Гостра і хронічна променеві хвороби

До соматичних уражень відносяться гостра і хронічна променеві хвороби (ПХ), локальні променеві ураження організму. Гострі променеві ураження мають поріг, тобто вони проявляються після перевищення певної дози опромінення. Установлено, що при одноразовому рівномірному гамма-опроміненні всього тіла в дозі до 0,25 Зв не можна виявити будь-яких змін в стані здоров'я людини.

При еквівалентній дозі 0,25-0,5 Зв також відсутні зовнішні ознаки променевого ураження. В інтервалі доз 0,5-1,0 Зв виникає відчуття втоми, без втрати працездатності. Менше, ніж у 10% опромінених може з'явитися блювання, спостерігаються зміни крові.

Різні форми променевої хвороби розвиваються при дозах одноразового опромінення вище 1 Зв .

Розрізняють 4 ступені гострої ПХ:

1 ступінь - легкий (1-2 Зв) – характеризується відсутністю або слабко вираженою первинною реакцією на опромінення. Прихований період продовжується 3-5 тижнів, після чого з'являються нездужання, загальна слабкість, нудота, підвищена температура. В першу добу після опромінення в 30-50% випадків спостерігається блювання. Після одужання працездатність людей, як правило, зберігається. Смертельний кінець відсутній.

2 ступінь - середньої важкості (2-4 Зв) – протягом перших двох - трьох діб спостерігається бурхлива первинна реакція організму (нудота і блювання, різко знижується вміст лейкоцитів у крові). Далі наступає прихований період, який триває від 5 до 20 діб, тобто симптоми хвороби зникають, після чого загальний стан різко погіршується. В 20% випадків можливий смертельний кінець. Смерть наступає через 2...6 діб після опромінення. У щасливому випадку при активному лікуванні видужання може наступити через 2-6 місяців.

3 ступінь - важкий (4-6 Зв ) – протягом місяця після опромінення смертельний кінець наступає в 50% випадків .

4 ступінь - дуже важкий (понад 6 Зв ). Прихований період хвороби від
сутній. В перші години появляється блювання, сильний розлад шлунково- кишкового тракту (ШКТ) і порушення кровообігу. В кінці другого тижня наступає смерть. Видужання можливе у (30-50)% при умові раннього лікування в спеціалізованій клініці.

На цей час здобутий досвід комплексного лікування П.Х., що дозволяє виключити смертельний кінець при дозах до 10 Зв . Як висновок потрібно відзначити, що при одноразовій дозі загального опромінення всього тіла 1 Зв не виникає ніяких серйозних відхилень в стані здоров'я, які будь-яким чином впливають на нормальне функціонування органів і систем організму, а також на працездатність людини. Ця доза визнана на цей час Міжнародним комітетом з радіаційного захисту (МКРЗ) і національними комісіями радіаційної безпеки і є тим порогом, вище котрого виникають не стохастичні (невипадкові) ефекти опромінення.

Ще однією принциповою точкою відліку, що характеризує граничні можливості захисних механізмів організму протистояти ушкодженню, яке наноситься радіацією, є мінімальна абсолютна смертельна доза (МАСД), що дорівнює 6 Зв.

Проміжне положення займає величина середньої смертельної дози 50-відсоткового виживання (ССД-50), яка складає біля 4,% Зв і свідчить про індивідуальні відмінності радіочутливості, пов'язані також з функціональним станом організму в період опромінення. Крім індивідуальних відмінностей, необхідно також враховувати радіочутливість крайніх вікових груп - дітей, літніх і старих.

В тканинах дитячого організму концентрація найбільш радіочутливих молекул і клітин вища, ніж у дорослого, тому зростає можливість прямої дії радіації, а через великий питомий вміст радіолізованої води, що зазнала радіолізу

– і побічного впливу. З іншого боку, дитячий організм володіє високою ефективністю відновних процесів.

У літніх людей відновні процеси сповільнюються, протікають менш ефективно, що і визначає підвищену їх уражуваність. Період напіввиведення цезію-137 у дорослих порядку 140 діб, а у дітей в залежності від віку - від 50 до 20 діб. Чим молодший організм, тим швидше, за інших рівних умов, він очищається від РН.

Хронічна променева хвороба розвивається поступово, триває довго. У цьому випадку опромінення систематично повторюється дозами нижче тих, що викликають П.Х., але в сумі набагато більшими гранично припустимих, її ознаками є зміна в складі крові (недокрів'я) і ряд симптомів зі сторони нервової системи.

Згідно установленим даним, реакція організму на вплив ІВ може проявитися і у віддалений період (через 10-29 років і більше).

Такими реакціями можуть бути лейкози, злоякісні пухлини різних органів і тканин, катаракти, ураження шкіри, скорочення тривалості життя. Віддалені наслідки, обумовлені впливом ІВ, можна оцінити тільки статистичними методами.

Так, першими в групі ракових захворювань, вражаючих населення в результаті опромінення, стоять лейкози. Вони викликають загибель людей у середньому через 10 років з моменту опромінення — значно раніше, чим інші види ракових захворювань. Смертність від лейкозів серед тих, хто пережив атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, стала різко знижуватися тільки через 25 років.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості ІВ на живі організми	\|	Зовнішнє і внутрішнє опромінення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.