• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Державний бюджет України.

Бюджетна система в Україні з змішаною. Її вищою ланкою є Державний бюджет України, другою ланкою – місцеві бюджети (бюджет АР Крим, міські бюджети міст Києва та Севастополя, обласні бюджети та районні бюджети), нижчою ланкою – бюджети територіальних громад (міські, районні у містах, селищні та сільські).

Державний бюджет здійснює фінансове забезпечення оборони, управління народним господарством, фінансове державне програмування, фінансування соціального захисту. Функція місцевих бюджетів – фінансування комунального господарства, будівництво на місцях, фінансування охорони здоров’я та освіти, утримання місцевих органів управління.

Доходи та витрати Державного бюджету України:

Основні тенденції формування та використання бюджетних коштів у 2008 році:

1). Загальні доходи ДБ складали 24 % від ВВП країни (231 686,3 млн. грн.).

З них на податкові надходження припадало 17,4 %(167 883,4 млн. грн.), з них:

- на податок на прибуток підприємств – 4,9 %;

- на податок на додану вартість – 9,5 %;

- на акцизний збір – 1,3 %;

- на податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції – 1,3 %;

Неподаткові надходження складали 5,5 %(52 817,6 млн. грн.), а також інші надходження – 1,1 %(10 985,2 млн. грн.).

2). Загальні видатки ДБ склали у 2008 році 25 % ВВП (241 454,5 млн. грн.).

3). Дефіцит державного бюджету у 2008 році дорівнював 12 500,7 млн. грн., що склало 1,3 % від ВВП. Для його покриття використовувалися запозичення у сумі 17 675,6 млн. грн., або 1,8 % ВВП, з них:

- внутрішні запозичення – 11 648,6 млн. грн.(1,2 % ВВП);

- зовнішні запозичення – 6 027,0 млн. грн. (0,6 % ВВП).

4). На погашення боргових зобов’язань було використано 6 028,2 млн. грн., або 0,6 % ВВП, з них:

- внутрішні погашення – 3 659,7 млн. грн.(0,4 % від ВВП);

-зовнішні погашення – 2 368,4 млн. грн.(0,2 % від ВВП).

Державний бюджет на 2009 рік:

ДоходиДержавного бюджету України на 2009 рік – 238.931,4 млн. грн.;

ВидаткиДержавного бюджету України на 2009 рік – 267.320,4 млн. грн.;

Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2009 – 31.105,0 млн. грн.;

Граничний розмір державного боргу України в сумі 192.924,5 млн. грн.

Основні положення державного бюджету на 2009 рік:

· Зростання ВВП заплановане на рівні 0,4 % (спочатку цей показник був передбачений на рівні 6 %)

· Дефіцит ДБ становить 1,4 % ВВП

· Рівень запланованої інфляції – 9,5 %.

· Зміни в прожитковому мінімумі не передбачені (цей показник залишиться на рівні 669 грн., як наприкінці 2008 року), а мінімальна заробітна плата з 1 січня встановлюється на рівні 605 грн., що на 11 грн. менше за прожитковий мінімум. До кінця 2009 року МЗР зросте до рівня 712 грн.(на 43 грн. більше за прожитковий мінімум)

· Мінімальна пенсія залишиться на рівні 498 грн.

· Зростання стипендій не передбачається – зростатиме тільки стипендії у пільговиків – дітей-сиріт тощо до 1160 грн.

· Малозабезпеченим громадянам бюджетом 2009 передбачені допомоги в розмірі 200 грн. та інвалідам – 270 грн.

· Уряд планує виділити 10 млрд. грн. для повернення вкладів Ощадбанку СРСР(приблизно 1500 грн. на одну особу)

Найгіршим є те, що розподіляються через бюджет 2009 року не реальні грошові ресурси, а позичені, тобто боргові. Головною проблемою ДБ 2009 року критики вважать його нереальність. Так, на думку деяких експертів падіння ВВП складатиме 5 %, а інфляція становитиме 15 %.

За розрахунками МВФ у 2009 році в Україні падіння ВВП становитиме 3%, а темп інфляції – 17%.

Джерелами покриття дефіциту ДБ стануть випуск облігацій внутрішнього займу, іноземні кредити та кошти, вилучені від приватизації. Останні два джерела є нереальними в умовах кризи, а перше джерело можливе тільки за допомогою додаткової емісії, що сприятиме розгортанню інфляції.

Не закладені у бюджеті заходи, що використовуються в усьому світі під час кризи – зниження податків та облікової ставки НБУ. Окрім того відсутні заходи по відродженню сфери національного виробництва. Видатки в Державному бюджеті на розвиток АПК України скорочені на 55,8 %(наприклад на розвиток тваринництва та рослинництва передбачені субсидії, як в 5 разів менші порівняно з 2008 роком)

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Державний бюджет України на 2010 рік
Визначити доходи Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 267.451.994,9 тис. гривень.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 324.016.473,7 тис. гривень.

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Державний бюджет України на 2011 рік

Стаття 1. Визначити доходи Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 281.464.879,4 тис. гривень, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України – у сумі 238.581.192,9 тис. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 42.883.686,5 тис. гривень.

