навіть років. Лише у випадках дуже тривалого застосування гормональних препаратів, або розвитку симптомів їхньої побічної дії можуть бути зменшені дозування і збільшені інтервали між прийомом ліків, але ні в якому разі не припинене лікування.

Цікаво!!! Хіміо- й гормонотерапію широко застосовують при появі віддалених метастазів у хворих, які раніше перенесли хірургічне або комбіноване лікування. Крім того, при локалізації метастазів у кістках загальне лікування доповнюють місцевим опроміненням метастазу, що дозволяє в значному відсотку випадків отримати тимчасове поліпшення (ремісію) і продовжити життя хворої. Варто також згадати про паліативні операції при раку молочної залози - прості ампутації, які виконується у хворих із множинними метастазами при наявності розпаду й виразки пухлини. Така операція не розрахована на порятунок життя, але рятує хвору від тяжких суб'єктивних відчуттів, пов'язаних із чисто побутовими й соціальними моментами.

При розповсюджених раках молочної залози або наявності віддалених метастазів у старих жінок із тривалістю менопаузи більш 6 років, крім хіміотерапії, застосовують лікування жіночими статевими гормонами - естрогенами.

Рецидиви рака молочної залози виникають у зоні рубця на грудній стінці нечасто і вимагають як місцевого лікування променевими методами (зовнішнє опромінення або внутрітканинне введення радіоактивного колоїдного золота), так і загальної гормоно-хіміотерапії.

Для своєчасного виявлення рецидивів необхідне динамічне спостережен-ня за хворими після радикального лікування. Для цього проводяться лікар-ські огляди кожні 3-4 міс., щорічна маммографія, сканування кісток, рентге-нографія грудної клітки й обстеження печінки. Самим хворим необхідно проводити щомісячний самостійний огляд.

Метастазування:током лімфи, що дуже розвинутий у тканині молочної залози, пухлинні клітини переносяться в лімфатичні вузли і дають початкові метастази. В першу чергу уражаються пахвові, підключичні і підлопаткові групи вузлів, а при розташуванні пухлини в медіальних квадрантах залози - ланцюжок парастернальних лімфатичних вузлів. Наступним етапом метастазування йде в надключичні, шийні і медіастінальні лімфатичні вузли, а також перехресно в протилежну пахвову западину. Спостерігається перехресне метастазування в другу молочну залозу. В деяких випадках метастази в пахвових лімфатичних вузлах з'являються раніше ніж виявляють пухлину в молочній залозі, і тоді в першу чергу треба виключити ракове її ураження.

Гематогенним шляхом метастази виникають у легенях, плеврі, печінці, кістках і головному мозку. Для кісткових метастазів характерне ураження хребта, плоских кісток тазу, ребер, черепа, а також стегнової й плечової кісток, що проявляється спочатку непостійними ниючими болями в кістках, який надалі набуває постійного характеру.

Прогноз:при раку молочної залози прогноз залежить від стадії процесу, швидкості його розвитку й віку хворих. На занедбаних стадіях тривалість життя складає 2-3 роки. Ранній діагноз рака молочної залози забезпечує успішне лікування більшості хворих. П'ятирічна виживаємість при лікуванні локалізованої форми I - II стадії складає 90%, при місцевопоширеному раку - 60%. Результати лікування набагато гірші при наявності віддалених метастазів.

Профілактика:полягає у своєчасному рятуванні хворих від передракових ущільнень у молочних залозах, а також у дотриманні нормального фізіо-логічного ритму життя жінки (вагітність, годування) із скороченням до міні-муму кількості абортів. В діагностиці рака молочної залози важливе значення мають систематичні самостійні обстеження і щорічні профілактичні лікарські огляди жінок у віці старше 40 років. Маммографія рекомендується 1 раз на 2 роки у віці після 40 років, 1 раз на рік - після 50 років. Жінкам, що відносяться до груп ризику, рекомендована щорічна маммографія починаючи з можливо раннього віку.

Гнійно-запальні захворювання легень

Гострі гнійні захворювання легень, що супроводжуються деструк-цією легеневої тканини в результаті впливу різних інфекційних збудників, за винятком специфічних мікроорганізмів, включають

· абсцес,

· гангрену та гангренозний абсцес легені,

· деструктивний пневмоніт,

· абсцедуючу пневмонію.

Вони характеризуються, як правило, важким перебігом та нерідко становлять загрозу для життя хворого.

