Профілактика та перша допомога при серцево – судинних захворюваннях і кровотечах

ких, як ревматизм та ендокардит. Іноді вони виникають при сифілісі або інфаркті міокарда.

Ефективність насосної функції серця залежить від правильної ро­боти усіх чотирьох клапанів. Розрізняють два основних види уражень одного або декількох клапанів. Стеноз, стан при якому спостерігається звуження отвору клапана, може бути природним або спричиненим ревматизмом чи віковими змінами. При недостатності клапана його стулки не змикаються, тому він повністю не закривається. Це зумовлене не пролапсом клапана, ІХС або інфекцією.

Для корекції використовують штучні клапани, які виготовляють з металу та пластмаси. Розрізняють кулькові та пелюсткові клапани. Обидва функціонують довго, але часто зумовлюють тромбоз. Клапани з тканин людини або тварин менш стійкі, але рідше спричиняють тромбоз.

У нормі кровообіг у серці не прослуховується. Шуми зазвичай виникають унаслідок зміни кровоплину через уражені клапани.Так звані «невинні» шуми можуть спостерігатися у дітей або виникати у разі збільшення серцевого викиду при анемії та вагітності. Такі шуми є тимчасовими та досить незначними порівняно з тими, що виникають при структурних змінах.

Якщо жінка хворіла па вірусну інфекцію (особливо червоничку) на початку вагітності, можливі порушення розвитку серця плода. Природжені вади виникають також у жінок з незкомпенсованим цукровим діабетом або якщо у дитини є синдром Дауна (спричиненим хромосомними аномаліями).

У нормі серце скорочується з частотою 60 100 ударів п;і чин никуале вона зростає підчас фізичного навантаження та стресу. Порушення ритму або надто висока чи низька частота серцевих скорочені (ЧСС) називаєтьсяаритмією. Такі розлади переважно зумовлені ішемічною хворобою серця (ІХС).

Аритмії поділяються на тахікардії, при яких ЧСС перевищує 100 ударів на хвилину, та брадикардії, при яких вона становить менш ніж 60 ударів на хвилину. Переважно аритмії виникають внаслідок ІХС, стресу, вживання напоїв з великим вмістом кофеїну та деяких ліків.

Патологія серця найчастіше зумовлена гіпертензією, природжени­ми вадами та ІХС. Іноді вона спричиняється захворюваннями власне серцевого м'яза або перикарда, що оточує серце. Усі ці розлади при значній тривалості чи вираженості призводять до серцевої недостат­ності та зниження скоротливої здатності серця.

Запалення перикарда (перикардит) зазвичай зумовлене вірус­ною інфекцією або інфарктом міокарда. Воно може виникати також як ускладнення ревматизму, раку і туберкульозу, ниркової недостатності, аутоімунних захворювань або внаслідок ушкодження при проникаючих пораненнях.

Запалення серцевою м'яча (міокардит) спричинюється вірус­ною інфекцією, виникає внаслідок ревматизму або пилину ліків, хімічних факторів чи радіації По запальні ураження серцевого м'яза або кардіоміопатії, можуть бумі зумовлені генетичними факторами, нестачею вітамінів чи мінералів або зловживанням алкоголю.

Серцева недостатність неспроможність серця ефективно на­копичувати кров у кількості, достатній для забезпечення потреб легень та інших органів.

Течія крові у венах та артеріях може порушуватись або припиня­тись. У нормі кровоплин залежить від фізичною навантаження, трав­лення, зміни температури довкілля, що впливанні. па діаметр судин. Реакція судин послаблюється у разі втрати еластичності чи потовщен­ня їхньої стінки або ураження клапанів. Течію крові утруднює закупорення судини тромбами чи атеросклеротичними бляшками

Якщо частинки, які циркулюють у крові, зупиняються на віддалі від місця їх утворення, виникаєемболія. Такі частинки є елементами тромбу або цілим тромбом, що відірвався. Емболи можуть також скла­датися з детриту атероматозних бляшок, кристалів холестерину, повітря, жиру або фрагментів кісток з ділянки перелому.

Аневризмою називається випинання стоншеної стінки артерії. Зміни можуть бути наслідком захворювання, травми або природженої патології. Аневризми найчастіше виявляються в аорті.

