Опалення

Монтаж нагрівальних приладів і стояків центрального

Матеріал й і обладнання

Монтаж систем опалення із сталевих труб

Розділ 7. МОНТАЖ СИСТЕМ ЦЕНТРАЛЬНОГО ОПАЛЕННЯ

Для систем центрального опалення використовують, в основному, сталеві труби: якщо діаметр 15...50 мм і умовний тиск Ру до 1 МПа -водогазопровідні легкі, якщо Ру до 1,6 МПа - посилені ( ГОСТ 3262-75* )або звичайні електрозварені (ГОСТ 10704-76).

Труби сталеві водогазопровідні легкі з'єднуються за допомогою трубної циліндричної різі або зварювання. Коли накочування різі неможливе, використовують звичайні водогазопровідні труби. Для прихованого прокладання трубопроводів також застосовують звичайні труби.

Зварювання труб Dу <25 мм на об'єкті виконується врозтруб.

Тип і марку арматури вибирають залежно від діаметра трубопроводу і параметрів теплоносія. Використовують: засувки з латунними ущільнювальними кільцями, пробкові прохідні сальникові бронзові крани, прямотечійні запірні вентилі, прохідні вентилі, бронзові пробково-сальникові крани, крани подвійного (КРД) і потрійного (КРТ) регулювання, голчаті крани Маєвського, регулятори витрати, температури, тиску тощо. Вся арматура поділяється на муфтову і фланцеву. Монтують арматуру так, щоб теплоносій надходив під сідло клапана.

Для виконання монтажних робіт використовують: типові вироби (повітрозбірники, водяні фільтри, грязьовики, гідрозатвори тощо); типові деталі (скоби, опуски, відводи і напіввідводи, переходи, трійники тощо); стандартні вироби (муфти, фланці, дросельні шайби, деталі кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів).

Приймаючи об'єкт для монтажу, звертають увагу на наявність: отворів і рівчаків для прокладання трубопроводів; штукатурки або іншого лицювання в місцях встановлення нагрівальних приладів і прокладання трубопроводів; позначок чистих підлог. Пристосування для кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів встановлюють до штукатурних робіт.

Стояки систем опалення встановлюють переважно відкрито; приховане прокладання застосовують, якщо це відповідно обґрунтовано (під час такого прокладання в місцях розташування розбірних з'єднань і арматури передбачають лючки).

Стояки не повинні відхилятись від вертикалі більше ніж на 2 мм на 1 м довжини трубопроводу. Пристосування для кріплення стояків не передбачаються, якщо висота поверху до 3 м. В житлово-адміністративних будинках, де висота поверху більша за 3 м, кріплення стояка передбачається на половині висоти поверху; у промислових будинках стояк закріплюють через кожні 3 м по висоті.

В місцях проходу через перекриття, стіни і перегородки трубопроводи прокладають в гільзах з відрізків труб більшого діаметра або покрівельної сталі ( із зазором 15...20 мм, який заповнюється еластичним ущільненням), що забезпечує вільне видовження труб під час зміни температурних умов. Гільзи повинні на 20...ЗО мм виступати над позначкою чистої підлоги і бути врівень з поверхнями стін і стелі. Для однотрубних стояків зі зміщеними замикальними ділянками гільзи можна не передбачати.

Відстань від неізольованого трубопроводу до поверхні стіни для відкритого прокладання приймають такою, що дорівнює половині діаметра труби з допустимими відхиленнями + 5 мм.

Підводи до опалювальних приладів виконують з нахилом в напрямку руху теплоносія. Нахил приймають 5...10 мм на всю довжину підводу. Якщо довжина підводу до 500 мм, його прокладають без нахилу. Підводи прикріпляють до стін, якщо їх довжина перевищує 1,5 м.

За індустріальною технологією монтажу нагрівальні прилади доцільно встановлювати одночасно з монтажем стояків і підводів.

