• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГОСТРА АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ, ПРАВЦЯ.

Серед мікроорганізмів є велика група збудників інфекції, які можуть розмножуватись і розвиватися без доступу кисню - це анаероби.

Особливо багато анаеробів знаходиться на шкірі, в кишківнику людини і тварини, звідки вони потрапляють в грунт. Через пошкоджені тканини і слизові збудник потрапляє в організм людини, викликаючи життєвонебезпечні захворювання: газову гангрену, правець, гнильну інфекцію.

Як правило анаероби зустрічаються в асоціації з аеробами, які для своєї життєдіяльності використовують кисень, сприяючи тим самим розвитку анаеробної інфекції..

Спороутворюючі анаеробні бактерії відносяться до роду Clostridium.

ГАЗОВА ГАНГРЕНА - викликається чотирма збудниками:

- Cl. perfringens,

- Cl. oedematiens,

- Cl. septicum,

- Cl. hystolyticum.

Фактори, що сприяють розвитку газової гангрени:

- осколкові, сліпі вогнепальні поранення нижніх кінцівок, особливо забруднені землею і обривками одягу;

- розлади кровообігу місцевого і загального характеру (накладання джгута, туга пов’язка, анемія, шок);

- зниження загальної опірності організму (переохолодження, авітаміноз, виснаження);

- додаткова травматизація тканин при порушеннях транспортної іммобілізації.

Клініка:

- інкубаційний період триває 3-7 днів (при блискавичній формі декілька годин),

- швидке наростання набряку тканин навколо рани, який розповсюджується на кінцівку, відчуття тісноти пов’язки, розпирання кінцівки,

- позитивний симптом «лігатури», бачимо, що нитка швидко врізається в тканини,

- рана набуває сірого кольору, не блищить, виділень з рани незначна кількість, м’язи набирають вигляду «вареного м’яса»,

- в тканинах починається газоутворення, при надавлюванні на краї рани можна побачити виділення бульбашок газів,

- спостерігається підшкірна емфізема, при пальпації можна почути симптом крепітації, газ видно і на рентгенограмі,

- шкіра стає блідою, вкрита синюшно-багровими плямами і полосами,

- виділення з рани стають зловонного характеру, проходить масивний некроз тканин,

- хворі мають неадекватну поведінку (збудливі, говірливі, що швидко переростає в апатію і загальмованість),

- температура тіла підвищується до 38-39 гр.,

- АТ падає, дихання причащене до 30-40 за хв., пульс - 140-150 на хв.,

- наростає токсична анемія, ШОЕ підвищується до 50-60 мм за год., лейкоцитоз сягає 18-20*109/л,

- зі сторони нирок - олігурія, анурія.

Форми газової гангрени:

1). Емфізематозна - переважає газоутворення в тканинах;

2). Набряково-токсична - переважає набряк тканин;

3). Некротична - переважає розпад тканин;

4). Флегмонозна - перебігає в комбінації з нагноєнням.

Профілактика газової гангрени:

- своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги,

- попередження і лікування шоку та анемії,

- повноцінна хірургічна обробка ран,

- відмова від глухих швів при масивних пораненнях,

- активне спостереження за хворим в перші дні після ПХО рани,

- при забруднених ранах із значним пошкодженням тканин проводиться специфічна профілактика:

1) в/м введення 30 000 АО протигангренозної сироватки (в/ш вводиться 0,1 мл розведеної сироватки; якщо нема реакції через 20 хв., то п/ш вводимо 1 мл нерозведеної сироватки; якщо через 30 хв. нема реакції, то вводимо всю дозу в/м);

2) використовують анаеробний бактеріофаг в суміші з новокаїном для обколювання тканин навколо рани.

