Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ЗАГАЛЬНА АНЕСТЕЗІЯ (НАРКОЗ)

Загальна анестезія або наркоз - це штучно викликані зворотні зміни функцій ЦНС, які супроводжується втратою свідомості, різних видів чутливості і пригніченням рефлекторної активності. При глибокому наркозі спостерігається також розслаблення м’язів, нейро-вегетативна блокада, пригнічення життєво-важливих функцій організму.

ВИДИ НАРКОЗУ

Інгаляційний наркоз

Неінгаляційни й наркоз

МАСКОВИЙ

НАРКОЗ

Ендотрахе-альний наркоз

Внутрішньо-венний наркоз

Ректальний наркоз

Комбінований наркоз

Нейролепан- Атаралгезія алгезія

МЕТОДИ ТА СПОСОБИ ІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ. МЕТОДИ: 1) масковий, 2) ендотрахеальний, 3)

ендобронхіальний СПОСОБИ:

1. Відкритий спосіб. Хворий вдихає наркотичну суміш атмосферного повітря з наркотичним засобом та видихає її в оточуючу атмосферу операційної.

2. Напіввідкритий спосіб. Хворий вдихає наркотичну суміш, повністю ізольовану від атмосферного та видихає її в оточуючу атмосферу.

3. Напівзакритий спосіб. Вдихання наркотичної суміші повністю ізольоване від атмосферного повітря. Видох здійснюється частково в наркозний апарат, часткове в оточуючу атмосферу. Використовують поглинач вуглекислоти

4. Закритий спосіб. Вдих та видих наркотичної суміші повністю ізольований від оточуючої атмосфери (обов'язково використовують поглинач вуглекислоти).

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ.

а/ підготовчий, який в свою чергу складається з періоду віддаленої і безпосередньої підготовки хворих до наркозу і операції;

б/ ввідний наркоз;

в/ основний наркоз або період підтримки наркозу; г/ виведення з наркозу або пробудження;

д/ ранній післянаркозний період.

Період віддаленої підготовки буває тільки у хворих перед плановими операціями, та використовується анестезіологом для знайомства з хворим з метою:

а/ виявити всю повноту патології пацієнта, як основну, так і супутню;

б/ призначивши лікування, ліквідувати супутню патологію, а, якщо це неможливо, перевести II в стан стійкої ремісії;

в/ визначити ступінь операційного ризику за спеціальними схемами;

г/ провести вибір методу анестезії;

д/ провести психо-профілактичну роботу з хворим, а інколи і з його родичами.

Тривалість цього періоду не можна визначити заздалегідь, тому що вона буде залежати від стану хворого. Але яка б тривалість його не була, він закінчується за день до операції, коли починається період безпосередньої підготовки. Його не може уникнути жоден хворий, хоча у ургентних пацієнтів він може бути значно скороченим, інколи до декількох годин і навіть хвилин.

Основні завдання:

а/ привести до порядку санітарний стан хворого (миття, зміна білизни, обрізання нігтів, гоління вус і бороди і ін.);

б/ підготовка до наркозу і операції шлунково-кишкового тракту (відповідна дієта - безшлакова, висококалорійна, легкозасвоювана; голод в день операції, очищення товстого кишечнику за допомогою очисних клізм вечором і ранком перед операцією, у ургентних хворих - промивання шлунку, звільнення сечового міхура).

в/ збереження психічної рівноваги і спокійного сну в ніч перед операцією: дача хворому вечором снотворних середників тривалої дії (фенобарбітал, нембутал, барбаміл і ін.) в комбінації з седативними препаратами або малими транквілізаторами, антифобіками, атарактиками (еленіум, седуксен, триоксазин, діазепам, мазепам)

г/ премедикація або безпосередня медикаментозна підготовка. Вона призначається з метою зняти відчуття страху, потенціювати майбутній ефект наркотичних середників і запобігти можливим ускладнен-ням під час наркозу. Щоб виконати ці вимоги, до складу премедикації в обов`язковому порядку повинні бути включені фармакологічні препарати як мінімум 4-х груп:

а/ наркотичні або ненаркотичні аналгетики (морфін, промедол, омнопон, фентаніл, пантопон, пентазоцин, морадол, стадол, трамал);

б/ нейроплегіки або великі транквілізатори (піпольфен, дроперідол, аміназин, діпразин, галоперідол і ін.);

в/ антигістамінні (димедрол, супрастин, діазолін, фенкарол і ін.);

г/ периферичні М-холінолітики (атропін, метацин, спазмобрю).

