• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тести до змістового модуля

«Формування діамонологічної і лексичної компетенції дітей»

1. Раннє дитинство Щодо розвитку мовлення дітей, за твердженням Г.Розенгар-Пупко, поділяється на тріоди:

1) 1—2 роки (ранній вік);

2) 1 місяць — 1,5—2 роки (підготовчий), 1,5—2—3 роки (період оформлення само­стійного мовлення);

3) 1—3 роки (підготовчий період).

2. Крик немовляти:

1) умовно-рефлекторна реакція організму;

2) природжена безумовно-рефлекторна реакція, що викликається сильними орга­нічними відчуттями негативного характеру;

3) природжена безумовно-рефлекторна реакція, що викликається позитивними емо­ціями;

4) сигнал нездорового стану організму дитини.

3. Гукання з'являється у:

1) 2 місяці;

2) 3 місяці;

3) 4 місяці.

4. У 6 місяців з'являється:

1) гукання;

2) гудіння;

3) белькіт;

4) складовий контур слова.

5. У словнику однорічної дитини налічується:

1) 1—5 слів;

2) 5—10 слів;

3) 10-15 слів;

4) до 50 слів.

6. Розвиток мовлення дітей на другому році життя проходить етапи:

1) перший — від 1 року до 1 року 5—6 місяців, другий — від 1 року 5—6 місяців до 2 років;

2) перший — від 1 року 2 місяців до 1 року 6 місяців, другий — від 1 року 6 міся­ців до 2 років;

3) від 1 року до 2 років.

7. Напрями розвитку мовлення на другому році життя:

1) розвиток зв'язного мовлення;

2) розвиток розуміння мовлення дорослих;

3) формування функції узагальнення;

4) розвиток здібності наслідування;

5) розвиток звуковимови;

6) розвиток діалогічного мовлення;

7) формування граматичної будови мовлення;

8) збагачення та активізація словникового запасу.

8. Найпершими й найлегшими в розрізненні на слух є:

1) сонорні;

2) шиплячі-свистячі;

3) тверді-м'які;

4) глухі.

9. Найлегшими для сприймання є:

1) тверді і м'які;

2) сонорні й шумні;

3) глухі — дзвінкі;

4) шиплячі — свистячі.

10. Н.Аксаріна стверджує, що періодом найінтенсивнішого мовленнєвого розвитку дити­ни є:

1) перший рік життя;

2) другий рік життя;

3) третій рік життя.

11. У кінці другого року життя словник дитини налічує:

1) до 10 слів;

2) до 200 слів;

3) до 300 слів.

12. Панівною формою мовлення дітей третього року життя, за даними С.Рубінштейна і Г.Леушиної, є:

1) монологічне мовлення;

2) діалогічне мовлення;

3) внутрішнє мовлення;

4) контекстове мовлення;

5) ситуативне мовлення.

13. Словник трирічної дитини налічує:

1) 300 слів;

2) 500 слів;

3) 1000 слів;

4) 1200-1500 слів.

14. Стимулювати розвиток дрібних м'язів пальців руки потрібно:

1) з раннього віку;

2) у старшій групі;

3) у дошкільному віці.

15. Провідними прийомами розвитку голосових реакцій дитини на першому році життя виступає:

1) показ картинки;

2) мовчазна присутність дорослого;

3) емоційне спілкування дорослого з дитиною;

4) показ іграшки.

16. Перші усвідомлені слова з'являються:

1) на кінець першого року життя;

2) на кінець другого року життя;

3) на третьому році життя.

17. Провідний методичний прийом у роботі з дітьми 5—6 місяців є:

1) зразок мовлення дорослого;

2) доручення;

3) показ з називанням.

18. Види групових занять з дітьми IIпівріччя першого року життя:

1) спостереження;

2) дидактичні ігри;

3) показ і називання предметів та іграшок;

4) ігри-заняття;

5) ігри-забавлянки;

6) рухливі ігри;

7) показ і називання рухів і дій.

19. Картинка для дитини є могутнім засобом -«розв'язування язика» вважав:

1) Я.Коменський;

2) К.Ушинський;

3) В.Сухомлинський.

20. Заняття з картинками потрібно починати:

1) з перших років життя дитини;

2) з 5—6 місяців;

3) з 11—12 місяців;

4) з 1,5—2 років.

21. Заняття з розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім на другому році життя проводяться:

1) з усією віковою групою;

2) з двома віковими підгрупами (від 1 року до 1 року 5 місяців; від 1 року 5 міся­ців до 2 років);

3) з трьома віковими підгрупами (від 1 року до 1 року 4 місяців; від 1 року 4 міся­ців до і року 8 місяців; від 1 року 8 місяців до 2 років 2 місяців).

22. Види занять з дітьми другого року життя:

1) мовленнєві заняття;

2) показ предметів з називанням;

3) показ предметів у дії;

4) екскурсії;

5) заняття з картинками;

6) організовані спостереження за живими об'єктами і транспортом;

7) звуконаслідувальні ігри;

8) показ інсценівок;

9) показ театру;

10) читання забавлянок, віршів.