Радіатори слід встановлювати на відстані, не меншій за 25 мм від поверхні штукатурки, 60 мм - від підлоги, 50 мм - від підвіконної дошки. У приміщеннях лікувальних і дитячих закладів відстань від підлоги повинна бути не меншою за 100 мм, від штукатурки - 60 мм.

Кількість кронштейнів, що необхідні для встановлення радіаторів, визначається з розрахунку один кронштейн на 1 м² поверхні приладу, але не менше від двох кронштейнів на радіатор; для двосекційних приладів - два кронштейни. Замість верхніх кронштейнів допускається встановлення радіаторних планок на 2/3 висоти приладу (рис.8.1, а). Якщо радіатори встановлюють на підставках кількість останніх повинна бути: 2 - кількість секцій до 10 і 3 - більша кількість секцій. Верх радіатора закріплюють.

Радіатори монтують в такій послідовності: розмічають місця встановлення поверхостояків і кронштейнів (планок) за допомогою розмічувального шаблона; висвердлюють або пробивають отвори; встановлюють кронштейни і заробляють їх цементним розчином або прибивають до стіни за допомогою будівельно-монтажного револьвера і дюбель-цвяхів. Навішують на кронштейни радіатори і вивіряють їх за допомогою рівня і виска.

Конвектори встановлюють на відстані: не менше ніж 20 мм від поверхні штукатурки до елемента оребрення (конвектори без кожуха); впритул до поверхні стіни (настінні конвектори з кожухом); не менше ніж 60 мм від стіни до кожуха (підлогові конвектори). Відстань від верху конвектора до низу підвіконної дошки не менша за 70 % від глибини конвектора. Відстань від верху конвектора "Комфорт-20" до низу підвіконної дошки не менша за 300 мм. Відстань від підлоги до низу настінного конвектора приймають такою, що дорівнює глибині приладу, але не меншою за 75 % від його глибини.

Послідовність монтажу конвекторів "Комфорт-20" наведена на

рис.7.1.

Рис. 7.1. Послідовність монтажу конквекторів"Комфорт-20": 1 - розмічування і встановлення кріплень; 2 - встановлення конвектора; З - приєднання трубопроводів стояка; 4 - встановлення лицьової панелі

Виконуючи монтаж конвекторів "Ритм", спочатку на покритті підлоги встановлюють станини, прикріпляють їх до підлоги і з'єднують між собою за допомогою болтів. Залежно від довжини нагрівальних елементів рухомі опори розміщають на необхідній відстані, пересуваючи їх в пазах станини. На опори вкладають нагрівальні елементи і з'єднують їх між собою і з підводами стояка муфтами і контргайками або зварюванням. Нежорстке з'єднання нагрівальних елементів із станинами дає змогу встановлювати конвектори в ланцюг завдовжки до І5м.

Чавунні радіатори з трубним вузлом з'єднуються через прохідні радіаторні пробки з подальшим затягуванням контргайками.

Стояки між поверхами з'єднують зварюванням або муфтами.

Компенсаційні розтруби передбачають на висоті 300 мм від верхнього підводу (рис.7.2). Після збирання стояка і підводів перевіряють вертикальність стояка, нахили підводів, міцність закріплення труб і радіаторів.

Рис. 7.2. Схема приєднання трубного вузла до чавунного радіатора: 1 - трубний вузол; 2 - прохідна радіаторна пробка; 3 - контргайка; 4 - компенсаційний розтруб (стаканчик); 5 - поверхостояк; 6-заглушка

Використовується декілька способів приєднання поверхостояків до радіаторних блоків: - різьозварювальний (верхній підвід з компенсаційним розтрубом зварюють з поверхостояком, а нижній з'єднують з поверхостояком за допомогою згону); - зварний (з'єднання з поверхостояком компенсаційними розтрубами і зварюванням);

- різьовий (за допомогою муфт); - хомутовий (в нашій країні рідко).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Арматура	\|	Монтаж розвідних трубопроводів і елеваторного вузла

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.