Легенева кровотеча

4. септичний стан.

Хронічний абсцес легень.Основним критерієм хронічного перебігу абсцесу є зникнення ознак гострого нагноєння при збереженні самої порожнини на фоні розвитку пневмосклерозу через 2 місяці після початку лікування.

Гангрена легень,як правило, викликається асоціаціями мікроорганізмів, серед яких обов'язковим є анаеробна мікрофлора.Гнійне запалення при гангрені набуває іхорозного характеру, швидко розповсюджується на сусідні ділянки легені, часто некроз охоплює всю легеню, із залученням плеври та розвитком емпієми.

Клініка: початок захворювання характеризує гектична лихоманка, озноб, рясне потовиділення, ознаки інтоксикації. Кашель стає болючим, з'являється харкотин-ня з неприємним запахом, дихання стає смердючим. У легенях визначається велика зона притуплення та послаблення дихання. У крові високий лейкоцитоз нерідко змінюється на лейкопенію з появою юних форм лейкоцитів, прогресує анемія. Дуже швидко, незважаючи на лікування, розвиваються симптоми гній-но-резорбтивного виснаження, септичного стану. Хворі часто гинуть від профуз-ної легеневої кровотечі.

Діагноз гангрени легень базується на особливостях клінічних та рентгеноло-гічних проявів, причому клініка має вирішальне значення. Гангрену легень на рентгенограмах, на відміну від абсцесу, характеризує запальна інфільтрація й затемнення легеневої тканини, що не має чітких меж і захоплює більше однієї частки, нерідко всю легеню. Іноді виявляють різнокаліберні прояснення на місці вогнищ розпаду, у найбільших із них можуть візуалізуватися ділянки тканини, що омертвіла, - легеневі секвестри. Характерним є швидке приєднання рентгено-логічних ознак плеврального випоту, а потім і піопневмотораксу.

Прогноз і лікування.Хворим із гострими гнійно-деструктивними захворю-ваннями легень проводиться комплексна інтенсивна терапія, яка включає забез-печення оптимального дренування порожнин розпаду; антибактеріальну терапію (антибіотики підбирають із урахуванням чутливості до них виділеної мікрофло-ри); корекцію волемічних порушень; дезінтоксикаційну терапію, зокрема плаз-маферез, непряме електрохімічне окислення крові за допомогою гіпохлориту натрію, УФО крові, імунокорекцію; за показаннями - парентеральне харчування та інфузію компонентів крові тощо.

Для відновлення прохідності бронхів, що дренують абсцес, здійснюють їхню комплексну санацію, в якій провідне місце належить бронхоскопії. Із ура-хуванням даних попереднього рентгенологічного дослідження фібробронхоско-пія дозволяє виконати катетеризацію бронха, що дренує гнійне вогнище, проми-ти його й ввести антисептики, протеолітичні ферменти, антибіотики. За необхід-ності лікувальні бронхоскопії проводять багато разів, що дозволяє в більшості випадків добитися позитивного ефекту.

Для поліпшення відходження харкотиння використовують медикаментозні засоби (муколітики, бронхолітики), лікувальну фізкультуру, дихальну гімнастику, фізіотерапевтичне лікування.

Антибіотиками вибору є амоксицилін/клавуланова кислота або ампіци-лін/ сульбактам - внутрішньовенно; можливе застосування цефоперазону/суль-бактаму внутрішньовенно; бензилпеніциліну + метронідазолу внутрішньовенно, потім амоксициліну + метронідазолу всередину (ступінчаста терапія). До альтер-нативних препаратів відносять: лінкозамід + аміноглікозид або цефалоспорин; фторхінолон 11-111 покоління + метронідазол; фторхінолон IV покоління; карбапенем. Тривалість терапії визначають індивідуально, але, як правило, вона складає 3-4 і більше тижнів.

Корисним доповненням до антибіотикотерапії може служити постуральний дренаж, але при цьому не виключається потрапляння гною в неушкоджені бронхи, що призводить до гострої обструкції або розповсюдження процесу.

З метою протизапальної терапії, зняття болю та набряку доцільним є призначення НПЗП із селективною дією - німесуліду (ремесулід) 100 мг 2 рази на добу не менше 5 діб.

Ослабленим або паралізованим хворим іноді показана трахеостомія й відсмоктування гною. Зрідка дренування полегшується після бронхоскопії з аспірацією.

При хронічних абсцесах легені операція є єдиним радикальним методом лікування.ЇЇ краще проводити в період ремісії, але при агресивному перебігу захворювання, при обширній деструкції легені, що ускладнилась емпіємою плеври або піопневмото-раксом, операцію доводиться виконувати в період загострення, максимально підготувавши до неї хворого. Об'єм резекції в ускладнених випадках, як правило, буває значним і супроводжується плевректомією. Найчастіше при гострих гнійних і хронічних абсцесах легень виконується лобектомія, хоча іноді попередня комплексна терапія дозволяє провести резекцію абсцесу з використанням прецизійної техніки.

Цікаво!!! Найважча група хворих із гнійними ураженнями легень - це пацієнти з гангреною й ган-гренозними абсцесами легень.Консервативне лікування гангрени легень і гангренозних абсцесів ма-лоефективне й закінчується, як правило, смертю хворого. Водночас, за даними літератури, леталь-ність після резекції легень або пневмонектомії залишається високою й коливається від 27 до 70 %. У хворих із гангренозними абсцесами й гангреною легені внаслідок важкої гнійної інтоксикації, вира-жених волемічних розладів, супутніх захворювань, кахексії та важкого загального стану, радикальні оперативні втручання пов'язані з надзвичайно високим ризиком. Крім тяжкості й небезпеки радикаль-ного оперативного втручання слід враховувати можливість важких післяопераційних гнійно-запальних ускладнень - емпієми плеври, нагноєння післяопераційної рани, розвитку бронхоплевральних і тора-коплевральних нориць, легенево-серцевої недостатності в результаті попередньої важкої інтоксикації. Операцією вибору при гангренозних абсцесах і гангрені легені є торакоабсцесотомія з подальшими етапними некросеквестректоміями й санацією порожнини розпаду. Торакоабсцесостомія виконується за життєвими показаннями й найчастіше веде до клінічного одужання.

Найчастіша причина розвитку емпієми плеври - це бактеріальна пневмонія з проникненням інфекції в плевральну порожнину.Емпієма плеври, що ускладнює пневмонію, може бути: парапневмонічною - тобто виникати в процесі розвитку пневмонії та метапневмонічною - тобто проявлятися після розрішення пневмонії.

Парапневмонічний випіт,що розвинувся у зв'язку з легеневою інфекцією (пневмонія або абсцес легені), діагностується у 20-60 % хворих, які госпіталізо-вані з приводу пневмонії. У більшості випадків це - так званий, неускладнений ексудативний плеврит, що швидко розсмоктується. Від 10 до 15 % парапневмо-нічних випотів прогресують, стають інфікованими й вимагають встановлення дренажної трубки в грудній порожнині. Коли плевральне скупчення містить гній або в плевральній порожнині визначаються мікроорганізми, такий ускладнений плеврит, як було зазначено, називається емпіємою плеври,із розвитком ЕП значно погіршується прогноз захворювання та збільшується смертність від пневмонії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Гострі абсцеси легень поділяють на прості (гнійні) і гангренозні.	\|	Рівень глюкози 40 мг/дл або в 2 рази нижчий, ніж рівень глюкози сироватки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.