Цікаво!!! Деструктивний пневмоніт та абсцедуюча пневмонія не є самостійними нозологічними формами. Інші види легеневих деструкцій, що спричиняються специфічними збудниками, зокрема казеозна пневмонія, туберкульозна каверна, сифілітична гума, розглядаються в рамках відповідних інфекцій.

Емпієма плеври (гнійний плеврит, піоторакс, ЕП) - гнійне запалення плеври, що супроводжується накопиченням гною в плевральній порожнині. Емпієма плеври відноситься до хірургічної патології, проте в переважній більшості випадків діагностується терапевтом.

Бронхоектатична хвороба в МКХ 10-го перегляду представлена рубрикою *І.47. У сучасній медичній літературі терміни "бронхоектази", «бронхіолоекта-зи», "бронхоектатична хвороба" використовуються як синоніми для позначення незворотного розширення бронхів. Зберігає свою актуальність визначення, що бронхоектатична хвороба - це інфікована бронхоектазія (А.Я. Цигельнік, 1968).

В усьому світі в останнє десятиріччя відмічено зниження поширеності брон-хоектатичної хвороби, що пов'язано зі зменшенням числа дитячих інфекцій та успіхами медикаментозного лікування запальних захворювань легень.

Абсцес легень- захворювання, що характеризується наявністю в легенях обмеженого вогнища некрозу (частіше в межах сегменту) із формуванням однієї або декількох порожнин деструкції, заповнених гноєм і оточених перифокаль-ною інфільтрацією, внаслідок гнійного або гнильного розплавлення легеневої тканини під впливом інфекції. Абсцес легень може бути:

1. гнильним(викликається анаеробними бактеріями);

2. негнильним(спричиняється і анаеробними, і аеробними мікроорганізмами).

За механізмами розвитку виділяють

· бронхолегеневі (зокрема аспіраційні),

· гематогенно-емболічні,

· посттравматичні

· лімфогенні абсцеси легені.

Гангрена легень- схожий, але більш дифузний та поширений процес із перевагою некрозу. Гангрена легень - це гнійно-гнильний некроз значної ділянки тканин легені або всієї легені з іхорозним розпадом та відторгненням тканини без тенденції до обмеження від життєздатної паренхіми (без ознак демаркації), що має схильність до розповсюдження.

Гангренозний абсцес- гнійно-гнильний некроз із іхорозним розпадом при менш масивному ураженні легеневої тканини, що має тенденцію до секвестрації і відмежування від неуражених ділянок легеневої тканини, що дозволяє визначити його, як обмежену гангрену.

Етіологія та патогенез цих захворювань мають багато спільного. Причиною гострих гнійних уражень легень найчастіше є трансбронхіальне потрапляння мікроорганізмів у результаті аспірації вмісту ротової порожнини або аерогенним шляхом, коли інфекційний агент переміщається в напрямку респіраторних відділів із потоком повітря. Виникнення легеневих нагноєнь може бути пов'язане також із гематогенно-емболічними чинниками, травмою, обтурацією бронха пухлиною або стороннім тілом, але ці причини зустрічаються значно рідше.

Гострі легенево-плевральні нагноєння - це переважно полімікробнаінфекція, що спричиняється асоціаціями анаеробно-аеробних мікроорганізмів, серед яких провідну роль відіграють неспороутворюючі анаеробні мікрорганізми, золотистий стафілокок, аеробні грам-негативні палички. Велике значення в розвитку гострих гнійних деструктивних процесів у легенях має вірусна інфекція, яка спостерігається в 50 % хворих на абсцес та гангрену легень. Частіше виявляються віруси грипу А, респіраторно-синцитіальні віруси, вірус парагрипу й аденовіруси.

Гангренозні абсцеси містять ділянки відторгнутої й некротизованої внаслідок запалення легеневої тканини, що називаються секвестрами. Крім того, абсцеси бувають поодинокими та множинними, центральними й перифирійними, однобічними та двобічними, неускладненими й ускладненими.

