МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||
ГОСТРА АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ, ПРАВЦЯ.Серед мікроорганізмів є велика група збудників інфекції, які можуть розмножуватись і розвиватися без доступу кисню - це анаероби.
Особливо багато анаеробів знаходиться на шкірі, в кишківнику людини і тварини, звідки вони потрапляють в грунт. Через пошкоджені тканини і слизові збудник потрапляє в організм людини, викликаючи життєвонебезпечні захворювання: газову гангрену, правець, гнильну інфекцію.
Як правило анаероби зустрічаються в асоціації з аеробами, які для своєї життєдіяльності використовують кисень, сприяючи тим самим розвитку анаеробної інфекції..
Спороутворюючі анаеробні бактерії відносяться до роду Clostridium.
ГАЗОВА ГАНГРЕНА - викликається чотирма збудниками: - Cl. perfringens, - Cl. oedematiens, - Cl. septicum, - Cl. hystolyticum.
Фактори, що сприяють розвитку газової гангрени: - осколкові, сліпі вогнепальні поранення нижніх кінцівок, особливо забруднені землею і обривками одягу; - розлади кровообігу місцевого і загального характеру (накладання джгута, туга пов’язка, анемія, шок); - зниження загальної опірності організму (переохолодження, авітаміноз, виснаження); - додаткова травматизація тканин при порушеннях транспортної іммобілізації. Клініка: - інкубаційний період триває 3-7 днів (при блискавичній формі декілька годин), - швидке наростання набряку тканин навколо рани, який розповсюджується на кінцівку, відчуття тісноти пов’язки, розпирання кінцівки, - позитивний симптом «лігатури», бачимо, що нитка швидко врізається в тканини, - рана набуває сірого кольору, не блищить, виділень з рани незначна кількість, м’язи набирають вигляду «вареного м’яса», - в тканинах починається газоутворення, при надавлюванні на краї рани можна побачити виділення бульбашок газів, - спостерігається підшкірна емфізема, при пальпації можна почути симптом крепітації, газ видно і на рентгенограмі, - шкіра стає блідою, вкрита синюшно-багровими плямами і полосами, - виділення з рани стають зловонного характеру, проходить масивний некроз тканин, - хворі мають неадекватну поведінку (збудливі, говірливі, що швидко переростає в апатію і загальмованість), - температура тіла підвищується до 38-39 гр., - АТ падає, дихання причащене до 30-40 за хв., пульс - 140-150 на хв., - наростає токсична анемія, ШОЕ підвищується до 50-60 мм за год., лейкоцитоз сягає 18-20*109/л, - зі сторони нирок - олігурія, анурія.
Форми газової гангрени: 1). Емфізематозна - переважає газоутворення в тканинах; 2). Набряково-токсична - переважає набряк тканин; 3). Некротична - переважає розпад тканин; 4). Флегмонозна - перебігає в комбінації з нагноєнням.
Профілактика газової гангрени: - своєчасне і якісне надання першої медичної допомоги, - попередження і лікування шоку та анемії, - повноцінна хірургічна обробка ран, - відмова від глухих швів при масивних пораненнях, - активне спостереження за хворим в перші дні після ПХО рани, - при забруднених ранах із значним пошкодженням тканин проводиться специфічна профілактика: 1) в/м введення 30 000 АО протигангренозної сироватки (в/ш вводиться 0,1 мл розведеної сироватки; якщо нема реакції через 20 хв., то п/ш вводимо 1 мл нерозведеної сироватки; якщо через 30 хв. нема реакції, то вводимо всю дозу в/м); 2) використовують анаеробний бактеріофаг в суміші з новокаїном для обколювання тканин навколо рани.
