Особливості кровообігу у плода

Велике і мале кола кровообігу.

Рух крові по судинах

Серце скорочується ритмічно, тому кров надходить у кровоносні судини порціями 11 рото тече кров по кровоносних судинах безперервним потоком, що посилюється еластичністю стінок артерій і опором течії крові, який виникає в дрібних кровоносних судинах. Завдяки цьому опорові кров затримується у великих судинах і викликає розтягнення їхніх стінок. Розтягуються стінки артерій і при надходженні крові під тиском при скороченні шлуночків серця. Під час розслаблення серця кров із серця в артерії не надходить, стінки судин, що відрізняються еластичністю, при цьому звужуються і пропускають кров, забезпечуючи рух її по кровоносних судинах.

Кров рухається по судинах завдяки скороченням серця і різниці тиску крові, яка встановлюється в різних частинах судинної системи. Із зменшенням діаметра судин тиск зростає.

У венах, які розташовані нижче від серця, рух крові утруднений, бо їй доводиться підніматись проти сили власної ваги. Рухові крові по цих венах сприяють додаткові фактори: скорочення скелетних м'язів, які стискують розміщені в них вени; скорочення діафрагми, яка стискує черевні нутрощі та їх вени; негативний тиск у грудній порожнині, який, зменшуючись при кожному вдихові, присмоктує кров до серця.

Змінний тиск, під яким кров перебуває в кровоносній судині, називаєтьсятиском крові. Найвищий тиск в аорті, найменший у капілярах. У плечовій артерії систолічний тиск (або максимальний) становить 110-125 мм рт.ст., а діастолічний (у фазі розслаблення серця) 60- 85 мм рт.ст. У новонародженого максимальний тиск крові приблизно 76 мм рт.ст., мінімальний — 40-50. В період статевого дозрівання ріст серця випереджає ріст кровоносних судин, що позначається на величині артеріального тиску. Після 50 років — тиск стає 130-145 мм рт.ст. Артеріальний і пек збільшується при м'язовій діяльності.

У новонароджених кров здійснює повний кругообіг за 12 сек., у З роки 15 сек., 14 років 18,5 сек., у дорослих 22 сек.

Закономірності руху крові по колам кровообігу були відкриті англійським лікарем Гарвеєм у 1628 р.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка серця і переходить в аорту (рис. 47). Аорта розгалужується навінцеві артерії, які, утворюючикоронарне або серцеве коло кровообігу,

постачають кров ю серцевин м яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і йде вниз по грудній, а потім черевній порожнині. Від дуги аорти відходять три артерії — плечоголовий стовбур, який поділяється на праву підключичну артерію і праву спільну сонну артерію; ліва спільна сонна артерія і ліва підключична артерія. Ці судини несуть кров до голови, шиї і

верхніх кінцівок.

У грудній і черевній порожнинах від аорти відходять дрібніші артерії до м'язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4-го поперекового хребця аорта розпадається на 2 великі артерії (права і ліва клубові спільні), що йдуть до нижніх кінцівок. У кожному органі вони поділяються на дедалі менші судини, які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється на венозну, насичується вуглекислим газом і продуктами розпаду. З капілярів кров збирається у дрібні вени, потім у більші, і у 2 великі. Вени голови, шиї, верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени усіх інших частин тіла впадають. у нижню порожнисту вену. Обидві вони впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами і вінцеві вени , що несуть кров від стінки серця.

Рис. 47 Схема кровообігу людини

1. аорта

2. печінкова артерія

3. кишкова артерія

4. капілярна сітка великого кола

5. ворітна вена

6. печінкова вена

7. нижня порожниста вена

8. верхня порожниста вена

9. праве передсердя

10. правий шлуночок

11. легенева артерія

12. капілярна сітка легеневого кола

13. легенева вена

14. ліве передсердя

15. лівий шлуночок

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куш венозна кров надходить із правого передсердя (рис. 48) З правого шлуночка венозна кров потрапляє через венозний стовбур, який поділяється на дві легеневі артерії — праву і ліву — в легені. Легеневі артерії розпадаються на дедалі дрібніші артерії і переходять у капіляри, які густо оплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються і утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя, а звідси — у лівий шлуночок.

В утробному періоді організм дістає необхідні речовини і кисень з крові матері через дитяче місце (плаценту).

Вже під кінець 2-го місяця життя зародка встановлюється плацентарний кровообіг через литиме місце (рис. 48). Із плаценти по пупковій вені в тіло плода надходить артеріальна кров. Частина надходить у печінку, частина у нижню порожнисту вену, де вона змішується з венозною кров'ю, що відтікає з нижньої частини тіла. У правому передсерді до цієї крові домішується венозна кров, що надходить верхньою порожнистою веною від верхньої частини тіла.

