• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність стандартизації та її науково-методичні основи

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ 3

1.1. Сутність стандартизації та її науково-методичні основи 3

1.2. Системи стандартизації 8

1.3. Міжнародна стандартизація 16

РОЗДІЛ 2. ОСНОВИ МЕТРОЛОГІЇ 20

2.1. Теоретичні основи метрології 20

2.2. Забезпечення єдності вимірювань 26

2.3. Міжнародні метрологічні організації та їх діяльність 49

РОЗДІЛ 3. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ 57

3.1. Загальні положення в галузі управління якістю продукції 57

3.2. Основи сертифікації 77

3.3. Консюмерський рух та проблеми якості 96

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 106

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Сутність стандартизації та її науково-методичні основи

Стандартизація –діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг, їх функціональному призначенню, усуненню бар’єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Метою стандартизації є:

— реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології й сертифікації;

— захист інтересів споживачів і держави;

— забезпечення якості продукції на підставі досягнень науки й техніки;

— забезпечення уніфікації, сумісності, взаємозамінності та надійності виробів;

— раціональне використання ресурсів і підвищення технікоекономічних показників виробництва;

— безпека об'єктів господарської діяльності, запобігання аварій та катастроф;

— створення нормативної бази функціонування системи стандар­тизації та сертифікації продукції;

— конкурентоспроможність продукції та вихід на світовий ринок;

— впровадження сучасних виробничих та інформаційних технологій;

— сприяння забезпеченню обороноздатності та мобілізаційної готов­ності України.

Основними принципами стандартизації є:

— врахування рівня розвитку науки й техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробничих процесів, безпеки споживача й України;

— гармонізація нормативних документів з міжнародними та стандар­тами інших країн;

— відповідність нормативних документів законодавству України;

— участь у розробленні нормативних документів всіх зацікавлених сторін;

— взаємозв'язок та узгодженість нормативних документів усіх рівнів;

— придатність нормативних документів для сертифікації продукції;

— відкритість інформації, виходячи з вимог чинного законодавства;

— застосування інформаційних систем і технологій у галузі стан­дартизації.

Основними методами стандартизації є уніфікація, типізація та симпліфікація.

Уніфікація полягає у раціональному скороченні кількості типів, видів і розмірів об'єктів однакового функціонального призначення. Наприклад, уніфікація велосипедів може зводитись до розроблення та виготовлення таких типів велосипедів, як звичайний, спортивний, спеціальний (одно- та багатоколісний, інвалідський тощо). Всі перелічені типи велосипедів можна поділити на підтипи: чоловічий, жіночий, підлітковий, дитячий тощо. За такою класифікацією у виробництві велосипедів було би 3 типи х 4 підтипи =12 типорозмірів, які в основному могли б задовольнити всі потреби споживачів. У разі відсутності уніфікації кожний виробник велосипедів буде прагнути до випуску також 12 типорозмірів велосипедів, щоб задовольнити попит, але кожний іншої (своєї) конструкції. Така ситуація зумовлює знаходження у експлуатації 12 х п типорозмірів велосипедів, де п — кількість велосипедних підпри­ємств, що розробляють і виготовляють велосипеди.

Це, з одного боку забезпечує широкий асортимент велосипедів, але їх вартість та експлуатація обійдуться споживачам значно дорожче ніж у першому випадку, оскільки буде відповідно нижчою серійність їх виготовлення, більший асортимент запасних частин, нижча якість через відсутність дорогого спеціального, але високопродуктивного устатку­вання та спорядження.

Залежно від застосування розрізняють заводську (фірмову), галузеву, міжгалузеву, державну та міждержавну (міжнародну) уніфікацію. На базі уніфікації організовують відповідне кооперування та інтегрування виробництва виробів. Найбільший техніко-економічний ефект забезпечує міжнародна та державна уніфікація, що дають змогу отримувати вироби з найменшою вартістю.

Кінцевим результатом уніфікації є розроблення та затвердження відповідних стандартів на вироби. Як приклади уніфікації можна навести чинні сьогодні стандарти для кріпильних виробів (болтів, гайок, гвинтів, шпильок, шайб тощо), труб, трубопроводної арматури (кранів, клапанів, вентилів, трійників, кутників, муфт тощо), редукторів, електро-двигунів, -моторів та -генераторів," пневмо- та гідродвигунів (камер, циліндрів тощо), вальниць кочення, ланцюгів, ременів, шпонок, заготовок тощо.

