Трактування поняття «валютна криза»

Традиційний підхід	Широке визначення
Враховує показники наявності значної не рівноваги на валютному ринку, а саме: різку зміну курсу національної валюти (значні коливання валютного курсу, девальвація або ревальвація)	Додатково враховують індикатори, що відображають встановлення штучної рівноваги на валютному ринку (включає «значні зміни» в системі курсоутворення).

Форми прояву валютної кризи:

1. зміна зовнішньої вартості національної валюти: девальвація; ревальвація; знецінення чи подорожчання національної валюти.

2. різкі коливання валютного курсу;

3. заміна грошової одиниці або її вартісної основи;

4. значні обсяги спекулятивних операцій з валютою;

5. погіршення міжнародної валютної ліквідності;

6. швидкі та значні за масштабами зменшення або зростання валютних резервів, різка незбалансованість міжнародних розрахунків;

7. загострення суперечностей між державами (валютний фактор), перетворення в загальноекономічну проблему зовнішньої заборгованості, інфляційні тенденції;

8. використання міжнародної допомоги;

9. застосування валютних обмежень, припинення торгів на валютних ринках.

І покоління – невідворотність валютної кризи і несумісність різних напрямів державної політики;

ІІ покоління – непередбачуваність і концепції самореалізації та множинної рівноваги (на думку П.Бустело, К.Гарсіа, І.Ольв’є);

ІІІ покоління (М. Дулі, Г. Кальво).

Таблиця 3.2

Класифікація видів валютних криз:

КРИТЕРІЇ	ВИДИ
Гострота	Помірні Гострі
Глибина	Дійсні Псевдо
Швидкість відновлення економічного зростання	Зі швидким відновленням Із повільним відновленням
Тривалість	Короткі Тривалі
Переважна форма прояву	Валині крахи, Валютні Процентні
Пов’язаність з економічними кризами	Циклічні Специфічні
Пов’язаність з банківськими кризами	Пов’язані Не пов’язані
Рівень охоплення	На рівні країни Регіональні Світові
Причини виникнення	Внаслідок неузгодженості цілей макроекономічної політики Внаслідок зростання внутрішнього боргу Внаслідок зростання зовнішнього державного боргу Внаслідок зростання зовнішнього приватного боргу

Теорія валютних криз – це теорія криз платіжного балансу. Погіршення стану платіжного балансу – одна з основних причин валютної кризи. Дослідження валютних криз починається з канонічної моделі, побудованої на основі праці С.Саланта і Д. Хендерсона, що вийшла в середині 1970-их років. Дану модель критикують через відсутність у ній цілей і обмежень центральних банків, до яких ця модель застосовується.

Основним недоліком канонічної моделі є те, що вона представляє політику уряду (а не відповідь ринкових операторів) як механічних набір операцій. Дана модель передбачає, що уряди випускають гроші для фінансування бюджетного дефіциту незалежно від зовнішніх обставин, а центральний банк продовжує продавати іноземну валюту для підтримки фіксованого обмінного курсу до повного виснаження резервів. Канонічна модель валютних криз, запропонована П.Кругманом, була виправлена Р.Фладом і П.Гарбером.

Рис. 3.1. Якісні ознаки валютної кризи[49, с.14]

Моделі визначення валютних криз:

«Перше покоління»

П.Кругман – валютні кризи виникають внаслідок фінансування дефіциту за рахунок експансійної грошово-кредитної політики за умови фіксованого валютного курсу.

Таблиця 3.3

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види, визначення та основна характеристика фінансових криз	\|	Порівняльна характеристика моделей валютних криз І та ІІ покоління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.