Соціальний закон - об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

У сучасному суспільстві функціонує велика кількість різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв’язки і відносини, які називають законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

- закон може діяти лише за певних умов;

- за цих умов закон діє завжди і всюди без будь – яких винятків;

- умови, за яких діє закон, реалізується не повністю, а частково.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках. Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини , зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони.

За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні, специфічні й окремі.

Загальні соціальні закони – діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства (закон соціальної мобільності, закон соціалізації).

Специфічні закони – діють в одній чи кількох суспільних системах.

Окремі соціальні закони – діють протягом існування певної суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери ( класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільством

(закон організації життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи).

За ступенем спільності соціальні закони характеризують розвиток соціальної сфери загалом або визначають розвиток окремих її елементів – класів, груп, націй.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні та статичні.

Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.

Динамічні закони поділяються на причинні та функціональні.

Причинні динамічні закони фіксують суворо причинно – наслідкові зв'язки розвитку соціальних явищ.

Функціональні динамічні закони – емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

Статичні закони відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.

Різновидами статичних законів можуть бути закони соціального розвитку (задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування) і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).

Соціальні закони виникають, виявляються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому люди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише використовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах.

Як і всі інші науки соціологія має свою систему категорій.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології	\|	Структура соціологічного знання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.