23. На другому році життя заняття з картинками поділяються на вікові періоди:

1) два періоди (від 1 року до 1 року 5—6 місяців; від 1 року 5—6 місяців до 2 років);

2) три періоди (від 1 року до 1 року 3—б місяців; від 1 року 3—6 місяців до 1 року 6—8 місяців; від 1 року 6—8 місяців до 2 років).

24. Тривалість заняття з дітьми третього року життя:

1) 5 хвилин;

2) 12—15 хвилин;

3) 20 хвилин.

25. Специфікою занять з дітьми другого—третього року життя є:

1) мовленнєва спрямованість;

2) повторність програмного матеріалу;

3) максимальна мовленнєва активність дітей.

26. Провідними методичними прийомами на заняттях з розвитку мовлення на третьому році життя виступають:

1) моделювання;

2) показ з називанням;

3) показ у дії;

4) запитання;

5) пояснення;

6) розповідь;

7) багаторазове повторення фраз слів у їх різноманітних варіантах і комбінаціях;

8) дидактичні вправи;

9) читання;

10) розповідання і бесіди;

11) переказ;

12 словесні доручення; 13) ігри та ігрові вправи.

27. Екскурсії огляди проводять з дітьми:

1) першого року життя;

2) другого року життя;

3) з дітьми другої половини третього року життя;

4) з дітьми 4—5 року життя.

28. «Живі картинки» — це:

1) показ інсценівки;

2) розповіді вихователя у супроводі картинної наочності;

3) показ театру.

29. Типи зв'язного мовлення:

1) переказ;

2) діалог;

3) розповідь;

4) монолог;

5) бесіда.

30. Результатом, продуктом зв'язного мовлення є:

1) розповідь;

2) текст;

3) діалог.

31. Лінгвістичні характеристики діалогу:

1) розгорнутість висловлювання;

2) розмовна лексика, фразеологія;

3) застосування переважно літературної лексики;

4) уривчастість, недомовленість, скороченість;

5) імпровізаційний, реактивний характер висловлювань;

6) певна завершеність.

32. Особливості монологу:

1) не потребує розгорнутих речень;

2) прагнення до чіткого, граматичного оформлення зв'язності на основі розгор­тання системи елементів зв'язку;

3) не дуже емоційний;

4) не підтримується ситуацією;

5) активне застосування шаблонів;

6) потребує тривалішої внутрішньої підготовки;

7) супроводжується активною й виразною інтонацією, мімікою, жестами.

33. До основних форм діалогічного мовлення належать:

1) розповідь;

2) розмова;

3) полілог;

4) бесіда;

5) міркування.

34. Основний метод розвитку діалогічного мовлення у дошкільників на заняттях:

1) розмова;

2) розповідь;

3) бесіда.

35. Систематизація, узагальнення, уточнення та розширення знань і досвіду дітей з пев­ної теми є метою:

1) вступної бесіди;

2) етичної бесіди;

3) узагальнювальної бесіди.

36. Класифікація бесіди залежно від мети і методу:

1) пізнавальна;

2) вступна;

3) етична;

4) супроводжувальна;

5) заключна.

37. Форми монологу:

1) розповідь;

2) бесіда;

3) переказ;

4) розмова.

38. Типи монологічного мовлення:

1) розповідь;

2) повідомлення;

3) переказ;

4) розмова;

5) опис;

6) міркування.

39. Види розповідей за формою:

1) фактичні;

2) творчі;

3) на наочній основі;

4) на словесній основі;

5) описові;

6) сюжетні.

40. Види розповідей за змістом:

1) на наочній основі;

2) на словесній основі;

3) фактичні;

4) творчі;

5) описові;

6) сюжетні.

41. Прийоми навчання розповіді:

1) розмова;

2) показ картинки;

3) зразок розповіді вихователя;

4) план розповіді;

5) колективне складання розповіді;

6) запитання;

7) оцінка;

8) ігрові вправи.

42. Види занять з навчання розповіді по пам'яті:

1) складання описової розповіді за картинкою (предметом, іграшкою);

2) переказ літературних творів;

3) складання сюжетної розповіді за картинкою;

4) складання розповіді з власного чи колективного досвіду;

5) складання розповіді-опису предмета (картинки, іграшки) по пам'яті;

6) порівняльний опис двох іграшок.

43. Види занять з навчання творчої розповіді на основі уяви:

1) складання розповіді за поданим початком (закінченням);

2) складання описової розповіді за змістом пейзажної картини;

3) складання розповіді на запропоновану вихователем тему;

4) складання розповіді (казки) за опорними словами;

5) складання листа;

6) складання сценарію на основі короткого літературного тексту.

44. Основний метод роботи з картиною:

1) розповідь вихователя;

2) розмова;

3) розглядання у супроводі бесіди;

4) переказ.

45. Способи організації переказу:

1) повний (цілісний);

2) творчий;

3) колективний;

4) за частинами (командами);

5) за опорними словами;

6) за пейзажною картиною;

7) інсценування за ролями.