Лікування газової гангрени: - хворого ізолюють в добре освітлену палату з подачею кисню, - організація окремого сестринського поста з дотриманням норм наказу №720 щодо анаеробної інфекції, - термінове повідомлення адміністрації лікарні і СЕС, - в/в вводять 150 000 АО протигангренозної сироватки (тричі по 50 000 АО на ізотонічному розчині хлориду натрію), - масивна дезінтоксикаційна терапія (проведення інтракорпоральних і екстракорпоральних методів детоксикації організму), - паралельно проводиться хірургічне лікування: нанесення лампасних розрізів на кінцівку з розкриттям фасціальних просторів, видаленням нежиттєздатних тканин; гільйотинна ампутація кінцівки без джгута і накладання швів; множинне розсічення кукси у вигляді пензля, - місцеве використання в рану перекису водню, перманганату калію, хлоргексидину, гіпертонічного розчину хлориду натрію, - іммобілізація кінцівки, - антибактеріальна терапія, - гіпербарична оксигенація в барокамері, - симптоматична терапія.
ПРАВЕЦЬ - викликається спороносним вірулентним анаеробним збудником - Clostridium tetani.
Екзотоксин цього збудника викликає тонічні і клонічні судоми поперечно-смугастих м’язів (тетаноспазмін) і руйнує еритроцити (тетаногемолізин).
Захворювання виникає при проникненні збудника через рани любого генезу, навіть незначні, особливо - забруднені землею. Організм людини дуже чутливий до цього збудника.
І - за місцем проникнення - раневий, - післяродовий, - післяопераційний, - післяопіковий, - післяін’єкційний тощо ІІ - за розповсюдженістю - загальний (висхідний, нисхідний), - місцевий (тулуба, кінцівок, глови)
Клініка: - інкубаційний період 4-14 днів (хоча діапазон може бути від декількох годин до 70 днів), - спочатку виникає головний біль, втомлюваність, - підвищена реакція на зовнішні подразники, - пітливість, - посмикування тканин навколо рани, - пізніше з’являється тризм (затруднене ковтання, відкривання рота) внаслідок тонічних скорочень жувальних м’язів, - виникають тонічні і клонічні судомні скорочення скелетних м’язів (сардонічна посмішка - тонічне скорочення мімічних м’язів обличчя, опістотонус - тонічне скорочення м’язів спини, клонічне скорочення м’язів - підкидання хворого в ліжку) - приступи судом йдуть один за одним і виникають при будь- якому зовнішньому подразненні, - хворий в свідомості, - може підвищуватись температура тіла до 40 гр., - дихальна недостатність, гіпоксія тканин.
Профілактика правця: 1) неспецифічна - заходи, направлені на якісну обробку ран і саден; 2) специфічна (планова і екстренна).
Планова профілактика проводиться правцевим анатоксином (вакциною АКДП) з 3-х місячного віку дитини тричі через 30 днів, далі вводиться 0,5 мл ПА у 18 місяців, 6 років, 12 років, 14 років, 18 років і через кожні 10 років. Планова профілактика проводиться серед військо-вослужбовців, працівників великих підприємств, людей, що працюють з землею. Повний курс щеплень становить введення 0,5 мл ПА, через 30-50 днів - повторне введення, через 6-12 місяців - третє введення і через кожні 10 років до 50-річного віку.
Екстренна активно-пасивна профілактика правцю проводиться при ранах любого генезу згідно вияснення прививочного анамнезу за наказом №14 МОЗ України і спеці-альними інструктивними схемами.
Лікування: - ізоляція хворого в затемнену палату з абсолютною тишею, - організація індивідуального сестринського поста, - дотримання норм наказу МОЗ України №720 щодо анаеробної інфекції, - негайне повідомлення адміністрації лікарні і СЕС, - ревізія, широке розкриття і якісна обробка рани, - введення протиправцевої сироватки за Безредко у дозі 100 000 - 150 000 АО протягом 2-3 днів, - введення протиправцевого гамаглобуліну, - припинення судом введенням аміназину, дроперидолу, наркотичних анальгетиків, наркозу, - покращення серцево-легеневої діяльності (сульфокамфокаїн, кордіамін, оксигенотерапія), - антибактеріальна терапія, - дезінтоксикаційна терапія, - активний догляд за хворим.
