Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

План

ТЕМА 5. Оподаткування підприємств

 

1. Суть та функції податків

2. Податок на прибуток підприємств в Україні

3. Податок на доходи фізичних осіб.

4. Плата за землю

1. Суть та функції податків

 

Податки та збори є важливою складовою фінансових відносин у сус­пільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави.

Податок − обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України. Збором є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Обов’язкові платежі перераховуються до бюджету держа­ви, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися у формах:

- податки;

- плата за ресурси;

- цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в двох основних функціях:

- фіскальна;

- регулююча.

Фіскальна функція полягає у формуванні грошових до­ходів держави (мобілізації коштів у розпорядження держави і формування централізованих фінансових ресурсів для забез­печення виконання функцій держави).

Регулююча функція податків проявляється через вплив податків на різні сторони діяльності суб’єктів господарювання (держава регулює розвиток економіки і соціально-економічні процеси в суспільстві).

Функції податків діють одночасно і взаємоузгоджені. Не­можливо також розмежувати податки на суто фіскальні й регу­люючі, бо без фіскальної їх дії не може бути й регулюючої. За­стосування податків як фінансових регуляторів надзвичайно складне і важливе, оскільки вони торкаються всіх сфер життя як платника податків, так і суспільства загалом. Ефективність застосування податків залежить від їх реальності: об’єкта опо­даткування, розміру ставок, податкових пільг, сталості законів про оподаткування тощо, тобто від сталості й реальності подат­кового механізму, податкової системи. Тому в умовах ринкової економіки завданням держави в галузі податків є створення такої системи оподаткування та умов для платників податків, які б сприяли підвищенню ефективності виробництва і збіль­шенню доходів бюджету, що дало б змогу державі якнайкраще виконувати свої функції.

Податкові платежі поділяються на загальнодержавні та місцеві. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому ПКУ порядку, становить податкову систему України. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені ПКУ і є обов'язковими до сплати на усій території України.До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених ПКУ рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Система оподаткування − це сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також додержавних цільових фондів, що стягуються в порядку, уста­новленому відповідними законами держави.

Правовою основою податкової системи є відносини влас­ності. Форма власності визначає право держави на доходи. При державній власності все майно підприємств і доходи, що ство­рюються ними, належать державі. Держава вирішує, яку част­ку доходів підприємств централізувати до бюджету та інших централізованих фондів, а яку залишити трудовим колекти­вам. Що ж до приватних і колективних підприємств, то держа­ва може централізувати до бюджету лише частину доходів, що необхідна для задоволення загальнодержавних потреб.

До вихідних принципів побудови податкової системи на­лежать: формування доходів бюджету у процесі перерозподі­лу ВВП; встановлення однакових обов’язків і відповідальності перед бюджетом для суб’єктів господарювання всіх форм влас­ності; встановлення оптимального співвідношення між части­ною доходу, що стягується з підприємств, і частиною, що зали­шається у них для розвитку власного виробництва, соціальної сфери і матеріального стимулювання працівників.

Основні принципи побудови системи оподаткування:

загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПКУ; рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; фіскальна достатність − встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; соціальна справедливість − установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; економічність оподаткування − установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; нейтральність оподаткування − установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; стабільність − зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; рівномірність та зручність сплати − установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; єдиний підхід до встановлення податків та зборів − визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Система оподаткування складається з двох підсистем:

- оподаткування юридичних осіб (підприємств);

- оподаткування фізичних осіб.

 

 

2. Податок на прибуток підприємств в Україні

 

Основні питанні оподаткування підприємств в Україні регулюються ПКУ, що набрав чинності 1 квітня 2011 року.З 01.04.2011 по 31.12.2011 року основна ставка податку на прибуток підприємств становитиме 23%. Надалі вона поступово знижуватиметься: з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. – 21%; з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. – 19%; з 01.01.2014р. – 16%. Прибуток від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, встановлених п. 156.2 Податкового кодексу (страхування життя) оподатковують за ставкою 0%.Платниками податку з числа резидентів є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами; управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту; неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу; відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті цього пункту, визначені відповідно до розділу I ПКУ, за винятком представництв. (Резидент юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет; фізична особа-резидент − фізична особа, яка має місце проживання в Україні.)Платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників. Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування. Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади. (нерезиденти це: іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України; Об’єкт оподаткування: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 ПКУ; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 ПКУ, з джерелом походження з України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються з:

* доходу від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань;

* інших доходів.

Порядок визнання доходів установлено у ст. 137 ПК. Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Таким чином, на відміну від Закону про прибуток, попередня (авансова) оплата товарів (робіт, послуг) не буде визнаватися доходами й не впливатиме на податкові зобов'язання платника.

Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, класифікуються за такими групами:

· дохід від операційної діяльності, що включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та дохід банківських установ;

· інші доходи, що включають, як і за чинним законодавством, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходи від операцій оренди/лізингу, доходи за операціями в іноземній валюті, доходи від торгівлі цінними паперами та деривативами, суми штрафів, неустойки чи пені, суми безповоротної фінансової допомоги, безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

На відміну від чинного законодавства, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника платника податку, у разі повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів із дня її отримання не включаються до складу оподатковуваного доходу.

Доход, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування:

прямі інвестиції або реінвестиції в корпоративні права платника,

компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою майна платника податку,

емісійний дохід, міжнародна технічна допомога та інше.

ПК передбачає, що в разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів доходом визнається:

· сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування, пропорційній частці отриманого платником податку з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт;

· цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів − із моменту його фактичного отримання;

· інше цільове фінансування − протягом тих періодів, у яких були здійснені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлено у ст. 138 ПК. Як і при визначенні доходів, при визначенні витрат тепер не будуть враховуватися попередні (авансові) платежі. З метою достовірного визначення розміру витрат та дати їх виникнення платники податку визначатимуть собівартість товарів (робіт, послуг), до складу якої включатиметься вартість запасів. Тобто на відміну від чинного законодавства не тільки витрати на придбання запасів зменшуватимуть об'єкт оподаткування лише в момент визнання відповідних доходів, але й інші витрати, що включатимуться до собівартості.

Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, поділяються на:

· витрати операційної діяльності;

· інші витрати.

Інші витрати, у свою чергу, включають, зокрема:

· загальновиробничі витрати;

· адміністративні витрати;

· витрати на збут;

· інші операційні витрати;

· інші витрати звичайної діяльності.

Собівартість товарів (робіт, послуг) складається з витрат, прямо пов'язаних із виробництвом таких товарів (робіт, послуг), а саме із:

· прямих матеріальних витрат (сировина, матеріали та напівфабрикати, що утворюють основу виготовленого товару (роботи, послуги);

· прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (робіт, послуг);

· амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних із виробництвом товарів (робіт, послуг);

· вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних із їх виробництвом (наданням);

· інших прямих витрат (внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв).

Витрати, що формують собівартість товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, у якому вони були здійснені, з урахуванням, окремих особливостей. Так, наприклад, нараховані податки і збори включаються до витрат того звітного періоду, за який проводиться таке нарахування.

витрати, не пов'язані з господарською діяльністю (прийоми, презентації, свята, розваги),

платежі за договорами комісії,

агентськими договорами та іншими аналогічними договорами,

погашення отриманих позик, кредитів, дивіденди, штрафи, неустойки чи пені.

ПКУ передбачаються особливості пільгового оподаткування прибутку підприємств, отриманого у зв'язку із впровадженням енергозберігаючих технологій та реалізації енергоефективних проектів, неприбуткових установ та організацій, виробників сільськогосподарської продукції.

У ПК збережено норму, згідно з якою суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/переданi на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів (у т. ч. анімаційних) та аудіовізуальних творів, включаються до складу витрат у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній податковий рік.

На період з 01.04.11 р. до 01.01.16 р. вводяться податкові канікули, тобто застосовується ставка 0% Для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком із початку року не перевищує трьох мільйонів гривень, а розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають із платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом. Це стосується тих платників, які відповідають одному з таких критеріїв:

· утворені в установленому законом порядку після 01.04.11 р.;

· діючі, у яких протягом трьох послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше трьох років) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує трьох мільйонів гривень та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб;

· які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до одного мільйона гривень та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб.

При цьому якщо платники податку, які застосовують нульову ставку податку, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, з яких хоча б один не відповідає встановленим критеріям, то такі платники податку зобов'язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за основною ставкою податку.

Податкові канікули не поширюються на суб'єктів господарювання, утворених у період після набуття чинності ПК шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації, та на тих, які здійснюють:

· діяльність у сфері розваг;

· виробництво, оптовий продаж, експорт/імпорт підакцизних товарів;

· виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

· видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону від 01.06.2000 р. № 1775-III «Про Ліцензування певних видів господарської діяльності»;

· фінансову діяльність;

· діяльність з обміну валют;

· видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

· операції з нерухомим майном, оренду (у т. ч. надання в оренду торговельних місць на ринках та/або у торговельних об'єктах);

· діяльність із надання послуг пошти та зв'язку;

· діяльність з організації тортів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;

· діяльність із надання послуг у сфері телебаченням радіомовлення відповідно до Закону від 21.12.93 р. № 3759-ХІІ «Про телебачення і радіомовлення»;

· охоронну діяльність;

· зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

· виробництво продукції на давальницькій сировині;

· оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі;

· діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;

· діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Платники податку, які користуються податковими канікулами та одночасно здійснюють нарахування та виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), зобов'язані нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток та сплатити податок на прибуток за основною ставкою за звітний податковий період, у якому здійснювались нарахування та виплата дивідендів.