Класична схема премедикації - за 30 хв до початку операції в/м вводять: 1-2 мл 1% р-н промедолу; 0,5-1 мл 0,1% атропіну; 1 мл 1% дімедролу

Ввідний наркоз - це вид наркозу, який використовують для виключення свідомості хворого, щоб уникнути стадії збудження і зменшити кількість ускладнень на початку анестезії. У дітей його частіше всього проводять або сильними інгаляційними анестетиками (фторотан, циклопропан), або неінгаляційними при умові їх введення в/м, перорально або ректально (барбітурати, оксибутират Nа, кетамін). У дорослих -це в/в наркоз будь-яким неінгаляційним анестетиком.

Основний наркоз підтримується як інгаляційними, так і неінгаляційними анестетиками, або їх комбінаціями залежно від виду оперативного втручання і стану хворого. За останній час широкого розповсюдження набули комбіновані методи загальної анестезії.

АПАРАТУРА Й ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЛЯ НАРКОЗУ Наркозний апарат — прилад, призначений для подавання

хворому концентрованих летких чи газових анестетичних засобів разом з киснем або повітрям. Сучасним апаратом можна точно дозувати газові суміші і створювати оптимальні умови для підтримання газообміну в легенях, тобто надходження в легені кисню та елімінації видихуваного вуглекислого газу.

Сучасний наркозний апарат складається з 4 вузлів: балона із редуктором, газового дозиметра, випаровувача анестетиків дихальної системи. Резервуарами газів є балони (балони з киснем пофарбовані в голубий колір, із азоту закисом - у сірий, з циклопропаном - оранжевий). З балонів кисень та азоту закис надходять у редуктор, де тиск газу знижується до 304-405,4 кПа (3-4 атм) і забезпечується його постійне подання. З балонів гази через редуктор та шланги надходять до газових дозиметрів, які забезпечують подачу газів у дихальну систему. Апарати оснащені ротаметричними дозиметрами (ротаметрами), які контролюють кількість літрів газу, що подається за 1 хв. Ефір, фторотан, трихлоретилен та інші рідкі засоби для наркозу надходять у легені хворого за інгаляційного наркозу у вигляді пари, для чого попередньо їх випаровують у спеціальному

приладі — випарнику. В цьому пристрої пара рідких анестетичних засобів досягає потрібної концентрації за допомогою часткового чи повного руху газу-носія. Таким чином, на виході з випарника формуються паро-газові суміші певної концентрації. З випарника наркотична суміш надходить у дихальну систему наркозного апарата, яка буває двох типів — реверсивного та нереверсивного. У системі реверсивного типу відбувається часткове або повне повернення газонаркотичної суміші, яку видихує хворий у систему, в системі ж нереверсивного типу видихувана суміш виходить в атмосферу. Нереверсивний контур може застосовуватись за відкритою або напіввідкритою системою. Якщо повітря для дихальної суміші надходить у апарат з атмосфери, а видихуваний газ повністю виділяється в атмосферу, то така система називається відкритою. Якщо газ для формування дихальної суміші надходить з балонів, а видихуване повітря виділяється в атмосферу, то це напіввідкрита система.

Наркоз відкритим способом можна давати за допомогою простої лицевої маски. Найчастіше для цього використовують маски Есмарха чи Шиммельбуша — Ванкувера. Вони складаються з металевого каркасу, вкритого кількома шарами марлі, на яку капають рідку наркотичну речовину (ефір, хлороформ). Хворий вдихає пару анестетика з атмосферним повітрям і видихує їх у атмосферу.

Перевага методу — простота, невеликий «мертвий простір», малий опір диханню. Однак при цьому методі неможливо точно дозувати концентрацію пари анестетика, спостерігаються надмірне забруднення ним повітря операційної, велика втрата вологи та тепла. У разі застосування такого наркозу неможливо забезпечити штучну і допоміжну вентиляцію легенів. Його важко застосовувати під час операцій на голові, шиї, у положенні хворого на животі, що обмежує використання цього методу наркозу.