Найчастіше абсцеси легень бувають поодинокими; множинні абсцеси зазвичай однобічні і можуть виникати одночасно або розсіватися з одного вогнища. Абсцеси аспіраційного походження локалізуються переважно у верхньому сегменті нижньої частки і в задньому сегменті верхньої частки. Солітарний абсцес, зумовлений бронхіальною обструкцією або інфікованим емболом, починається як некроз більшої частини ураженого бронхолегеневого сегменту. Основа сегменту зазвичай прилягає до стінки грудної клітки, а плевральна порожнина в цьому місці нерідко облітерована зрощеннями запального походження. Частіше стала зустрічатися гематогенная дисемінація, що, як правило, пов'язана з ендокардитом тристулкового клапану, викликаного S. aureus, особливо в ін'єкційних наркоманів. Як правило, вона характеризується множинними розсіяними вогнищами. В ембологенному абсцесі легень можуть виявлятись анаеробні бактерії або аероби, що зумовили гнійний тромбофлебіт.

Абсцес, зазвичай, проривається в бронх, його вміст відкашлюється, і залишається порожнина, заповнена повітрям і рідиною. В окремих випадках абсцес проривається в плевральну порожнину, що викликає емпієму, іноді з бронхоплевральною норицею. Прорив великого абсцесу в бронх або енергійні спроби його дренування можуть призвести до масивної бронхогенной дисемінації гною з дифузною пневмонією і розвитком стану, схожого на РДСД.

Бронхи та великі кровоносні судини іноді виглядають на рентгенограмі як виступи на стінці порожнини абсцесу. Ерозія судин може стати причиною сильної кровотечі. Зрідка септичні емболи мігрують по легеневих венах в артеріальну систему і викликають вторинний абсцес мозку. До інших рідкісних пізніх ускладнень відносяться бронхоектази та амілоїдоз.

Клінічна картина. Початок хвороби може бути гострим або поступовим. Захворювання, як правило, виникає на фоні одно- або двобічної пневмонії, найчастіше аспіраційного генезу або грипозної. Ранні симптоми - часто ті ж, що й при пневмонії, тобто нездужання, відсутність апетиту, кашель із харкотинням, пітливість і лихоманка.

Клінічна картина в стадії формування гнійної порожнини в легені визначається високою, іноді гектичною, температурою, ознобом, підвищеною пітливістю, ознаками інтоксикації, часто турбуючим кашель, болем у грудях.

Харкотиння гнійне, якщо тільки абсцес не ізольований повністю від бронхів, іноді з прожилками крові. Гнильний запах, який може відчуватися на деякій відстані від хворого, вказує на анаеробну інфекцію, що спрощує вибір антибіотиків. На гнійне харкотиння вказує до 30 - 50 % хворих із абсцесом легень, проте приблизно в 40 % хворих із абсцесами, викликаними анаеробами, гнильного запаху харкотиння немає, так що його відсутність не виключає даний діагноз. Може спостерігатися виражений занепад сил, температура вище 39,4°С. Біль у грудях, як правило, вказує на ураження плеври.

Фізикально виявляється невелика ділянка укорочення перкуторного звуку, що свідчить про локальне пневмонічне ущільнення, і послаблене (а не бронхіаль-не) дихання. Можливі дрібно або середньоміхурцеві хрипи. Якщо порожнина велика (що при сучасному лікуванні зустрічається рідко), може визначатися тимпаніт і амфоричне дихання.

Абсцес можна й не запідозрити, поки він не перфорує стінку бронха. Тоді протягом кількох годин або днів відкашлюється велика кількість гнійного, іноді смердючого харкотиння, нерідко - із гангренозною легеневою тканиною. Характерними є лихоманка, відсутність апетиту, слабкість, непрацездатність, але іноді, якщо процес обмежений, ці явища виражені слабо.

Виражені втрати білка й електролітів у гострій фазі запалення за умови недостатньої їхньої компенсації призводять до волемічних та водно-електроліт-них розладів й до зменшення м'язової маси хворих. На цьому фоні можуть вини-кати набряки нижніх кінцівок. Із прогресуванням захворювання та розвитком ускладнень гнійно-резорбтивна лихоманка переходить у гнійно-резорбтивне виснаження, що спостерігається у хворих із масивною деструкцією легені, ускладненою емпіємою плеври. На фоні прогресуючої гіпопротеїнемії хворі худнуть і виснажуються. Висока температура змінюється субфебрилітетом або нормалізується, що є прогностично несприятливою ознакою, оскільки свідчить про різке зниження реактивності організму.

Nota bene!!! При відповідній антибіотикотерапії ознаки легеневого нагноєння, як правило, зникають, що необов'язково означає вилікування.

Якщо абсцес стає хронічним, можливе схуднення, анемія та гіпертрофічна легенева остеоартропатія. Фізикальне дослідження грудної клітки в цій хронічній фазі іноді не виявляє відхилень від норми, проте в більшості випадків вислуховуються вологі та грубі сухі хрипи.