АНАЕРОБНА ГНИЛЬНА ІНФЕКЦІЯ - викликається неклостридіальними анаеробами, які спор не утворюють - бактероїдами (Bact. tragilis, Bact. coli, Bact. putrificus).
Сприятливі умови для розвитку: - сильне забруднення рани, - наявність значної кількості некротизованих тканин, - анаеробні умови в глибоких кишенях рани.
Клініка: - гнійних виділень мало, - зловонний запах з рани, - раневий ексудат коричневого кольору з бульбашками газу, - стінки, дно і краї рани вкриті брудно-сірим нашаруванням, - набряк і некроз країв рани, болючість, гіперемія шкіри, місцеве підвищення температури, - регіональний лімфангіт, лімфаденіт, - висока інтоксикація організму, - лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.
Лікування: - негайне оперативне втручання (радикальна некректомія; обробка рани діоксидином з метронідазолом, перекисом водню; дренування рани), - масивна антибактеріальна терапія, - дезінтоксикаційна терапія, - підвищення реактивності організму.
ЗАГАЛЬНА ГНІЙНА ІНФЕКЦІЯ /СЕПСИС/
Сепсисом називається важке загальне інфекційне захворювання, спричинюване мікроорганізмами і їх токсинами, пов’язане з генералізацією процесу. Збудником сепсису можуть бути найрізноманітніші мікроорганізми. Джерелом занесення інфекції можуть бути: 1) відкриті травматичні пошкодження м’яких тканин, кісток, органів (відкриті переломи, обширні опіки, рани); 2) місцеві гнійні процеси (карбункул; флегмона; тромбофлебіт; гнійні гайморит, плеврит, артрит; перитоніт); 3) дрімаючі вогнища інфекції (тонзиліт, стоматит, каріозні зуби); 4) операційна рана.
У розвитку сепсису основне значення мають фактори: 1) вірулентність і вид мікроорганізму; 2) локалізація первинного вогнища інфекції, стан тканин; 3) реактивність організму, стан імунної системи. Розповсюдження інфекції з первинного вогнища проходить гематогенним або лімфогенним шляхом.
КЛАСИФІКАЦІЯ СЕПСИСУ 1). За видом збудника: - стафілококовий, - стрептококовий, - пневмококовий, - гонококовий інше. 2). За джерелом проникнення: - раневий, - післяопераційний, - при внутрішніх захворюваннях (ангіна, пневмонія), - криптогенний (первинне джерело інфекції невідоме). 3). За локалізацією первинного вогнища інфекції: - гінекологічний, - урологічний, - хірургічний, - отогенний, - одонтогенний інше. 4). За клінічним перебігом: - блискавичний (септичний шок), - гострий, - підгострий, - рецидивуючий, - хронічний.
5). За наявністю чи відсутністю видимого джерела інфекції: - первинний (криптогенний), - вторинний. 6). За часом розвитку: - ранній (до 10-14 днів), - пізній. 7). За клініко-анатомічними ознаками: - септицемія, - септикопіемія.
Клініка: Характерні особливості сепсису без метастазів (септицемії): - відзначається більш важким перебігом, - висока інтоксикація організму, - токсемія, - висока стала температура тіла.
Характерні особливості сепсису з метастазами (септи-копіемії): - розвиваються множинні гнійники у віддалених органах (печінці, нирках, легенях, мозку), - бактеріемія, - висока температура ремітуючого характеру.
