• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ГОСТРА Й ХРОНІЧНА ГНІЙНА ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ

До хірургічної інфекції відносять захворювання, які викликаються гноєрідними мікробами, супроводжуються гнійно-запальними і гнійно-некротичними процесами в органах і тканинах і потенційно вимагають хірургічного лікування.

Останніми роками хірургічній інфекції надається все більше уваги, що пов’язано з поступовим ростом частоти і важкості гнійно-запальних захворювань. У зв’язку з цим вивчення питань профілактики хірургічної інфекції, її раннього розпізнавання, своєчасного і сучасного лікування є надзвичайно важливим.

Фельдшер, медсестра приймають безпосередню участь на всіх етапах лікування хворого з гнійною патологією. Повинні вміти розпізнавати гнійні захворювання, прийняти вірну тактику щодо них, брати участь в консервативному і оперативному лікуванні, розкривати поверхневі гнійники, перев’язувати гнійну рану, вести післяопераційний догляд за хворими.

Розвиток гнійно-запальних захворювань залежить від:

- стану макроорганізму, захисних сил, імунітету;

- вірулентності мікроорганізму;

- своєчасно проведених профілактичних заходів, які є поєднанням знань і умінь на практиці використовувати асептику і антисептику та повноцінно впливати на шляхи проникнення мікроорганізмів в рану і організм людини.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГНІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ

І. За джерелом гнійного процесу:

а) гнійні захворювання (фурункул, флегмона, абсцес та);

б) гострі хірургічні захворювання внутрішніх органів (гнійний апендицит, перитоніт);

в) нагноєння ран після операцій;

г) нагноєння після відкритих і закритих травм.

ІІ. За клінічним перебігом і патанатомічними змінами в тканинах:

А. Гостра хірургічна інфекція:

а) гостра гнійна аеробна інфекція;

б) гостра анаеробна інфекція;

в) гостра специфічна інфекція;

г) гостра гнильна інфекція.

Б. Хронічна хірургічна інфекція:

а) хронічна неспецифічна інфекція;

б) хронічна специфічна інфекція.

ІІІ. За клінічним перебігом:

А. Гостра гнійна інфекція:

а) загальна;

б) місцева.

Б. Хронічна гнійна інфекція:

а) загальна;

б) місцева.

ІV. За етіологією:

а) стафілококова;

б) стрептококова;

в) пневмококова;

г) колі-бацилярна;

д) змішана.

На сьогоднішній день налічується більше 30 збудників хірургічної інфекції бактеріального походження, грибків і вірусів. Основними збудниками є: стафілокок, стрептокок, пневмокок, синьогнійна і кишкова палички, різні види протея.

Мікроби проникають в організм людини екзогенним і ендогенним шляхом.

При попаданні в організм людини мікроби викликають гнійне запалення, яке має місцеві і загальні прояви.

Місцеві прояви запального процесу:

1. Гіперемія шкіри;

2. Набряк тканин;

3. Місцеве підвищення температури;

4. Місцево - біль;

5. Порушення функції.

Місцеві зміни при запальному процесі проходять дві фази:

І фаза - інфільтрації, в цей час виражені місцеві ознаки запалення. Тканини в місці запалення щільні на дотик (у цей період гною в тканинах ще нема);

ІІ фаза - абсцедування або нагноєння, в цей час ще більше виражені місцеві ознаки запалення і з’являються загальні ознаки запалення, температура тіла стає гектичною. Тканини в місці запалення розм’якшуються по центру, може навіть бути позитивним симптом «флюктуації» (у цей період вже формується і накопичується гній в тканинах).

Загальні прояви запалення:

1. Підвищення температури тіла;

2. Симптоми загальної інтоксикації (загальна слабість, головний біль, знобіння, тахікардія, блювота);

3. Зміни зі сторони крові (лейкоцитоз із зсувом формули вліво, підвищення ШОЕ);

4. Порушення обмінних і окисних процесів.

Принципи лікування хворих з гнійною інфекцією:

І. Елементи місцевого лікування:

а) створення функціонального спокою ушкодженим ділянкам;

б) у фазі інфільтрації забезпечити місцево тепло у вигляді зігріваючих компресів, УВЧ, лампи «Солюкс», можливе обколювання місця інфільтрації антибіотиками;

в) у фазі нагноєння використання тепла припиняється, необхідно якнайшвидше розкрити гнійника,

г) адекватне і надійне дренування гнійника;

д) лікування в фазі гідратації (промивання ран антисептиками, використання для пов’язок антибіотиків згідно антибіотикограми, гіпертонічних розчинів, протеолітичних ферментів, ванн з детергентами); в фазі дегідратації (мазей на водорозчинній і жировій основі, лазеротерапії, ультразвукової кавітації тощо).

ІІ Загальне лікування:

а) антибіотико- і хіміотерапія (з врахуванням чутливості збудника, після проведення проби на чутливість);

б) дезінтоксикаційна інфузійна терапія (гемодез, полідез, неокомпенсан, сольові розчини);

в) заходи, направлені на підвищення реактивності організму, захисного імунітету:

- антистафілококовий гамаглобулін, гіперімунна плазма,

- імуностимулятори (тималін, Т-активін, левомізол),

- загальностимулюючі (АТФ, алое, ФІБС);

г) детоксикація організму:

- екстракорпоральна (гемодіаліз, плазмаферез, гемосорбція, лімфосорбція, УФО крові),

- інтракорпоральна (форсований діурез, перитонеальний діаліз);

д) фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, діадинамік);

е) вітамінотерапія.

Читайте також:

1. ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ
2. Гостра алергічна кропив’янка (ГАКр).
3. ГОСТРА АНАЕРОБНА ІНФЕКЦІЯ. ПРОФІЛАКТИКА ГАЗОВОЇ ГАНГРЕНИ, ПРАВЦЯ.
4. ГОСТРА ДИХАЛЬНА НЕДОСТАТНІСТЬ
5. Гостра і хронічна променеві хвороби
6. ГОСТРА І ХРОНІЧНА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ
7. Гостра інтоксикація ефедрином.
8. ГОСТРА НЕДОСТАТНІСТЬ КОРИ НАДНИРНИКІВ
9. ГОСТРА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ
10. Гостра судинна недостатність
11. ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ СТАНИ. ГОСТРА СУДИННА НЕДОСТАТНІСТЬ.ІНФЕКЦІЙНІ, ШКІРНІ І ВІНЕРІЧНІ ХВОРОБИ.

Переглядів: 4137