Затвердити видатки Державного бюджету України на 2011 рік у сумі 321.920.850,3 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України – у сумі 279.087.019,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України – у сумі 42.833.830,5 тис. гривень.

Установити граничний обсяг дефіциту Державного бюджету України у сумі 38.843.000 тис. гривень, у тому числі граничний обсяг дефіциту загального фонду Державного бюджету України - у сумі 36.844.427,9 тис. гривень та граничний обсяг дефіциту спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 1.998.572,1 тис. гривень.

4. Грошово-кредитне регулювання та грошово-кредитна політика держави.

Грошово-кредитна політика є одним із способів реалізації грошово кредитного регулювання економіки.

Грошово-кредитне регулювання– це цілеспрямований вплив держави на грошово-кредитні процеси в країні.

Грошово-кредитна політика – сукупність форм і методів, за допомогою здійснюється управління кредитами, ставкою банківського процента та грошовою масою для ефективного вирішення економічних завдань.

Інструменти грошово-кредитної політики – це методи впливу ЦБ країни та уряду на економічну ситуацію в країні з метою стабілізації економіки. До таких інструментів можна віднести:

1. Зміна резервної норми обов’язкових банківських резервувань.

2. Зміна облікової процентної ставки.

3. Операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій).

Норма обов’язкових резервів – це частина банківських депозитів комерційних банків, які підлягають обов’язковому зберіганню у центральному банку країни.

Облікова процентна ставка – відсоткова ставка, під яку комерційні банки беруть кредити у Національному банку.

Операції на відкритому ринку – це купівля та продаж державною цінних паперів.

Використовуючи названі інструмента держава має на меті вплив на розмір інвестицій в економіці, на обсяги використання ресурсів, на рівень ВВП, на експорті можливості економіки, на валютний курс в країні.

Так, якщо в країні відбувається економічний спад чи депресія, то застосовується спеціальна грошово-кредитна політика, яка носить назву експансіоністською (політика “дешевих” грошей). Логіка її проведення така:

Інструменти:

- зниження резервної норми обов’язкових банківських резервувань (в Україні у 2006-2008 рр. – 0,5-5%, у 2009 -2010 рр. – 0-7%);

- зниження облікової процентної ставки (в Україні у 2007 р. – 8%, 2008 р. – 12%, 2009 р. – 10,25% та у 2010 р. – 7,75% );

- закупівля у населення та комерційних банків державних цінних паперів.

Результат:

- збільшується пропозиція грошей в обігу,

- зростає обсяг кредитних можливостей комерційних банків;

- знижується процентна ставка комерційних банків;

- зростають інвестиції в економіці;

- долається спад та обсяг недовикористання ресурсів;

- зростає обсяг ВВП та обсяг сукупного попиту;

- зменшується валютний курс та збільшується експорт.

В період економічного підйому при інфляції попиту використовується грошово-кредитна політика рестрективного характеру, яка носить назву політики “дорогих” грошей.

Інструменти:

- збільшення облікової процентна ставка;

- збільшення норми обов’язкових банківських резервувань;

- продаж державних цінних паперів (облігацій) на відкритому ринку.

Результат:

- зменшується пропозиція грошей в обігу,

- зменшується обсяг кредитних можливостей комерційних банків;

- зростає процентна ставка комерційних банків;

- зменшуються інвестиції в економіці;

- стримується інфляція; та вилучається надлишкова маса грошей в обігу;

- обмежується сукупний попит;

- долається “перегрів” економіки.

Кейнсіанський підхіддо грошово-кредитного регулювання визначальну роль при зміні процентної ставки віддають розміру інвестицій в економіці та експортним можливостям економіки. Монетаристи, на відміну від кейнсіанців, вважають, що зміна маси грошей в обігу впливає не тільки на розмір інвестицій, але і на весь сукупний попит.

Сутність монетаристського підходу

1. Грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.

2. Нагадаємо, що головна формула монетаристської теорії – це рівняння Фішера, із якого випливають подальші причинно-наслідкові зв’язки:

де – загальні витрати покупців,

– обсяг реалізованого продукту, водночас загальна виручка продавців.

3. Монетаристи стверджують, що V – швидкість обертання грошей – величина відносно стабільна, тому саме кількість грошей є тим фактором, який здійснює вирішальний вплив на обсяг реалізованого продукту.

4. На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит, а не лише на інвестиції.

5. Логіка зв’язків, за монетаристами зображена на рис.:

Рис. Логіка монетаристської грошової політики

Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВВП. Грошова пропозиція визначає сукупний попит, який має зростати відповідно до зростання ВВП, і тоді не виникатиме інфляція, як вважають монетаристи. Якщо суспільство страждає від інфляції і першість у державній політиці надано антиінфляційним заходам, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.

Регулюючи економіку через інструментарій монетарної політики, уряд може досягти таких наслідків:

1) зменшення ставки процента за кредити і зростання інвестицій;

2) зміну величини сукупного попиту і ВВП;

3) збільшення ставки процента по капіталовкладеннях і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів;

4) зростання або зменшення курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.

При розробці концепції грошово-кредитного регулювання повинні бути органічно поєднані бюджетна політика, грошово-кредитна політика й валютна політика.

Переглядів: 308