46. Розповіді з власного досвіду поділяють на:

1) розповіді, в яких відображено колективний досвід;

2) описові;

3) сюжетні;

4) розповіді, що відображають індивідуальний досвід дітей.

47. Види творчих розповідей на словесній основі:

і) самостійне складання дітьми казок;

2) придумування кінця до початку розповіді чи казки вихователя;

3) розповідь за ігровою обстановкою;

4) розповідь на тему, запропоновану вихователями;

5) складання листів.

48. Розповідь-етюд це:

1) описова розповідь про природу;

2) невелика розповідь на запропоновану тему, своєрідна словесна замальовка;

3) складання розповіді за змістом пейзажної картини.

49. Мовленнєва творчість дітей в умовах навчання:

1) завжди відбувається за ініціативою дитини;

2) орієнтована на кінцевий результат;

3) багатоваріантність творчого рішення;

4) обов'язкове дотримання літературно-мовленнєвих норм;

5) самостійно застосовує у творчій діяльності отримані раніше знання, вміння, навички;

6) без прохання дитини про допомогу вихователь не втручається у творчий процес;

7) вихователь виконує функцію організатора, коректора, режисера;

8) відбувається переважно за ініціативою педагога.

50. Первинною формою літературної творчості дітей виступає:

1) мовленнєво-творча діяльність;

2) словотворення;

3) словесна творчість.

51. До форм ініціативної словесної творчості належать:

1) мовні ігри (дражнилки, лічилки, заклички);

2) римовки;

3) загадки, лічилки, заклички;

4) сюжетно-рольова гра (сюжетоскладання, діалоги);

5) художньо-мовленнєва діяльність (складання віршів, казок);

6) колективні етюди;

7) створення індивідуальної казки;

8) спілкування (самопрезентація, фантазування).

52. Основні завдання розвитку лексики:

1) збагачення кількісного складу лексики;

2) розвиток навичок словотворення;

3) заміна діалектизмів словами літературної мови;

4) активізація словника;

5) уточнення словника;

6) розвиток образного мовлення.

53. Принципи словникової роботи:

1) взаємозв'язок усіх завдань словникової роботи;

2) тематичний;

3) збагачення словника;

4) принцип взаємозв'язку слова і попереднього уявлення;

5) комунікативна спрямованість навчання.

54. Методи і прийоми словникової роботи і ознайомлення дітей з довкіллям:

1) наочні;

2) безпосереднього ознайомлення з довкіллям;

3) практичні;

4) опосередкованого ознайомлення з довкіллям;

5) елементарні досліди.

55. До опосередкованих методів ознайомлення дітей з довкіллям належить:

1) екскурсії;

2) усна народна творчість;

3) комп'ютерні ігри;

4) словесні дидактичні ігри;

5) розповідь вихователя;

6) метод проектів;

7) читання художніх творів пізнавальної спрямованості.

56. Метод вправ:

1) метод дослідження об'єктів на їх моделях;

2) метод, за допомогою якого діти самостійно вирішують пізнавальні й практичні завдання шляхом дослідів та експериментування при керівній ролі педагога;

3) багаторазове повторення дитиною дій (розумових чи практичних) певного зміс­ту.

57. Організація навчання, за якого діти набувають знань і навичок у процесі планування і виконання практичних завдань:

1) дослідницький метод навчання;

2) моделювання;

3) метод проектів.

58. Екскурсії-огляди проводяться:

1) за межами дошкільного закладу;

2) на підприємствах;

3) в межах дошкільного закладу.

59. У процесі ознайомлення дітей з репродукціями художніх картин звертають увагу на:

1) відтворення у мовленні змісту картини;

2) розвиток вміння сприймати зміст картини й засоби художньої виразності;

3) збагачення словника образними виразами, епітетами, метафорами.

60. Бесіда — це:

1) розмова з дітьми у повсякденному житті;

2) словесний метод навчання, який використовується на заняттях і в повсякден­ному житті;

3) організована цілеспрямована розмова вихователя з дітьми з певної теми, що складається із запитань і відповідей.

61. Усі заняття з ознайомлення дітей з предметним світом та явищами довкілля В.Логінова поділяє на групи:

1) тематичні;

2) ознайомлення дітей з предметами та явищами, введення у словник дітей нових слів; уточнення і закріплення знань про довкілля, активізація й уточнення слов­ника;

3) читання й розповідання художніх творів;

4) ознайомлення дітей з якостями і властивостями предметів, збагачення й уточ­нення словника, зіставлення, порівняння якостей, властивостей, ознак предметів та розвиток мислення;

5) заняття на формування узагальнень та понять.

62. Дидактичні ігри за метою класифікують:

1) словесні;

2) на уточнення і закріплення назв предметів;

3) настільно-друковані;

4) на закріплення якостей, властивостей, ознак предметів та іграшок;

5) ігри на закріплення матеріалу;

6) ігри на закріплення професій дорослих;

7) ігри з картинками;

8) ігри на зіставлення і порівняння предметів.

Переглядів: 2388