Гіпертензія - стійке підвищення артеріального тиску. Вона підви­щує ризик інсультів, інфарктів та нервової недостатності.

У підлітковому та юнацькому віці часто може спостерігатисяар­теріальна гіпотонія стан стійкого зниження артеріального тиску внаслідок постійного розширення артеріол. Її причиною можуть бути гіподинамія, недостатнє харчування, рипі зловживання. Вона проявляєть­ся загальною слабкістю, кволістю, запамороченнями, пригніченим на­строєм. Профілактика артеріальної гіпотонії та гіпертонії полягає у час­тому перебуванні на свіжому повітрі, виконанні фізичних вправ, раціо­нальному харчуванні, дотриманні здорового способу життя, режимі праці і відпочинку, униканні шкідливих звичок.

У людей, вид праці яких пов'язаний з постійним перебуванням на ногах, в огрядних і тих, котрі мало рухаються, через постійний застій крові у венах та їх пере розтягненням стінки вен стають млявими, стулки венозних клапанів розходяться. Через це венозна кров не повністю по­вертається до серця, а частково накопичується в нижніх кінцівках. Стінки вен від цього набувають вигляду вузлів. Це – варикозне розширення вен. Особливе небезпечне це захворювання можливими запаленнями і тромбозом уражених вен (це явище називають тромбофлебітом). Якщо утворений тромб відірветься від стінки судини і плином крові потрапить до правого шлуночка і легеневої артерії, людина миттєво помре. У місцях з порушеним кровопостачанням можуть утворюватися глибокі виразки або відбувається змертвіння (гангрена) тканин.

Щоб запобігти вищеописаним порушенням, потрібно: постійно робити фізичні вправи, особливо для ніг; не допускати ожиріння. При перших ознаках варикозного розширення вен слід негайно звернутися до лікаря.

При пораненнях кровоносних судин необхідно негайно спішити кро­вотечу. З цією метою до стиснення судини пальцями або кулаком на всьому її протязі (вище місця пошкодження) (рис. 49). За допомогою такого прийому тимчасово (не більш як на 15-20 хв.) можна спинити кровотечу із загальної сонної, поверхневої скроневої, щелепної, підклю­чичної, плечової, стегнової, підколінної та інших артерій. Для тривалого стискування судини накладають крово­спинний джгут, використовують також інші засоби для тимчасового спинення крово­течі.

Загальну сонну артерію при великій кровотечі з ран голови, обличчя, язика при­тискують до поперечних відростків ший­них хребців (сонного горбика VI шийного хребця) на середині присереднього краю груднинно – ключично - соскоподібного м'яза. Кровотечу з ран на скронях спиняють, при­тискуючи щелепну артерію до виличної кістки, що міститься вище і спереду від зов­нішнього слухового отвору. Щелепну арте­рію при кровотечах з ран в щічній ділянці притискують по передньому краю жуваль­ного м'яза до нижньої щелепи.

При кровотечах з ран у ділянці плеча підключичну артерію придавлюють поза­ду зовнішнього краю бічної частини груд- нинно – ключично - соскоподібного м'яза над ключицею до І ребра.

Кровотечу з передпліччя і ліктьової ділянки спиняють, придавлюючи плечові артерії до плечової кістки по середині присереднього краю двоголового м'яча плеча та вище.

Для тимчасової о тішення кровотечі з ран у пахвинних ділянках фіксують черевну частину аорти нижче пупка кулаком до хребта. Стег­нову артерію (при кровотечах на стегні, гомілці та стопі) придавлюють до лобкової кістки під пахвинною зв’язкою на її середині або на верхніх двох третинах кравецького м'яча.

Кровотечі бувають зовнішні і внутрішні. Залежно від того, які судини ушкоджені, розрізняють артеріальну, венозну, капілярні кро­вотечі (табл. 8).

Рис. 49. Місця притиснення судин при кровотечі з ар­терій:

1 — потиличної; 2 — поверхне­вої скроневої; 3 — лицевої; 4 — загальної сонної; 5 — плечової; б — підключичної; 7 — стегно­вої; 8 - тильної стопи; 9 - променевої; 10 – ліктьової 11 - пахвової.