• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі.

План

1. Поняття прибутку підприємства.

2. Види прибутку.

3. Джерела формування та фактори впливу на прибуток.

4. Розподіл та використання прибутку на підприємстві.

1. Поняття прибутку підприємства.

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі.

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Рис. 4.1.Суть прибутку підприємства

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує економічний ефект - вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.

Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентноспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє стимулюючу функцію - він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Розгля­даючи функції прибутку, як міру ефективності виробництва, необхідно враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об’єктивною основою – вартістю додаткового продукту, а є її перетвореною (похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції, по-друге – приріст авансованої вартості. Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва (матеріальних або трудових) означає збільшення прибутку, оскільки в ньому втілюється ре­зультативність витрат як живої, так і уречевленої праці, тобто ефективність виробництва.

Рис. 4.2.Схема формування прибутку (збитку) підприємств

Прибуток − це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

2. Види прибутку.

В залежності від виду діяльності, в рамках якої отримано прибуток, він поділяється на:

прибуток від реалізації по основній діяльності;

прибуток від реалізації по неосновній діяльності;

від фінансових операцій;

від неопераційної діяльності;

від лізингової діяльності.

В залежності від порядку визначення прибуток буває таких видів:

Економічний підхід

балансовий прибуток – кінцевий результат всіх видів діяльності;

прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства – різниця між балансовим прибутком і податком на прибуток;

чистий прибуток – різниця між прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства та штрафними санкціями щодо підприємства;

Бухгалтерський підхід

прибуток від звичайної діяльності до оподаткування – різниця між валовими доходами і валовими витратами (разом з амортизаційними відрахування);

прибуток від звичайної діяльності – різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і податком на прибуток;

чистий прибуток – сума прибутку від звичайної діяльності і надзвичайних доходів (витрат).

Від методики оцінки:

номінальний прибуток – той що фактично отримано;

реальний прибуток – номінальний прибуток з урахуванням впливу інфляції.

В залежності від цілі визначення:

бухгалтерський (балансовий);

економічний прибуток – визначається як виручка від реалізації – валові витрати – альтернативні вигоди (витрати).

В залежності від розміру:

1. Мінімальний прибуток – прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уяву власників про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Як правило, цей рівень дорівнює середній процентній ставці на депозитному ринку.

2. Нормальний прибуток – прибуток, який відповідає нормі прибутковості на вкладений капітал у галузі.

3. Цільовий (необхідний) прибуток – прибуток, що відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток і утворюється за рахунок чистого прибутку.

4. Максимальний прибуток – прибуток, що пов'язаний з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку на максимізацію прибутку. Отримується в тому випадку, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам.

3. Джерела формування та фактори впливу на прибуток

- результати, тобто ефективність його фінансово-господар­ської діяльності;

- сфера діяльності;

- галузь господарства;

- установлені законодавством умови обліку фінансових ре­зультатів.

До зовнішніх факторів належать:природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та ін. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але можуть значно вплинути на розмір прибутку.

Рис. 4.3. Класифікація факторів

Виробничі фактори характеризують наявність і викорис­тання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і своєю чергою поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивні фактори впливають на процес одержання при­бутку через кількісні зміни: обсяг засобів і предметів праці, фі­нансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персо­налу, фонду робочого часу тощо.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання при­бутку через якісні зміни: підвищення продуктивності облад­нання і його якості, застосування прогресивних видів мате­ріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних засобів, підвищення кваліфікації і про­дуктивності праці персоналу, зниження матеріалоємності про­дукції, удосконалення організації праці і більш ефективного використання фінансових ресурсів тощо.

До позареалізаційних факторів належать: постачальниць­ко-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови пра­ці, побуту тощо.

4. Розподіл та використання прибутку на підприємстві.

Рис. 4.4. Формування та розподіл чистого прибутку

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Абіотичні та біотичні фактори.
3. Агрегування та факторизація
4. Аналіз внутрішніх ризиків
5. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
6. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей.
7. Біологічні фактори
8. Біотичні фактори
9. Біотичні фактори та їх вплив на деревні рослини
10. В залежності від підстав укладеннядоговори поділяються на вільні та обов'язкові.
11. В залежності від того, хто може вимагати виконання договору,останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
12. В.Винниченко – голова і генеральний секретар з внутрішніх

Переглядів: 2370