• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА №7. Кредитування підприємств

План

ТЕМА № 6. Обігові кошти

1. Поняття та види оборотних активів підприємства

2. Нормування оборотних активів

3. Джерела формування оборотних активів

4. Оцінка використання та поновлення оборотних засобів

1. Поняття та види оборотних активів підприємства

Матеріальною основою будь-якого виробництва є засоби виробництва, які складаються із засобів та предметів праці, що беруть участь у створенні продукту. Але з огляду на відмінність у характері функціонування у процесі виробництва та способі перенесення вартості на створюваний продукт засоби праці набирають економічної форми позаоборотних активів, а предмети праці − оборотних.

Оборотні активи − це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства, призначені для реалізації або споживання протягом операцій­ного циклу чи протягом 12 місяців із дати складання балансу.

У виробничій сфері оборотні активи авансуються в оборот­ні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 7.1).

Рис. 6.1. Структура оборотних активів підприємства

Фонди обігу − це залишки готової продукції на складі під­приємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, за­лишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Оборотні активи − це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Незважаючи на відмінності у призначенні, оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов’язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність. Водночас оборотні фонди та фонди обігу є скла­довими оборотних активів, що відображають розміщення їх за сферами відтворення у процесі руху, і водночас є самостійни­ми економічними категоріями.

Рис. 6.2. Класифікація оборотних активів

Співвідношення оборотних активів у сфері виробництва і сфері обігу залежить від особливостей організації виробни­цтва, постачання, збуту, а також системи розрахунків.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвід­ношення оборотних активів у сфері виробництва й обігу. Під­приємство заінтересоване у зменшенні оборотних активів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціо­нальніших форм розрахунків.

Склад оборотних активів − це сукупність окремих елемен­тів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних активів − це співвідношення окре­мих елементів оборотних активів у їх загальному обсязі.

Організація оборотних активів − це встановлення на під­приємствах необхідного складу та структури оборотних акти­вів, визначення потреби в них та джерел їх формування, а та­кож контроль за зберіганням та ефективністю їх використання.

Організація оборотних активів побудована на таких прин­ципах:

- створенні мінімального обсягу оборотних активів, що за­безпечує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;

- раціональному розміщенні наявних оборотних активів за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;

- формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від обсягів вироб­ництва;

- створенні фінансових резервів;

- контролі за рухом оборотних активів.

Оборотні активи підприємств класифікуються за трьома ознаками:

- залежно від участі їх у кругообігу;

- за методами планування, принципами організації та регу­лювання;

- за джерелами формування.

Залежно від участі в кругообігу оборотні активи поділя­ються на активи у сфері виробництва та у сфері обігу. Вста­новлення оптимального співвідношення оборотних активів, що перебувають у цих сферах, сприяє ефективнішому їх ви­користанню.

Залежно від методів планування, принципів організації та регулювання оборотні активи поділяються на нормовані та ненормовані.

Нормованими називають оборотні активи, за якими об­числюється норматив. До них належать виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати май­бутніх періодів та ін. Обчислення нормативів (мінімальної потреби) за цими видами оборотних активів дає можливість забезпечити їх ефективне використання та нормальний про­цес виробництва.

Ненормованими є оборотні активи, за якими норматив не обчислюється. До них належать грошові кошти в касі та на ра­хунках у банках, кредиторська заборгованість та ін.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьо­ма методами: прямого рахунку, аналітичним та методом кое­фіцієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку ви­значаються відповідно до діючого порядку норми та нормати­ви за окремими елементами оборотних активів, а потім дода­ванням їх сум − сукупний норматив.

Аналітичний метод виключає розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запланований рік обчислюється, виходячи з чинного нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продукції) та розміру приско­рення обігу оборотних активів у запланованому році.

Застосування методу коефіцієнтів нормативів власних оборотних активів на запланований рік розраховується за нор­мативом, що діяв у попередньому році, і розміром змін відпо­відних запасів та витрат у запланованому році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормати­ву власних оборотних активів залежить від часу функціону­вання та економічного становища підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціонування для розра­хунку нормативів власних оборотних активів найдоцільніше застосовувати метод прямого рахунку.

2. Нормування оборотних активів

Розмір власних оборотних активів, необхідних підприєм­ству для забезпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.

Нормування − це процес обчислення частини оборотних активів (запасів та витрат), потрібної підприємству для за­безпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Основним завданням нор­мування є розробка на кожному підприємстві економічно об­ґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обороту та найефективніше ви­користання матеріальних і фінансових ресурсів.

