Матанализ

Залежно від форми спеціалізації виробничі підрозділи підприємства організуються за наступними типами виробничої структури: технологічному, предметному й змішаному .

Технологічна структура визначає чітку технологічну відособленість. Отже, устаткування розташоване не по ходу технологічного процесу, а по групах. Наприклад, на текстильних підприємствах організуються прядильні, ткацькі, оздоблювальні цехи; на металургійних - доменні, сталеплавильні, прокатні. Усередині цехів за принципом технологічної однорідності створюються ділянки. При такій структурі цехи й ділянки виконують певні операції на встаткуванні, розташованому по однотипних групах. Цей тип виробничої структури спрощує керівництво цехом або ділянкою: майстер, відповідальний за групу однорідних верстатів, може всебічно вивчити їх; при надмірному завантаженні одного верстата робота може бути передана на будь-який звільнившийся верстат.

Технологічна структура дозволяє маневрувати розміщенням людей, полегшує перебудову виробництва з однієї номенклатури виробів на іншу, що особливо важливо в умовах ринкової економіки. Але даний вид виробничої структури вважається самим неефективним, що пов'язане з неминучістю частих переналагоджень устаткування, тому що на кожному з них обробляються різні види продукції, обмежуючи цим можливість застосування спеціальних верстатів, інструментів, пристосувань. Крім того, при технологічній виробничій структурі немає відповідальності за якість кінцевої продукції, тому що кожний цех, ділянка виконує тільки частину технологічного процесу. Зростають транспортні перевезення, зустрічні вантажопотоки, тому що встаткування розставлене не по ходу технологічного процесу.

Не дивлячись на неефективність такої побудови виробничої структури, її застосування неминуче в умовах одиничного й дрібносерійного типу виробництва з великою номенклатурою деталей.

Предметний тип виробничої структури - самий прогресивний. Але його застосування в чистому виді можливо лише в крупносерійному і масовому виробництві. Всі цехи й ділянки спеціалізуються по предметному принципу, що дозволяє розташувати встаткування по ходу технологічного процесу, застосовувати високопродуктивні верстати, інструменти, штампи, пристосування. Устаткування встановлюється так, щоб забезпечити прямолінійний рух деталей, що закріплюється за ділянкою. Деталі обробляють партіями, деталі під час роботи зберігають біля верстатів і потім транспортуються всією партією. Предметні ділянки прагнуть по можливості здійснити закінчений (замкнутий) цикл виробництва виробів. Розміщення встаткування по ходу виконання технологічних операцій різко скорочує шлях руху оброблюваних деталей і витрати часу на їхнє транспортування. Виникають сприятливі передумови для організації потокових і автоматичних ліній, більш повно використовується устаткування, робітники спеціалізуються на виконанні вузького кола операцій, у результаті чого підвищується їхня кваліфікація, поліпшується організація праці, підсилюється відповідальність за якість виробів, що випускаються. При цьому майстер повністю відповідає за весь цикл виготовлення виробу. Все це веде до росту продуктивності праці й зниженню собівартості продукції. До недоліків, властивих предметним цехам і ділянкам, можна віднести не повне завантаження встаткування на окремих операціях внаслідок невеликого обсягу робіт.

Змішана структура характеризується наявністю на тому самому підприємстві основних цехів, організованих і за предметним, і за технологічним принципом. Звичайно заготівельні цехи організуються по технологічному принципу. Обробні й складальні цехи створюються за предметним або змішаним принципом залежно від масовості продукції, що випускається.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація виробництва охоплює всі ланки - від галузі народного господарства до робочого місця.	\|	Кофактори та коферменти

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.