ПК також передбачає, що платники податку на прибуток підприємств, які перебувають на канікулах:

· подають органам державної податкової служби декларації з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою;

· ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат із метою обрахунку об'єкта оподаткування за Методикою, затвердженою Мінфіном.

Водночас для платників, які користуються податковими канікулами, ПК установлено таке:

· суми коштів, не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, спрямовуються на переоснащення матеріально-технічної бази, на повернення кредитів, використаних на вказані цілі, і сплату процентів за ними та/або поповнення власних обігових коштів;

· суми коштів, не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, здійснених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат.

У разі якщо суми коштів, не перераховані до бюджету при застосуванні ставки податку 0%, використані не за цільовим призначенням або не використані платником податку протягом річного звітного періоду, залишок невикористаних коштів або сума коштів, використана не за цільовим призначенням, зараховуються до бюджету в І кварталі наступного звітного року.

· дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів недержавної форми власності, отриманий від надання освітніх послуг;

· підприємств енергетичної галузі в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами, схваленими Національною комісією регулювання електроенергетики, на капітальні вкладення з будівництва (реконструкції, модернізації) міждержавних, магістральних та розподільчих (локальних) електричних мереж та/або сум, спрямованих на повернення кредитів, які використані для фінансування вищевказаних цілей.

Підрозділом 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розд. XX «Перехідні положення» ПК також передбачено велику кількість пільг для платників податку на прибуток.Так, тимчасово, до 01.01.20 р., звільняється від оподаткування:

· прибуток виробників біопалива, отриманий від продажу біопалива;

· прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одномасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

· прибуток виробників техніки, обладнання, устаткування; визначених ст. 7 Закону від 14.01.2000 р. № 1391-ХІ/ «Про альтернативні види палива» для виготовлення та реконструкції технічних і транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, обладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Тимчасово, до 01.01.20 р., звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий ними від господарської діяльності з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, що здійснюється відповідно до Закону від 21.05.09 р. № 1392-VI «Про газ (метан) вугільних родовищ».

Тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 01.01.11 р. звільняються від оподаткування:

· прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях категорій «п'ять зірок», «чотири зірки» і «три зірки», у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд;

· прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині. При цьому на перехідний період до 01.01.12 р. для підприємств легкої промисловості, якi на час набрання чинності положень ПК мають, укладені договори на виробництво продукції на давальницькій сировині, термін виконання яких закінчується протягом установленого періоду, дозволяється користуватися такою пільгою;

· прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

· прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості;

· прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

· прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Тимчасово, до 01.01.15 р., звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

Тимчасово, до 01.01.16 р., не включаються до доходів при оподаткуванні прибутку підприємств суми коштів або вартість майна, отримані суб'єктами кінематографії (виробниками фільмів) та/або суб'єктами мультиплікації (виробники мультиплікаційних фільмів) і спрямовані на виробництво національних фільмів.

Пільги з податку на прибуток підприємств, установлені нормами підрозд. 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розд. XX «Перехідні положення» ПК, застосовуються з урахуванням такого:

· суми коштів, вивільнені від оподаткування, спрямовуються підприємствами − платниками податку на збільшення обсягів виробництва (надання послуг), переоснащення матеріально-технічної бази, запровадження новітніх технологій, пов'язаних з основною діяльністю такого платника податку, та/або повернення кредитів, використаних на зазначені цілі, і сплату процентів за ними;

· з метою оподаткування суми вивільнених від оподаткування коштів визнаються доходами одночасно з визнанням витрат, понесених за рахунок цих коштів, у розмірі таких витрат;

· порядок цільового використання вивільнених від оподаткування коштів встановлюється КМУ;

· у разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з податку на прибуток за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПК.

 

3. Податок на доходи фізичних осіб.

Платниками податку є фізична особа − резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа − нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

Податок з доходів фізичних осіб − це прямий, загально­державний податок, який стягується з доходів громадян за встановленими ставками.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи − доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід − будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою − підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 ПКУ. Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнтК = 100 / (100 − Сп), (1)де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту. Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок; процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів; доходи у вигляді дивідендів; доходи в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього розділу.

4. Плата за землю

Плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ПКУ).