Нормування оборотних активів включає розробку та вста­новлення на підприємствах спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо, а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у гро­шовому вираженні на кінець року, кварталу.

Норма − це обчислювана у встановленому порядку за кож­ним видом оборотних активів відносна або мінімальна їх вели­чина, необхідна для розрахунку нормативу. За одними видами оборотних активів норма обчислюється в абсолютних величи­нах (гривнях, копійках), за іншими − у відносних величинах (відсотках).

Норматив − це мінімальний розмір власних оборотних ак­тивів у грошовому вираженні, необхідний підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробни­цтва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають ураховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, а й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським спо­собом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, що не перебувають на самостійному балансі.

Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спеціальних розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних активів шляхом множен­ня норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва, що враховуються. Дані, необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нор­мованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгал­терської звітності (балансів тощо) і таблиць виробничо-фінан­сового плану.

Нормування власних оборотних активів за їх окремими елементами:

1. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на си­ровину, основні матеріали та напівфабрикати

Норматив власних оборотних активів на сировину, основні матеріали та напівфабрикати визначається у грошовому вира­женні множенням вартості їх однодобової витрати в заплано­ваному році на норму оборотних активів у днях:

H = O *N, (1)

де О − однодобова витрата сировини, матеріалів та напівфа­брикатів, грн.;

N − норма оборотних активів, днів.

Денні витрати сировини, матеріалів та напівфабрикатів ви­значаються діленням вартості їх річної (квартальної) витрати в запланованому році на 360 (90) днів.

Денна потреба визначається за формулою:

, натур. один. або грн. (2)

де М − загальна потреба в цьому виді ресурсів, натур. один. або грн.

Норма оборотних активів за кожним видом або за однорід­ною групою матеріалів враховує час їх перебування в поточно­му, страховому, транспортному, технологічному запасах, а та­кож час, необхідний для відвантаження, доставки, прийняття та складування матеріалів. .

(3)

де q₁ − маса (площа) заготовки однієї деталі (виробу) і-го виду, натур. одиниць.

Якщо найменувань сировини та матеріалів багато і вони надходять від багатьох постачальників, що утруднює розраху­нок норми за окремими її елементами (доставка, приймання, зберігання тощо), визначають норму в середньому за всіма матеріалами, виходячи з фактичних даних про вартість їх витрат у звітному році та розміру їх середнього залишку.

Запаси пального на підприємствах створюються у роз­мірі мінімальних залишків з урахуванням змін його спожи­вання (витрат) у запланованому році. Норматив за цим видом цінностей визначається аналогічно обчисленню нормативу за сировиною, основними матеріалами.

Норматив власних оборотних активів на допоміжні матері­али визначається множенням норми запасу у днях на вартість їх одноденної витрати, що визначається кошторисом витрат на виробництво.

Норматив на запаси тари обчислюється множенням норми у днях на вартість однодобового обороту (витрати) тари за її ви­дами. Норма оборотних активів за тарою визначається залежно від джерел її надходження (способу заготівлі) та порядку вико­ристання.

Норматив на запасні частини для ремонту машин, устатку­вання та транспортних засобів можна обчислювати двома ме­тодами: прямого рахунку та укрупненим.

За методом прямого рахунку вартість і кількість запасних частин, необхідних для капітального та поточного ремонтів у запланованому році, визначаються за кошторисами, що скла­даються на ремонт відповідних видів машин, транспортних засобів та устаткування. Однак оскільки цей метод складний, розрахунок нормативу на запасні частини можна виконати укрупненим методом.

За укрупненим методом норматив обчислюється, виходячи з норми, що визначається в абсолютних величинах, і вартості машин, устаткування та транспортних засобів. Норма оборот­них активів визначається в абсолютних величинах діленням вартості середньорічного залишку запасних частин на середню вартість машин, транспортних засобів та устаткування, а нор­матив − множенням норми (у гривнях, копійках) на балансову (початкову) вартість машин, транспортних засобів та устатку­вання на кінець запланованого року.

Норматив для малоцінних та швидкозношуваних пред­метів визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: господарський ін­вентар, спеціальний одяг і взуття, спеціальний інструмент і пристосування і т.д.

2. Розрахунок нормативу власних оборотних активів на не­завершене виробництво

До витрат у незавершеному виробництві належать усі ви­трати, вкладені у вартість розпочатих, але не завершених ви­робів, що перебувають на різних стадіях виробничого процесу з моменту першої операції до здачі готової продукції на склад.