Загальні симптоми сепсису(синдром інтоксикації): (специфічних симптомів при сепсисі нема) - головний біль, подразливість, безсоння, - важкий загальний стан, затьмарення свідомості, - загальне підвищення температури до 39-40°, - проливний піт, виражене знобіння, - геморагічні висипання на шкірі (петехії), - зі сторони серцево-судинної системи: тахікардія, прискорений, слабкого наповнення пульс, падає АТ, погіршення серцевої діяльності, міокардит, тромбози, тромбофлебіт), - зі сторони крові: анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, зсув фрмули вліво, бактеріемія, зменшення протромбіну крові до 45-50%, - зі сторони нирок: зменшення діурезу, падіння концентраційної здатності нирок, в сечі лейкоцити, еритроцити, циліндри, - зі сторони печінки: жовтяниця, розлади білкового обміну, гепатит, - зі сторони шлунково-кишкового тракту: відсутність апетиту, сухість, обкладеність язика, нудота і блювота, септичні проноси і кровотечі.
Місцеві симптоми сепсису: Для септичної рани характерно: - блідість і набряклість тканин, - в’ялість грануляцій, - незначна кількість мутних виділень гнильного характеру.
Ускладнення при сепсисі: - ерозивні септичні кровотечі, - тромбоемболії артерій кінцівок і внутрішніх органів, - септичний ендокардит, - пневмонія, стоматит, - пролежні, - гостра ниркова недостатність, - септичний шок.
Септичний шок - це одне з найбільш грізних ускладнень сепсису (при масивному попаданні збудників і токсинів у кров на фоні ослаблення захисних реакцій організму.
Клінічні прояви: - порушення гемодинаміки, мікроциркуляції крові: блідість шкіри, ціаноз, тахікардія, падіння АТ, - зниження температури до субнормальних цифр, - різко виражені порушення функції всіх органів і систем аж до коматозного стану, - порушення процесів тромбоутворення (гіперкоагуляція, гіпокоагуляція).
Комплексне лікування сепсису: (у відділенні реанімації та палатах інтенсивної терапії). - повний спокій, - детальний догляд за хворим, - повноцінне і висококалорійне харчування.
Місцеве лікування(активне хірургічне лікування) включає: - своєчасну повноцінну санацію всіх гнійно-некротичних джерел з широким розкриттям і активним дренуванням рани, - місцеве використання антисептиків, - спокій для рани (іммобілізація сегмента, рідкі перев’язки), - фізіотерапевтичне лікування, - активне спостереження за раною.
Загальне лікування: 1). Антибактеріальна терапія з врахуванням чутливості мікроорганізмів: - антибіотикотерапія в комбінації 2-3 препаратів, - сульфаніламідні препарати (метронідазол 0,5%- 300 мл; флагін; метрагіл; клеон, бісептол - в/в), - антисептики (діоксидин 1%-30 мл на 100 мл 5% глюкози, солафур 0,9 г/кг на добу, хлорфіліпт - в/в). 2). Дезінтоксикаційна терапія (гемодез, полідез, неогемодез, глюкозо-солеві суміші - в/в, крап.; форсований діурез; гемосорбція, плазмаферез, УФО крові; ентеросорбенти - ентеросорб, полісорб, ентерокат М). 3). Покращення мікроциркуляції крові (реополіглюкін). 4). Поповнення енергетичних втрат: - парентеральне харчування (альвезин, ліпофундин, глюкоза; протеїн; альбумін), - вітамінотерапія, - ентеральне харчування, штучне харчування. 5). Нормалізація водно-солевого обміну і КЛС (фізрозчин, дисоль, трисоль, бікарбонат натрію, трисамін). 6). Імуномодуляція і імуностимуляція (гіперімунні плазми, антистафілококовий гамаглобулін, тималін, тактивід, левомізол). 7). Корекція порушень згортальної системи (під контролем часу згортання крові і часу кровотечі): - при гіперкоагуляції (гепарин, аспірин, курантіл, трентал, аскорбінова кислота), - при гіпокоагуляції (контрикал, гордокс, трасилол). 8). Глюкокортикоїдна терапія (преднізолон, гідрокортизон). 9). Підтримання життєдіяльності всіх органів і систем організму. 10). Оксигенотерапія.
Читайте також:
|
||||||||||
|