Що стосується земельного податку, то таким є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ПКУ). В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні чи земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації (за умови, що таку оцінку проведено), або площа земельних ділянок, якщо нормативну грошову оцінку не проведено.

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПКУ), за винятком: с/г угідь; земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення; земельних ділянок, визначених ст. 276 ПКУ, щодо яких запроваджено особливості в їх встановленні; земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів.

Земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом; на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин тощо.

Податковим кодексом також, як і ЗУ "Про плату за землю", передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних (ст. 281 ПКУ) та юридичних осіб (ст. 282 ПКУ).

Від сплати податку звільняються деякі суб’єкти космічної діяльності (їх перелік наведено у постанові КМУ N 1248 від 29.12.2010 р.) – протягом дії ратифікованих ВРУ міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки, але не пізніше 01.01.2015 р., суб’єкти літакобудування (що відповідають нормам ст. 2 ЗУ N 2660-III від 12.07.2001 р.), суднобудівної промисловості (на даний час існує перелік, затверджений постановою КМУ N 1256 від 21.12.2005 р., який, ймовірно, зазнає змін) та кінематографії (виробники національних фільмів) – до 01.01.2016 р.

Крім того, юрособи, до складу земельних ділянок яких входять земельні ділянки фізосіб (що знаходяться у їх власності або постійному користуванні), мають право на пільгу у вигляді зменшення податкових зобов’язань із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам (перелік фізосіб, що мають право на пільгу, наведено у п. 281.1 ПКУ). Але це буде можливим лише для тих земельних ділянок, що відведені для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів осіб з ураженням опорно-рухового апарату, членів їх сімей, законних представників тощо. (п. 286.7 ПКУ).

Платниками орендної плати є орендарі земельних ділянок, а об'єктом оподаткування − надана в оренду земельна ділянка.

Орендна плата нараховується на підставі договору оренди, в якому вказується розмір та умови внесення плати. Щодо розміру орендної плати, то ПКУ передбачає певні обмеження (ст. 288 ПКУ), зокрема, річна її сума не може:

- бути меншою розміру земельного податку (для земель с/г призначення) та трикратного розміру земельного податку (для інших категорій земель);

- перевищувати 3% нормативної грошової оцінки (для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів) та 12% нормативної грошової оцінки (для інших земельних ділянок, наданих в оренду). Однак все ж таки перевищення допускається у випадку визначення орендаря на конкурсних засадах.

Крім того, встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.

Податковим (звітним) періодом для плати за землю залишається календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати – договір оренди.

Плата за землю обчислюється платниками (крім фізичних осіб) самостійно щороку станом на 1 січня (п. 286.2 ПКУ).

Нарахування сум податку фізособам (п. 286.5) проводиться органами ДПС, які видають платникові податку повідомлення-рішення про внесення податку до 1 липня поточного року (раніше видача платникам податків повідомлень про внесення платежу проводилась до 15 липня поточного року).

При переході права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

З 1 січня 2011 р. при розрахунок податку враховує прибудинкову територію, а нарахування проводитися кожному з власників:

- у рівних частинах − якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

- пропорційно належній частці кожної особи − якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

- пропорційно належній частці кожної особи − якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Нарахування податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, проводиться кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (з урахуванням прибудинкової території).

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, яка підлягає індексації (ст. 289 ПКУ). Величину коефіцієнта індексації доручено розраховувати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (таким є Державне агентство земельних ресурсів) за індексом споживчих цін за попередній рік станом на 1 січня поточного року.

Раніше індексація проводилась відповідно до постанови КМУ N 783 від 12.05.2000 р. за умови, що нічого нового затверджено не буде, індексацію за 2010 рік треба буде проводити відповідно до вказаного документа.

 

Питання для самостійного опрацювання

    1. Податки та збори, що сплачує підприємство у звітному періоді
    2. Податок з власників транспортних засобів
    3. Акцизний збір
    4. Місцеві податки та збори
    5. Спрощена система оподаткування
    6. Єдиний соціальний внесок

Читайте також:

  1. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
  2. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
  3. Аналіз розподілу прибутку підприємства
  4. Аналіз розподілу прибутку.
  5. Аналіз розподілу чистого прибутку.
  6. Аналіз формування прибутку.
  7. Аналіз частки прибутку на покриття постійних витрат
  8. Аналіз чутливості прибутку
  9. Взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат і прибутку
  10. Види втрат у підприємницькій діяльності.Безпосередньо з категорією ризику пов’язані такі поняття як витрати, втрати й збитки.
  11. Види прибутку які використовуються в аналізі та плануванні
  12. Види прибутку.




Переглядів: 2275

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. | ТЕМА №7. Кредитування підприємств

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.