Лікування газової гангрени:

- хворого ізолюють в добре освітлену палату з подачею кисню,

- організація окремого сестринського поста з дотриманням норм наказу №720 щодо анаеробної інфекції,

- термінове повідомлення адміністрації лікарні і СЕС,

- в/в вводять 150 000 АО протигангренозної сироватки (тричі по 50 000 АО на ізотонічному розчині хлориду натрію),

- масивна дезінтоксикаційна терапія (проведення інтракорпоральних і екстракорпоральних методів детоксикації організму),

- паралельно проводиться хірургічне лікування: нанесення лампасних розрізів на кінцівку з розкриттям фасціальних просторів, видаленням нежиттєздатних тканин; гільйотинна ампутація кінцівки без джгута і накладання швів; множинне розсічення кукси у вигляді пензля,

- місцеве використання в рану перекису водню, перманганату калію, хлоргексидину, гіпертонічного розчину хлориду натрію,

- іммобілізація кінцівки,

- антибактеріальна терапія,

- гіпербарична оксигенація в барокамері,

- симптоматична терапія.

ПРАВЕЦЬ - викликається спороносним вірулентним анаеробним збудником - Clostridium tetani.

Екзотоксин цього збудника викликає тонічні і клонічні судоми поперечно-смугастих м’язів (тетаноспазмін) і руйнує еритроцити (тетаногемолізин).

Захворювання виникає при проникненні збудника через рани любого генезу, навіть незначні, особливо - забруднені землею. Організм людини дуже чутливий до цього збудника.

І - за місцем проникнення

- раневий,

- післяродовий,

- післяопераційний,

- післяопіковий,

- післяін’єкційний тощо

ІІ - за розповсюдженістю

- загальний (висхідний, нисхідний),

- місцевий (тулуба, кінцівок, глови)

Клініка:

- інкубаційний період 4-14 днів (хоча діапазон може бути від декількох годин до 70 днів),

- спочатку виникає головний біль, втомлюваність,

- підвищена реакція на зовнішні подразники,

- пітливість,

- посмикування тканин навколо рани,

- пізніше з’являється тризм (затруднене ковтання, відкривання рота) внаслідок тонічних скорочень жувальних м’язів,

- виникають тонічні і клонічні судомні скорочення скелетних м’язів (сардонічна посмішка - тонічне скорочення мімічних м’язів обличчя, опістотонус - тонічне скорочення м’язів спини, клонічне скорочення м’язів - підкидання хворого в ліжку)

- приступи судом йдуть один за одним і виникають при будь- якому зовнішньому подразненні,

- хворий в свідомості,

- може підвищуватись температура тіла до 40 гр.,

- дихальна недостатність, гіпоксія тканин.

Профілактика правця:

1) неспецифічна - заходи, направлені на якісну обробку ран і саден;

2) специфічна (планова і екстренна).

Планова профілактика проводиться правцевим анатоксином (вакциною АКДП) з 3-х місячного віку дитини тричі через 30 днів, далі вводиться 0,5 мл ПА у 18 місяців, 6 років, 12 років, 14 років, 18 років і через кожні 10 років.

Планова профілактика проводиться серед військо-вослужбовців, працівників великих підприємств, людей, що працюють з землею. Повний курс щеплень становить введення 0,5 мл ПА, через 30-50 днів - повторне введення, через 6-12 місяців - третє введення і через кожні 10 років до 50-річного віку.

Екстренна активно-пасивна профілактика правцю проводиться при ранах любого генезу згідно вияснення прививочного анамнезу за наказом №14 МОЗ України і спеці-альними інструктивними схемами.

Лікування:

- ізоляція хворого в затемнену палату з абсолютною тишею,

- організація індивідуального сестринського поста,

- дотримання норм наказу МОЗ України №720 щодо анаеробної інфекції,

- негайне повідомлення адміністрації лікарні і СЕС,

- ревізія, широке розкриття і якісна обробка рани,

- введення протиправцевої сироватки за Безредко у дозі 100 000 - 150 000 АО протягом 2-3 днів,

- введення протиправцевого гамаглобуліну,

- припинення судом введенням аміназину, дроперидолу, наркотичних анальгетиків, наркозу,

- покращення серцево-легеневої діяльності (сульфокамфокаїн, кордіамін, оксигенотерапія),

- антибактеріальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- активний догляд за хворим.

АНАЕРОБНА ГНИЛЬНА ІНФЕКЦІЯ - викликається неклостридіальними анаеробами, які спор не утворюють - бактероїдами (Bact. tragilis, Bact. coli, Bact. putrificus).