Типізація полягає у розробленні типових (за видом, формою, конструкцією, розмірами тощо) предметів праці, виробів, устаткування тощо, а також технологічних процесів їх виготовлення. Наприклад, типова конструкція вала може бути східчастим валом, що має різні поверхні (циліндричні, квадратні, конічні тощо), виточення, пази (шпонкові, шліцьові, торцеві тощо), різьбові (зовнішні, внутрішні, метричні, конічні тощо). Добором заданої комбінації поверхонь та їх розмірів, шорсткості поверхонь, матеріалу, способу термооброблення, покриття тощо, відкидаючи всі інші поверхні із типової конструкції, отримують вал заданої конструкції, розмірів тощо. Маючи технологічний процес виготовлення типового вала/ аналогічно (добором операцій оброблення заданих поверхонь) отримують технологічний процес оброблення заданого вала.

Як типові заготовки чи деталі у машинобудуванні найпоширенішими є вали, корпуси, кришки, фланці, зубчасті колеса, шківи, важелі, втулки, циліндри, хитруни (гонки), осі тощо. Як типову можна прийняти будь-яку конструкцію заготовки, деталі, вузла, машини, якщо передбачити виготовлення їх за розмірами заданого ряду (від найменшого до найбільшого). Тоді кожен такий виріб заданого розміру називають типорозміром. Наприклад, для кулькового радіального підшипника (вальниці) кожного розміру заданої конструкції (типу) присвоюють відповідний номер (типорозмір).

Для типізації будь-яких виробів спочатку їх класифікують, добирають типові представники для окремих класів (груп) виробів, що мають найбільшу кількість спільних ознак, характерних для виробів заданого класу (групи).

Симпліфікація полягає у зменшенні типів виробів заданої номен­клатури до кількості, достатньої для задоволення потреб у заданий термін.

Симпліфікацію можна вважати частковою чи короткотерміновою уніфікацією.

Спеціалізація – зосередження на певних підприємствах виготовлення обмеженої кількості типів виробів. Залежно від об'єктів спеціалізація буває предметною та технологічною.

Метрологічні об'єкти стандартизації — це правила й норми трудової діяльності для досягнення єдності та певної точності вимірювань.

Основні терміни зі стандартизації встановлені Міжнародним комітетом з вивчення наукових принципів стандартизації, що створений Радою міжнародної організації зі стандартизації (ІSО) та стандартами Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93; ДСТУ 1.2-93; ДСТУ 1.3-93; ДСТУ 1.4-93 і ДСТУ 1.5-93).

Згідно з державними стандартами стандартизацією називають діяльність з метою досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального й багато­разового використання щодо реально існуючих чи можливих завдань. Розрізняють міжнародну, регіональну, національну, державну та галузеву стандартизації.

Стандартизація, як галузь науково-технічної діяльності, є методо­логічною дисципліною для розвитку науки та техніки, основу якої складають стандартознавство, теорія класифікації, метрології, кодування, оброблення та передавання інформації. Основу стандартизації становлять узагальнені результати науки, техніки, практичного експерименту та виробництва, що спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства.

Головним завданням стандартизації є створення системи норма­тивно-технічної документації, що встановлює прогресивні вимоги до продукції, яка виготовляється для потреб господарської діяльності, населення й оборони держави, а також контролювання їх дотримання.

Стандарт – це результат конкретної роботи зі стандарти­зації, виконаної на підставі досягнень науки, техніки та практичного досвіду, яка прийнята (затверджена) компетентною організацією. Стандарт може бути:

– обов'язковим чи рекомендованим технічним документом, який містить характеристику якості матеріалів, виробів, устаткування, методів їх виготовлення й контролювання, понять та умовних позначень;,

– основною одиницею чи фізичною константою, наприклад, ампером;

– будь-яким предметом для фізичного порівняння, наприклад, еталоном метра.

Стандарти можуть містити обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать вимоги із забезпечення:

– безпеки продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність, взаємозамінність, охорону навколишнього середовища та методів сертифікації продукції;

– техніки безпеки та гігієни праці;

– метрологічних норм і правил їх контролювання;

– технічної єдності на стадіям розроблення, виготовлення та зберігання продукції.

Обов'язкові вимоги підлягають безумовному виконанню всіма суб'єктами, на яких поширюється чинність стандартів. Безпека – це відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливим завданням будь-якої шкоди. Сумісність – це придатність продукції, процесів і послуг до спільного використаний, що не викликає небажаних взаємодій. Взаємозамінність – це придатність одного виробу, процесу та послуги для використання замість іншого з метою виконання одних і тих самих вимог, а уніфікація –це добір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг і значень їх параметрів.

Об'єктами стандартизації називають предмети (продукцію, процеси, послуги), що підлягають стандартизації. Ними можуть бути тільки результати людської діяльності (вироби, документи, міри, норми тощо). Не можуть бути об'єктами стандартизації натуральні продукти природи (нафта, вугілля, руди та інші корисні копалини). Але продукти їх перероблення, як результати людської діяльності, підлягають стандартизації.

Нормативним називають документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Стандарт є нормативним документом, розробленим на засадах відсутності протиріч зацікавлених сторін з істотних питань і прийнятим визнаним органом.

Переглядів: 2895