Найбільш важко та тривало протікають множинні (особливо двобічні) та гангренозні абсцеси. Останні найчастіше набувають хронічного перебігу або ускладнюються проривом у плевральну порожнину, кровотечею та сепсисом. При важкому перебігу, коли продовжується розпад та нагноєння легеневої тканини, на фоні посилення інтоксикації виникають функціональні порушення з боку серцево-судинної системи, печінки й нирок. При прогресуванні хвороби можуть виникати органічні зміни внутрішніх органів, що є характерними для септичного стану.

Діагноз.Діагностика деструктивних змін у легенях грунтується на даних клінічних, лабораторних і мікробіологічних досліджень, на результатах поліпозиційного рентгенологічного дослідження та фібробронхоскопії. Для уточнення фази формування вогнищ деструкції й виявлення легеневих секвестрів застосовують томографію, зокрема комп'ютерну, абсцесографію (трансторакальне введення в порожнину деструкції водорозчинних рентгеноконтрастних препаратів). Розташування гнійного вогнища поблизу грудної стінки дозволяє проводити його пункції під ультразвуковим контролем. За наявності емпієми плеври або піопневмотораксу виконують торакоскопію, яка часто дозволяє виявити наявність бронхоплевральних нориць, їхню локалізацію та розміри, зробити біопсію плеври або легені для уточнення етіології захворювання.

Запідозрити початок абсцедування у хворого з важкою пневмонією можна на підставі змін клінічної картини та фізикальних даних, проте основну роль у діагностиці абсцесів легень відіграє рентгенологічне дослідження, яке бажано виконувати у вертикальному положенні хворого. У ранній період захворюван-ня на рентгенограмі грудної клітки можна бачити сегментарне або дольове ущільнення, яке іноді стає сферичним через розтягнення гноєм. Поява одного або декількох прояснень на фоні гомогенного затемнення в легені свідчить про формування солітарного або множинних абсцесів. Термін "абсцедуюча пневмонія", що часто використовується, означає лише певний період у перебігу запального процесу в легенях і не є самостійною нозологічною формою.Надалі множинні дрібні порожнини можуть зливатися в більші, в яких, після прориву абсцесу в бронх та відкашлювання харкотиння, починають визначатися рівні рідини. Для уточнення локалізації абсцесів виконують багатоосьове просвічування та рентгенографію в прямій і бічній проекціях. Додаткову інформацію про кількість та локалізацію абсцесів, а також про появу супутнього плеврального випоту, який погано видно на звичайних рентгенограмах, можна одержати при комп'ютерній томографії (КТ) легень.

Nota bene!!! КТ легень уточнює морфологічну картину процесу й показана також у випадках, коли рентгенограма грудної клітки не виявляє характерних ознак абсцесу (при типовій клініці), або ж виглядає атипічно.

Мазки та посіви харкотиння проводять для виявлення бактерій, грибів і мікобактерій. Для виявлення анаеробних збудників, як правило, потрібні зразки, одержані шляхом транстрахеальної або трансторакальної аспірації або фібробронхоскопії із "захищеними щітками", і використання кількісних методів посіву. Харкотиння, що відкашлюється, для таких досліджень непридатне, оскільки в ротовій порожнині в нормі містяться анаеробні мікроорганізми, що забруднюють матеріал при проходженні його через верхні дихальні шляхи. До інвазивних втручань слід вдаватися тільки у випадках із нетиповими проявами. Після початку лікування антибіотиками практично не можна отримати зразки, придатні для бактеріологічного дослідження.

У проведенні бронхоскопії немає необхідності, якщо терапія антибіотиками дає ефект та відсутня підозра на стороннє тіло або пухлину.

Ускладнення гострих абсцесів:

1. емпієма плеври,

2. піопневмоторакс,

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Адміністративно-правові норми поділяють на види за різними критеріями.
3. Блага поділяють на економічні та неекономічні.
4. Бухгалтерські записи (проводки) – прості та складні.
5. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
6. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
7. Вегетаріанські супи поділяються на
8. Вибухові речовини поділяють на ініціюючі (первинні), бризантні (вторинні) та піротехнічні.
9. Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки розвитку.
10. Визначення ступеня ушкодження легень в процесі проведення ШВЛ
11. Вимірний арифметичний простір
12. Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі.

Переглядів: 1372