Із правого передсердя частина змішаної крові понадає в правий шлуночок, а частина через овальний отвір у перегородці між передсердями у ліве передсердя, куди вливається і невелика кількість крові з легень. З лівого шлуночка змішана кров виштовхується п аорту, звідки вона по артеріях розходиться по всьому тілу і по двох пупкових артеріях потрапляє к плаценту, там вона окислюється і збагачується поживними речовинами.

Рис. 48. Схема кровообігу плода:

1 — судини голови; 2 - судини

рук; 3 — судини легень; 4 судини нирок; 5 — судини плаценти; 6 судини ніг; 7 кишка.

Частина крові, яка з правого передсердя потрапила в правий шлуночок, виштовхується в легеневу артерію, звідки менша її частина надходить у капіляри легень, які ще не функціонують, а більша частина через боталлову протоку — безпосередньо в аорту.

Після народження дитини внаслідок перев'язування пуповини рух крові по пупкових артеріях і вені припиняється. Під час першого акту вдиху розширюються легеневі судини і в них надходить вся кров з легеневої артерії, внаслідок чого боталлова протока спадається і перетворюється в артеріальну зв'язку. Овальний отвір між передсердями заростає і перетворюється в овальну ямку правого передсердя.

5. Регуляція кровообігу

Діяльність серця регулюється двома парами нервів: блукаючими і симпатичними. Блукаючі нерви беруть початок у довгастому мозку і гальмують серцеву діяльність, симпатичні нерви відходить від шийного симпатичного вузла, посилюють кожне серцеве скорочення.

Пристосування діяльності серцево - судинної системи до умов, у яких перебуває організм, здійснюється нервовим і гуморальним механізмами. Нервові впливи передаються по відцентрових нервах. Тепло, холод, укол та інші подразнення викликають у закінченнях доцентрових нервів збудження, яке передається в центральну нервову систему, і звідти по блукаючому або симпатичному нерву досягає серця. Відцентрові нерви серця одержують імпульси не тільки із довгастого мозку, а й від інших відділів центральної нервової системи, у тому числі від кори великого мозку.

Рецептори судинних рефлексогенних зон збуджуються при підвищеному тиску крові в судинах, тому їх називають барорецепторами, або пресо рецепторами. Збудження, що виникло в рецепторах, по волокнах аортального нерва досягає довгастого мозку. Рефлекторно підвищується тонус ядер блукаючих нервів, що приводить до гальмування серцевої діяльності, внаслідок чого частота і сила скорочень зменшується. Тонус судинозвужувального центра при цьому знижується, що спричиняє розширення судин внутрішніх органів.

На діяльність серця (схема 2) і судин (схема 3) впливають хімічні речовини, що є в крові. Так, гормон наднирників, адреналін, прискорює і посилює діяльність серця, і звужує просвіт кровоносних судин. У нервових закінченнях парасимпатичних нервів утворюється ацетилхолін, який розширює просвіт кровоносних судин та уповільнює і послаблює серцеву діяльність. Збільшення концентрації іонів калію гальмує роботу серця, а збільшення концентрації іонів кальцію веде до посилення серцевої діяльності.

Схема 2. Нервова і гуморальна регуляція діяльності серця

на темному фоні - підсилюють роботу серця: збільшують частоту і силу скорочень; на білому фоні - уповільнюють роботу серця: зменшують чистоту і силу скорочень.

До судинозвужувальних речовин належить адреналін, вазопресин тощо. Адреналін (гормон наднирників), норадреналін (медіатор, який виділяється закінченнями симпатичного нерва) спричиняють звуження артерій і капілярів, крім вінцевих судин і судин мозку, які під дією їх розширюються. Вазопресин, що виробляється гіпофізом, спричиняє звуження лише капілярів, не впливаючи на просвіт інших судин.

До судинорозширювальних речовин належать ацетилхолін, гістамін та інші. Ацетилхолін, що утворюється в нервових закінченнях парасимпатичних нервів, спричиняє розширення дрібних артерій, гістамін — капілярів. Виробляється гістамін в працюючих м'язах, у стінках органів травлення.

Схема 3. Нервова і гуморальна регуляція кровоносних судин.

На білому фоні – викликають звуження судин

На темному фоні – викликають розширення судин

Ренін – протеолітичний фермент, який утворюється в нирках

Серотонін – речовина, яка продукується в слизовій оболонці кишечнику, в деяких ділянках головного мозку, утворюється під час розпаду кров’яних пластинок

Медулін – ліпід, який утворюється в нирках

Простагландини – жирні кислоти, які утворюються у багатьох тканинах тіла.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цикл роботи серця. Вікові зміни серця	\|	Профілактика та перша допомога при серцево – судинних захворюваннях і кровотечах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.