Сприятливі умови для розвитку:

- сильне забруднення рани,

- наявність значної кількості некротизованих тканин,

- анаеробні умови в глибоких кишенях рани.

Клініка:

- гнійних виділень мало,

- зловонний запах з рани,

- раневий ексудат коричневого кольору з бульбашками газу,

- стінки, дно і краї рани вкриті брудно-сірим нашаруванням,

- набряк і некроз країв рани, болючість, гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури,

- регіональний лімфангіт, лімфаденіт,

- висока інтоксикація організму,

- лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

Лікування:

- негайне оперативне втручання (радикальна некректомія; обробка рани діоксидином з метронідазолом, перекисом водню; дренування рани),

- масивна антибактеріальна терапія,

- дезінтоксикаційна терапія,

- підвищення реактивності організму.

ЗАГАЛЬНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ /СЕПСИС/

Сепсисом називається важке загальне інфекційне захворювання, спричинюване мікроорганізмами і їх токсинами, пов’язане з генералізацією процесу.

Збудником сепсису можуть бути найрізноманітніші мікроорганізми.

Джерелом занесення інфекції можуть бути:

1) відкриті травматичні пошкодження м’яких тканин, кісток, органів (відкриті переломи, обширні опіки, рани);

2) місцеві гнійні процеси (карбункул; флегмона; тромбофлебіт; гнійні гайморит, плеврит, артрит; перитоніт);

3) дрімаючі вогнища інфекції (тонзиліт, стоматит, каріозні зуби);

4) операційна рана.

У розвитку сепсису основне значення мають фактори:

1) вірулентність і вид мікроорганізму;

2) локалізація первинного вогнища інфекції, стан тканин;

3) реактивність організму, стан імунної системи.

Розповсюдження інфекції з первинного вогнища проходить гематогенним або лімфогенним шляхом.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЕПСИСУ

1). За видом збудника:

- стафілококовий,

- стрептококовий,

- пневмококовий,

- гонококовий інше.

2). За джерелом проникнення:

- раневий,

- післяопераційний,

- при внутрішніх захворюваннях (ангіна, пневмонія),

- криптогенний (первинне джерело інфекції невідоме).

3). За локалізацією первинного вогнища інфекції:

- гінекологічний,

- урологічний,

- хірургічний,

- отогенний,

- одонтогенний інше.

4). За клінічним перебігом:

- блискавичний (септичний шок),

- гострий,

- підгострий,

- рецидивуючий,

- хронічний.

5). За наявністю чи відсутністю видимого джерела інфекції:

- первинний (криптогенний),

- вторинний.

6). За часом розвитку:

- ранній (до 10-14 днів),

- пізній.

7). За клініко-анатомічними ознаками:

- септицемія,

- септикопіемія.

Клініка:

Характерні особливості сепсису без метастазів (септицемії):

- відзначається більш важким перебігом,

- висока інтоксикація організму,

- токсемія,

- висока стала температура тіла.

Характерні особливості сепсису з метастазами (септи-копіемії):

- розвиваються множинні гнійники у віддалених органах (печінці, нирках, легенях, мозку),

- бактеріемія,

- висока температура ремітуючого характеру.

Загальні симптоми сепсису(синдром інтоксикації):

(специфічних симптомів при сепсисі нема)

- головний біль, подразливість, безсоння,

- важкий загальний стан, затьмарення свідомості,

- загальне підвищення температури до 39-40°,

- проливний піт, виражене знобіння,

- геморагічні висипання на шкірі (петехії),

- зі сторони серцево-судинної системи: тахікардія, прискорений, слабкого наповнення пульс, падає АТ, погіршення серцевої діяльності, міокардит, тромбози, тромбофлебіт),

- зі сторони крові: анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зсув фрмули вліво, бактеріемія, зменшення протромбіну крові до 45-50%,

- зі сторони нирок: зменшення діурезу, падіння концентраційної здатності нирок, в сечі лейкоцити, еритроцити, циліндри,

- зі сторони печінки: жовтяниця, розлади білкового обміну, гепатит,

- зі сторони шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту, сухість, обкладеність язика, нудота і блювота, септичні проноси і кровотечі.

