І післяопераційному періоді

Ранній (безпосередній) післянаркозний період – перші 24 год після закінчення операції. У цей період розвивається катаболічна фаза постагресивної системної реакції. Провідними явищами в цей період є перевага тонусу симпатичної системи, підвищення секреції альдостерону і АДГ, активізація щитовидної залози. Перебіг післяопераційного періоду багато в чому залежить від адекватності анестезії.

Напрямки інтенсивної терапії в безпосередньому післянаркозному періоді наступні.

1. Оцінка свідомості й заходи щодо її відновлення.

2. Оцінка функції зовнішнього дихання. Визначення показань до екстубації або продовженої ШВЛ. Респіраторна терапія.

3. Підтримка функції кровообігу.

4. Контроль і своєчасна діагностика можливих ускладнень, що ви-магають повторної операції.

5. Контроль і корекція ВЕО і КОС.

6. Відновлення моторно-евакуаторної функції ШКТ.

7. Проведення етіологічної і патогенетичної терапії.

Пригнічення свідомості звичайно пов'язано із залишковою дією препаратів, застосованих під час анестезії (анестетики, опіати, бензодіазепіни, нейролептики). Пригнічення дихання, крім цих же причин, може бути пов'язано із залишковою дією міорелаксантів. При постнаркозній депресії свідомості й дихання найкращим методом лікування буде не боротьба із цією післядією, а продовжена ШВЛ, тому що дія антидотів може виявитися малоефективною або коротше післядії препаратів для анестезії, і тоді розвиваються повторні явища пригнічення, які легко не помітити в метушні (пов'язаній із прийомом інших хворих у відділення інтенсивної терапії, з погіршенням стану вже наявних хворих та ін.). Припинення ШВЛ і екстубація можливі тільки після повного відновлення функції зовнішнього дихання (контролюється за клінічними даними і газовим складом крові) і м'язового тонусу (останнє перевіряється за здатністю хворого відірвати голову від подушки).

Причиною порушення кровообігу в ранньому післяопераційному періоді найчастіше є гіповолемія, на боротьбу з якою і повинна бути спрямована проведена інтенсивна терапія. Можливі також серцева і судинна недостатність, які повинні бути вчасно виявлені й кориговані.

У відновленні моторно-евакуаторної функції ШКТ велику роль відіграють нормалізація ВЕО і КОС, корекція гіповолемії, адекватне знеболювання (переривання симпатичної імпульсації).

Протокол МОЗ України надання медичної допомоги

Хворим зі складною інтубацією трахеї

Затверджено

наказом МОЗ України

від 03.07.2006 р. № 430

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
До оперативного втручання при перитоніті й панкреонекрозі	\|	Клінічний протокол

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.