• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Два прислівники

Жили-були два прислівники, міцно-міцно з’єднані між собою. Вони були так міцно з’єднані, що в Граматиці вважалися одним прислівником. Жили собі тихо-скромно, що любо-мило було на них подивитися. Думали вони так: «Слів у світі повно, раптом щось не так, і піде все шиворіт-навиворіт. Тому краще жити з рисочкою, що дефісом зветься». Живуть прислівники… І раптом неждано-негадано – появляється між ними одне слово. Усього-на-всього одне маленьке слово, а все ж воно своє значення в житті має, бо його не викинеш, як слова з пісні, навіть тоді, коли пісня давним-давно набридла.

Тепер можна жити душу в душу, з року в рік, з дня на день, щоб усе було честь по честі, хоча жити час від часу не легше, але йти треба нога в ногу з іншими. А де ж дефіс, ота маленька рисочка, що колись з’єднувала прислівники?

Раніше в них було все добре-добре, трималися вони міцно-міцно, тому що хоч і де-не-де, а було їм за що триматись. А тепер хоч і душа в душу живуть, та це вже не прислівник.

Ось як буває! Ми думаємо, що нас з’єднує слово, яке з пісні не викинеш, хоч вона вже давним-давно набридла. А в дійсності – маленька рисочка, яка одна на двох і жити без якої не любо і не мило вже. (За Феліксом Кривіним).

Прогнозована відповідь

Переглядів: 347