Місцеві симптоми сепсису:

Для септичної рани характерно:

- блідість і набряклість тканин,

- в’ялість грануляцій,

- незначна кількість мутних виділень гнильного характеру.

Ускладнення при сепсисі:

- ерозивні септичні кровотечі,

- тромбоемболії артерій кінцівок і внутрішніх органів,

- септичний ендокардит,

- пневмонія, стоматит,

- пролежні,

- гостра ниркова недостатність,

- септичний шок.

Септичний шок - це одне з найбільш грізних ускладнень сепсису (при масивному попаданні збудників і токсинів у кров на фоні ослаблення захисних реакцій організму.

Клінічні прояви:

- порушення гемодинаміки, мікроциркуляції крові: блідість шкіри, ціаноз, тахікардія, падіння АТ,

- зниження температури до субнормальних цифр,

- різко виражені порушення функції всіх органів і систем аж до коматозного стану,

- порушення процесів тромбоутворення (гіперкоагуляція, гіпокоагуляція).

Комплексне лікування сепсису: (у відділенні реанімації та палатах інтенсивної терапії).

- повний спокій,

- детальний догляд за хворим,

- повноцінне і висококалорійне харчування.

Місцеве лікування(активне хірургічне лікування) включає:

- своєчасну повноцінну санацію всіх гнійно-некротичних джерел з широким розкриттям і активним дренуванням рани,

- місцеве використання антисептиків,

- спокій для рани (іммобілізація сегмента, рідкі перев’язки),

- фізіотерапевтичне лікування,

- активне спостереження за раною.

Загальне лікування:

1). Антибактеріальна терапія з врахуванням чутливості мікроорганізмів:

- антибіотикотерапія в комбінації 2-3 препаратів,

- сульфаніламідні препарати (метронідазол 0,5%- 300 мл; флагін; метрагіл; клеон, бісептол - в/в),

- антисептики (діоксидин 1%-30 мл на 100 мл 5% глюкози, солафур 0,9 г/кг на добу, хлорфіліпт - в/в).

2). Дезінтоксикаційна терапія (гемодез, полідез, неогемодез, глюкозо-солеві суміші - в/в, крап.; форсований діурез; гемосорбція, плазмаферез, УФО крові; ентеросорбенти - ентеросорб, полісорб, ентерокат М).

3). Покращення мікроциркуляції крові (реополіглюкін).

4). Поповнення енергетичних втрат:

- парентеральне харчування (альвезин, ліпофундин, глюкоза; протеїн; альбумін),

- вітамінотерапія,

- ентеральне харчування, штучне харчування.

5). Нормалізація водно-солевого обміну і КЛС (фізрозчин, дисоль, трисоль, бікарбонат натрію, трисамін).

6). Імуномодуляція і імуностимуляція (гіперімунні плазми, антистафілококовий гамаглобулін, тималін, тактивід, левомізол).

7). Корекція порушень згортальної системи (під контролем часу згортання крові і часу кровотечі):

- при гіперкоагуляції (гепарин, аспірин, курантіл, трентал, аскорбінова кислота),

- при гіпокоагуляції (контрикал, гордокс, трасилол).

8). Глюкокортикоїдна терапія (преднізолон, гідрокортизон).

9). Підтримання життєдіяльності всіх органів і систем організму.

10). Оксигенотерапія.

Читайте також:

1. АНАЛІЗ І ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЗАХВОРЮВАНЬ ТА ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ
2. Антенатальна профілактика стоматологічних захворювань
3. Гасіння та профілактика пожеж на об’єктах галузі.
4. Гостра алергічна кропив’янка (ГАКр).
5. ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
6. Гостра і хронічна променеві хвороби
7. ГОСТРА І ХРОНІЧНА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ
8. Гостра інтоксикація ефедрином.
9. ГОСТРА Й ХРОНІЧНА ГНІЙНА ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ
10. ГОСТРА НЕДОСТАТНІСТЬ КОРИ НАДНИРНИКІВ
11. ГОСТРА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ

Переглядів: 7702