Норматив оборотних активів, що виділяються на заснуван­ня незавершеного виробництва, залежить від обсягу та складу продукції, що виробляється, тривалості виробничого циклу, собівартості продукції та характеру збільшення витрат у про­цесі виробництва.

Норматив власних оборотних активів у незавершеному ви­робництві обчислюється за формулою

Н = В * Д * К, (4)

де В_о − однодобові витрати на виробництво продукції у IV кварталі, грн.;

Д − тривалість виробничого циклу, днів; К − коефіцієнт наростання витрат.

Однодобові витрати визначаються діленням на 90 витрат на обсяг випуску валової продукції в оцінці за виробничою со­бівартістю IV кварталу запланованого року.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебуван­ня продукції в незавершеному виробництві від першої техно­логічної операції до повного виготовлення продукції та здачі її на склад. Коефіцієнт наростання витрат відображає характер збіль­шення витрат у незавершеному виробництві за днями вироб­ничого циклу.

При рівномірному розподілі витрат він обчислюється за формулою:

К = (А + 0,5) / (А + В) (5)

де А − витрати, які здійснюються одноразово на початок ви­робничого циклу; Б − подальші витрати, які включаються до собівартості продукції.

При нерівномірному зростанні витрат за днями виробничо­го циклу, цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

К = С / В (6)

де С − середня вартість виробу в незавершеному виробництві, грн.;

В − виробнича собівартість виробу, грн.

Середня вартість виробу в незавершеному виробництві об­числюється як середньозважена величина витрат, що припадає на кожен день виробничого циклу, і кількості днів їх знахо­дження у процесі виробництва.

3. Норматив власних оборотних активів на запаси готової продукції

До готової продукції належать вироби, завершені у вироб­ництві, прийняті відділом технічного контролю та здані на склад.

Норматив оборотних активів на залишки готової продукції (Н_г.п.) визначається як добуток норми оборотних активів у днях на вартість однодобового випуску товарної продукції в наступ­ному році за виробничою собівартістю:

Н = З*Р (7)

де, 3 − одноденний випуск продукції в IV кварталі планового

року за виробничою собівартістю (грн.);

Р − норма запасу оборотних коштів для готової продукції (днів).

Множенням вартості однодобового випуску товарної про­дукції, оціненої за виробничою собівартістю в запланованому році, на середньозважену норму оборотних активів у днях визначають норматив.

4. Норматив власних оборотних активів на витрати майбут­ніх періодів

До витрат майбутніх періодів належать витрати, що здій­снюються в поточному плановому періоді, але відносяться до собівартості продукції в наступному періоді. Це витрати з осво­єння нових видів продукції, удосконалення технології вироб­ництва, на передплату періодичних видань, орендну плату та ін.

Норматив власних оборотних активів на витрати майбутніх періодів обчислюється за формулою:

Н_м.п. = В_О + В_П − В_В, (8)

де В_О − сума коштів, вкладених у ці витрати на початок запла­нованого періоду, за відрахуванням отриманих банківських кредитів;

В_П − витрати, що проводяться в плановому періоді, перед­бачені відповідними кошторисами;

В_В − витрати, які включаються до собівартості продукції за­планованого року та передбачені кошторисом виробництва.

При обчисленні сукупного нормативу на запланований рік економічним методом використовуваний сукупний норматив поточного року поділяється на дві частини:

- нормативи за статтями оборотних активів, розмір яких безпосередньо залежить від зміни обсягів витрат на ви­робництво (сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція);

- нормативи за статтями оборотних активів, розміри яких безпосередньо не залежать від зміни витрат на виробни­цтво (запасні частини для ремонтів обладнання, витра­ти майбутніх періодів, малоцінні та швидкозношувані предмети). Норматив за оборотними активами, розмір яких залежить від зміни обсягів виробництва, обчислюється множенням ді­ючого нормативу за цим елементом оборотних активів на від­соток зміни обсягів виробництва, а за оборотними активами, розмір яких не залежить від зміни обсягів виробництва, − мно­женням діючого нормативу за цими видами оборотних активів на 50 % приросту обсягів виробництва.

Обчислена сума сукупного нормативу на запланований рік з урахуванням зміни обсягів виробництва коригується на вста­новлений розмір прискорення обороту оборотних активів у за­планованому році.

3. Джерела формування оборотних активів

Залежно від джерел формування оборотні активи поділя­ються на кошти власні, позикові та залучені.

Власними називають кошти підприємств, якими вони по­кривають мінімальні розміри оборотних активів (запасів і ви­трат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюється.