Безпечнішим є наркоз відкритим способом за допомогою простого наркозного апарата. Основними частинами його є випарник з термокомпенсатором та дихальна приставка з міхом, яким можна проводити штучну вентиляцію легень. Після вдихання повітря проходить через випарник, насичується парою

анестетика і через маску/ендотрахеальну трубку надходить у легені хворого. Видих відбувається в атмосферу через видихальний клапан. Наркоз відкритим способом зручний у військово-польових умовах.

Наркоз напіввідкритим способом має певні переваги перед наркозом відкритим способом, бо при цьому можна подавати хворому суміш з високою концентрацією кисню та використовувати газоподібні анестетичні засоби. Для проведення наркозу по напіввідкритому контуру у більшості сучасних наркозних апаратів є спеціальні нереверсивні клапани, які регулюють потік газової суміші. Газова суміш надходить з наркозних апаратів у органи дихання хворого, а видихається повітря в атмосферу.

Система з реверсією газів (реверсивний контур) ділиться на циркуляційну та маятникову. В циркуляційній системі газонаркотична суміш завдяки клапанам циркулює по замкненому колу: після вдиху - в легені, після видиху - в дихальний мішок. Щоб не виникала гіперкапнія, видихувану хворим газонаркотичну суміш пропускають через адсорбер, у якому міститься хімічний вбирач CO (ХП1-ГОСТ 6755-53). Перед кожним користуванням системою треба наповнювати адсорбер свіжою речовиною, яку зберігають у герметичне закритому посуді. Реверсивну систему можна використовувати за закритим або напівзакритим контуром. У першому разі вся видихувана газова суміш має надходити назад у наркозний апарат і повторно вводитися в легені хворого. Газовий потік при цьому не повинен перевищувати кількості поглиненого в легенях кисню та наркотичних речовин. За другим варіантом у легені надходить більше газової суміші, ніж поглинається. Надлишок її виділяється через клапан скидання.

Для проведення маскового та ендотрахеального наркозу, ведення хворих у ранній післяопераційний період використовують спеціальні інструменти та пристрої: маски, мішки, повітроводи, зубні розпірки, роторозширювачі, ендотрахеальні трубки, провідники (мандрени), перехідники (конектори), анестезіологічні щипці, розпилювачі, приймачі шлангів, сполучні гумові шланги, дихальні гумові шланги.

Наркозні маски використовують для інгаляції кисню, проведення інгаляційного наркозу, допоміжної штучної вентиляції легенів. Найчастіше їх накладають на рот та ніс, рідше використовують носову маску. Наркозні маски бувають кількох розмірів. По краю маски є манжета, яка роздувається і забезпечує герметичність системи «апарат- хворий». Для закріплення маски на обличчі застосовують лямку-тримач.

У стані глибокого наркозу внаслідок розслаблення м'язів западає корінь язика, через що порушується прохідність дихальних шляхів. Для запобігання цьому ускладненню використовують повітроводи. Їх виготовляють із щільної гуми, пластмаси, металу.

Перед тривалими та травматичними операціями, що потребують розслаблення м'язів або відключення дихання, інтубують трахею, а у разі легеневої патології — іноді й головні бронхи. З цією метою використовують ендотрахеальні трубки. Їх виготовляють із щільної гуми або пластмаси (з надувною манжетою). Пластмасові трубки мають термопластичні якості, що значно зменшує їх негативний вплив на дихальні шляхи. Як правило, інтубацію трахеї проводять з допомогою ларингоскопа, під загальним знеболюванням із застосуванням м'язових релаксантів. Він складається з двох частин: рукоятки, в якій розміщені електричні батарейки, та клинка з лампочкою. Клинки бувають трьох розмірів, різної форми.

Анестетики прийнято поділяти на дві групи:

1. Інгаляційні анестетики (вводяться через дихальні шляхи): леткі рідини диетиловий ефір, фторотан, трихлоретилен, хлороформ, хлоретил та ін.; газоподібні речовини - закис азоту, циклопропан та ін.

2. Неінгаляційні анестетики (як правило, вводяться внтрішньовенно): похідні барбітурової і тіобарбітурової кислот -гексенал, тіопентал, бревітал, байтінал, інтранаркон та ін.; похідні прегненолона (стероїди)- предіон (віадрил, гідроксидіон), альтезин; похідні еугенола - сомбревін (пропанідид, епонтол); похідні циклогесанола - кетамін (кеталар, каліпсол); похідні ГАМК - оксибутират натрію.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗМІСТ ТЕМИ.	\|	СТАДІЇ ЕФІРНОГО НАРКОЗУ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.