Ця матриця була розроблена фірмою Мак-Кінсі на замовлення Дженерал Електрікс; представляє собою подальший розвиток узагальнення матриці Бостонської консалтингової групи. Замість темпу росту ринку тут використовується комплексний показник привабливості ринку, а замість відносної частки ринку – комплексний показник конкурентоспроможності.
Дана матриця має ширшу сферу застосування і характеризуєтьсягнучким підходом до формування стратегії підприємства.
Комплексний показник привабливості ринку визначається за формулою:
Показник привабливості ринку= α·Ріст + β·Rент + γ·Можл – δ·Загр,
де Р, R, М, З – комплексні показники росту, рентабельності, можливостей та загроз;
α, β, γ, δ – вагові коефіцієнти;
α + β + γ + δ = 1
Комплексні показники можливостей (М) і небезпеки (З) розраховуються за наступними формулами:
М = Σ mi ∙ ki,
З = Σ зj ∙ kj,
де mi– оцінка і-ої можливості;
зi– оцінка і-ої загрози;
ki– вага (значимість) і-ої загрози;
kj– значимість j–ої небезпеки.
Аналогічним чином розраховуються комплексні показники росту (Р) та рентабельності (R).
Переваги методу:
o ширша сфера застосування в порівнянні з матрицею БКГ;
o більш детальний аналіз привабливості ринку.
Недоліки методу:
o не враховується вплив підприємства на зовнішнє середовище;
o суб’єктивізм.
Матриця Мак-Кінсі є більш значним інструментом стратегічного контролінгу порівняно з матрицею Бостонської консалтингової групи.