Мінімальна потреба підприємства в оборотних активах по­кривається за рахунок таких власних джерел:

- статутний капітал (фонд);

- відрахування від прибутку до фондів спеціального при­значення;

- цільове фінансування та цільові надходження (із бюдже­ту, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

- приріст стійких пасивів.

Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні активи за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Усі ці кошти включаються до статутного капіталу новоствореного підприємства.

Діюче підприємство фінансує оборотні активи за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, над­ходження від емісії цінних паперів, стійких пасивів.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття при­росту нормативу оборотних активів.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних активів, залежить від очікуваних розмірів прирос­ту нормативу оборотних активів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших фак­торів.

До активів, які можна прирівняти до власних, належать стійкі пасиви. Це активи цільового призначення, які в резуль­таті застосованої системи грошових розрахунків постійно пе­ребувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних ак­тивів підприємства.

Стійкі пасиви − це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов’язкове дер­жавне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників).

Сума стійких пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямо­вується не вся сума стійких пасивів, а лише приріст її в плано­вому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

З метою погашення наявних заборгованостей та розширення виробництва підприємство може залучати фінансові ресурси, а саме:

- короткострокові кредиті та інші кредити банку для фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

- комерційний (товарний) кредит, що використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником.

кредиторську заборгованість яка належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних активів.

Кредиторська заборгованість − це короткострокові зобов’язання підприємств, які виникають за:

- розрахунками з бюджетом;

- за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

- за короткостроковими кредитами.

Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних активів впливають на ефективність використання оборотних активів і загалом оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан під­приємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за певних умов оборотними активами.

4. Оцінка використання та поновлення оборотних засобів

До показників, що характеризують стан оборотних активів, належить коефіцієнт реальної вартості оборотних активів у майні підприємства (К_рв ).

Цей показник визначається як відношення вартості оборотних активів до вартості майна підприємства і визначається за формулою:

К_рв = Вм_о._а / В_м (9)

де В − вартість оборотних активів (фактична наявність), грн.;

В − вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних активів показує, яку частку у майні підприємства вони займають.

Для характеристики ефективності використання оборотних активів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є:

- швидкість обертання

О=С * Т / Р (10)

де О − термін обертання оборотних активів, днів;

С − середні залишки нормованих оборотних активів, грн.;

Т − тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р − обсяг реалізованої продукції, грн.

- коефіцієнт обертання

К_о = Р / С (11)

де К_О − коефіцієнт обертання оборотних активів.

- коефіцієнт завантаження

К_з = С / (12)

- коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних ко­штів) і рентабельність.

Ке = П / С (13)

Р = П / С * 100 %, (14)

де Ке − коефіцієнт ефективності оборотних активів, коп.;

П − прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р − рентабельність оборотних активів, %.

Якщо коефіцієнт ефективності оборотних активів є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних активів, то рентабельність оборотних активів − відносний показник, що визначає міру використання оборотних коштів. Якщо значення першого і другого показників є більшими, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

Поліпшення використання оборотних активів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

- скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з постачальниками;

- прискорення обертання оборотних активів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних активів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних активів − це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реа­лізації).

Відносне вивільнення оборотних активів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних активів або з незначним їх зрос­танням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

Ефективність оборотних активів залежить від повноти реалізації заходів, спрямованих на забезпечення оптимальності їх використання та прискорення їх оборотності.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватися прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

На стадії створення виробничих запасів − раціональне використання матеріальних ресурсів, удосконалення нормування, ліквідація нормативних запасів, налагодження роботи транспорту, оптимальний вибір постачальників та ін.

На стадії незавершеного виробництва − скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження прогресивної техніки і технологій, розвиток стандартизації та уніфікації, вдосконалення системи економічного стимулювання тощо.

На стадії обігу − раціональна організація збуту продукції, прискорення документообороту, дотримання договірної платіжної дисципліни, використання маркетингових важелів активізації продажу (реклама) та ін.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних активів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

Питання для самостійного опрацювання

1. Структурна характеристика оборотних активів підприєм­ства.

2. Організація оборотних активів та її принципи.

3. Методи нормування оборотних активів.

4. Джерела формування оборотних активів на підприємстві.

5. Ефективність розміщення оборотних активів на підприємстві.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
3. IV група- показники надійності підприємства
4. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
5. WEB - сайт підприємства в Інтернет
6. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Автопідприємства вантажних автомобілів
9. Автопідприємство пасажирських автомобілів
10. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
11. Активами торговельного підприємства
12. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот

Переглядів: 1001