Вимоги до норми прибутку для різних груп інвестицій

- механізм реалізації проекту;

- організація управління проектом і контролювання перебігу його реалізації.

Кожен із цих розділів подається у вигляді таблиць і графіків. До проекту має бути

додана пояснювальна записка і бізнес-план із соціально-економічним і техніко-економічним обґрунтуванням.

Фаза впровадження. Охоплює сукупність стадій, на яких здійснюється впровадження затвердженого інноваційного проекту, що передбачає проведення переговорів з усіма учасниками проекту, реалізацію проекту і його завершальну оцінку після прийняття рішення про доцільність завершення його життєвого циклу.

4. Проведення переговорів. На цій стадії інвестор і замовник, який хоче одержати фінансування під проект доходять згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Для цього потенційним інвесторам надається бізнес-план проекту.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обґрунтування економічної доцільності підприємницького проекту на основі зіставлення ресурсів, необхідних для його реалізації, і очікуваної вигоди (прибутку).

Потенційному інвестору бізнес-план має показати рівень віддачі від майбутніх капіталовкладень і служити підставою для прийняття позитивного рішення щодо участі у фінансуванні проекту.

Складовими бізнес-плану є:

- резюме (загальна характеристика проекту і очікуваних результатів його реалізації); формується після розроблення бізнес-плану і вміщується на початку готового документа для зручності користування;

- оцінка ринкової ситуації (поточна ситуація і тенденції її розвитку; фірма і концепція її поведінки в галузі; опис інноваційного продукту, що виготовлятиметься згідно з проектом, його функціональне призначення; ліцензії, патенти, інші права власності на інноваційний продукт; стратегія зростання фірми);

- дослідження ринку (покупці; місткість та динаміка ринку; конкуренція; оцінка обсягів продажу);

- маркетинг-план (маркетингова стратегія; політика ціноутворення; збутова політика; сервісне та гарантійне обслуговування; реклама та просування товару; можливості розвитку (модифікації, вдосконалення) інноваційного продукту);

- ресурсне забезпечення (характеристика виробничого процесу з врахуванням можливої кооперації; планування виробничих площ і потужностей; необхідне обладнання, технологія; персонал; постачальники основних матеріалів і умови їх постачання; оцінка розміру виробничих витрат, включно з витратами на охорону довкілля);

- організаційний план (обов'язки та відповідальність) власників фірми і ключових керівників, в т. ч. керівника проекту; список робіт; графік виконання робіт);

- оцінка ризику і страхування (перелік можливих ризиків та проблем; шляхи мінімізації ризиків);

- фінансовий план (історія фінансування аналогічних проектів; бюджет; прогнози прибутків; план руху грошових потоків; розрахунок точки беззбитковості);

- фінансові потреби і повернення інвестицій (потреби у фінансуванні; використання коштів; повернення коштів інвесторам).

Інформацію, що міститься у бізнес-плані, слід подавати у формі, зручній для її вивчення інвесторами і менеджментом фірми. Будь-які питання, що вимагають подальших досліджень, повинні узгоджуватися до затвердження проекту. Це особливо стосується

ресурсного забезпечення, критичних подій та ключових ризиків, а також процедури управління ними. Усі узгодження задокументовуються.

Після того як зацікавлені сторони дійшли згоди щодо необхідності і вигідності реалізації проекту, слід узгодити порядок його фінансування за етапами і загалом. Для цього складають фінансовий план, який може бути частиною бізнес-плану або окремим планом, складеним після затвердження вартості проекту. Це потрібно для планування у часі обсягів грошових потоків відповідно до обсягів робіт.

Замовник та інвестор можуть домовитися про дії, спрямовані на поліпшення роботи, і зафіксувати цю домовленість у зобов'язаннях з таких питань: що і в який термін належить зробити, порядок проведення контролю та інспекції за перебігом робіт; яка частина прибутку дістанеться інвесторові; що треба зробити для зниження видатків, дебіторської заборгованості та оптимізації запасів ресурсів; як реорганізувати управління підприємством з метою поліпшення управління проектом тощо.

Якщо проект передбачає залучення кредиту, то необхідно погодити з кредитором умови його надання. Проект кредитного документа, щодо якого ведуться переговори, складається з чотирьох основних розділів:

- характеристика позичальника та кредитора;

- сума, терміни і відсотки за кредитом;

- загальний опис проекту і категорії товарів та послуг із зазначенням їх обсягу, на які можуть бути витрачені кредити;

- інші умови кредитування.

Кредитор повинен упевнитися, що позичальник мас необхідні повноваження на здійснення проекту і повернення кредиту. Стратегія кредитора полягає в отриманні гарантії, що укладена угода передбачає надання кредиту організації, яка здійснює проект, і що термін та умови такого кредитування є обґрунтованими й доцільними.

Досягнуті домовленості оформляють як документально застережені юридичні зобов'язання. Після переговорів складають протокол намірів, меморандум або інші документи, що відображають досягнуті домовленості.

5» Стадія реалізації Передбачає вона структурування проекту (визначення заходів для реалізації проекту), виконання необхідних робіт для досягнення цілей проекту і контролювання його розвитку за ресурсами і термінами у порядку, передбаченому угодою між замовником, інвестором і менеджером проекту.

Склавши план, укладають контракти на постачання сировини і матеріалів, технологій, обладнання, а також договори на виконання субпідрядних робіт. Здійснюють інженерно-технічне проектування, будівництво об'єкта і необхідних інфраструктурних елементів проекту, ведуть перепідготовку та навчання персоналу, розробляють програму маркетингу, запускають виробничі потужності.

Після завершення стадії реалізації необхідно оцінити уроки проекту і розглянути його роль у розвитку організації.

6. Завершальне оцінювання проекту. На цьому етапі здійснюють ретроспективний аналіз проекту (переважно після двох-трьох років його експлуатації). Зіставляють фактичні результати проекту із запланованими і визначають ступінь досягнення цілей проекту, причини успіху або провалу, узагальнюють набутий досвід і роблять висновки щодо його використання у наступних проектах.

Як правило, завершальна оцінка дає змогу з'ясувати: чи були цілі проекту чітко визначеними й здійснимими? чи правильні вибір технічних рішень і способів матеріально-технічного постачання? чи правильно було оцінено умови реалізації проекту? чи правильно було визначено групу користувачів результатами проекту і чи ефективним

виявилось обслуговування цієї групи? чи було досягнуто істотного прогресу у зміцненні організації, що реалізувала проект? чи мали місце значні перевитрати коштів і якщо були, то з яких причин? чи досягнуто запланованої норми прибутку і якщо ні, то з якої причини? чи успішними були дії менеджера проекту і проектної команди загалом? та ін.

Єдиного стандарту проведення завершального оцінювання не існує, однак для досягнення максимальної об'єктивності слід забезпечити участь у ній осіб, які керували розробленням та реалізацією проекту і результати цього оцінювання зробити доступними для всіх учасників.

Отже, прогнозне оцінювання тривалості життєвого циклу проекту дає змогу обґрунтувати його комерційну вигідність для організації і побачити місце окремих проектів у загальній стратегії розвитку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 7. Працевлаштування й адаптація на робочому місці	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.