Гіпотези походження лісостепу.

У міру вивчення лісостепової зони висувались різні гіпотези для пояснення походження її.

Так, антропогенна гіпотеза відсутність лісу на степових ділянках зони пояснює діяльністю людини. Поширенню її сприяли дослідження про очорноземлення сірих лісових грунтів після вирубування лісів. Ця гіпотеза перебільшує вплив людини на формування природних зон. Хоч лісостепова зона і була раніше багатшою на ліси, ніж тепер, проте суцільного лісового покриву тут ніколи не було.

Ряд учених висловлювали думку про лісостеп як давній зональний ландшафт. Так, В. В. Докучаєв писав, що хоч ліси в минулому поширювалися на південь, але на межі із степом вони завжди утворювали своєрідну перехідну зону лісостепу, де ліс займав окремі території у вигляді островів серед степових просторів.

Ідеї В. В. Докучаєва знайшли підтвердження і дальший розвиток у працях І. К. Пачоського та І. М. Крашеніннікова, якими доведено, що лісостеп є давнім типом рослинності, що він мав велике поширення ще в плейстоцені, Ф. М. Мільков, спираючись на палеоботанічний і палеозоологічний матеріали, дотримується думки, що дольодовиковий, пліоценовий лісостеп на Руській рівнині мав своїм попередником міоценову савану [8].

С. І. Коржинський, навпаки, відстоював думку, що лісостепова зона є відносно молодою і що ліс наступає на степ. При цьому він зовсім не враховував впливу клімату, рельєфу, особливостей ґрунтів і ґрунтотворних процесів, а пояснював наступання лісу на степ лише боротьбою за існування і особливими життєвими властивостями лісу, які забезпечують лісові перемогу над степом.

Погоджуючись з ідеєю С. І. Коржинського про відносну молодість лісу в зоні лісостепу, багато вчених звертало увагу на роль окремих природних факторів, які впливають на поширення лісу. Все ж докладні палеоботанічні дослідження дозволяють заперечити думку про молодість лісостепу та про його наступання на степ.

В. Р. Вільямс висунув гіпотезу про наступання степу на ліс, яке розглядав як саморозвиток природи, особливо ґрунтів і рослинності. Правда, в пізніших його працях цей процес пояснювався господарською діяльністю людини, а тому й висувались рекомендації по широкому впровадженню травопільної системи землеробства.

Г. Е. Гроссет запропонував циклічну гіпотезу («природної сівозміни»), згідно з якою ліс і степ у лісостеповій зоні змінюють один одного не тільки в просторі, але й у часі. За Гроссетом, ліс ніби кочує по степу, захоплюючи все нові ґрунти і віддаючи деградовані ним степу, які після відновлення знову потрапляють під ліс. Ця гіпотеза не розкриває дійсного взаємовідношення між лісом і степом, не враховує ролі мікрокліматичних особливостей території, геоморфологічних умов, а також механічного складу ґрунтів.

П. А. Костичев вважав, що розподіл лісу і степу в лісостеповій зоні визначається не кліматом і не боротьбою за існування, а механічним складом ґрунтів, який зумовлює запаси вологи в них. У лісостеповій зоні ліс вибирає ґрунти грубозернисті – піщані та супіщані, а трав'яна рослинність розселюється на суглинкових і глинистих ґрунтах.

В епоху дніпровського зледеніння площа лісів на півдні Руської рівнини значно скоротилася, а на їх місці поширювався лісостеп.

У післяльодовиковий час почалось різке зростання лісистості півдня Руської рівнини, що супроводилось наступанням лісу на степ. Пізніше під впливом природних і антропогенових факторів воно припинилося [22].

Таким чином, можна стверджувати, що до початку впливу на ліс господарської діяльності людини взаємовідношення між лісом і степом складались під впливом планетарних ритмів природних умов на Землі. При цьому були періоди наступання як степу на ліс, так і лісу на степ. Вирішальну роль у формуванні цих процесів відіграли тепловий і водний режим території .

Лісостепова зона відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві республіки. Тут розміщено більше третини всієї орної землі, з якої збирається в середньому понад 90% урожаю цукрових буряків України і більш як 30% зерна. Рік у рік зростає продуктивність земель лісостепової зони, що є результатом широкого використання хімічних і органічних добрив, впровадження механізації і передових агротехнічних прийомів, а також спеціалізації колгоспів і радгоспів.

Значна протяжність лісостепової зони з заходу на схід і з півночі на південь викликає неоднорідність її природних умов, що проявляється у відмінностях в геологічній будові та рельєфі, кліматичних умовах, водному режимі, ґрунтово-рослинному покриві тощо [13].

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 3	\|	Кліматичні умови лісостепової зони

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.