Організація виробництва охоплює всі ланки - від галузі народного господарства до робочого місця.

Тема 10 : Виробнича структура та ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

1. Виробнича структура підприємства. Виробнича та соціальна інфраструктура.

2. Типи організації виробничої структури.

У рамках великого підприємства можна виділити три рівня організації виробництва:

1. Організація процесу на робочому місці полягає в чіткому поєднанні елементів процесу праці. Така організація повинна забезпечити раціональну відповідність основних параметрів верстата, використовуваного інструмента, рівня кваліфікації робочого, особливостей використовуваних матеріалів і виконуваних робіт.

2. Внутрішньоцехова організація виробництва забезпечує поєднання виробничих процесів, які проводяться на робочих місцях, що входять в одну стадію технологічного процесу або в один окремий виробничий процес. Організаційно така стадія виробництва може бути оформлена як дільниця або цех.

3. Міжцехова організація виробництва включає проведення заходів по просторовому і одночасовому поєднанню великих стадій виробничого процесу. Кожна з таких стадій - досить закінчений процес.

Розглянемо більш конкретно виробничу структуру.

Виробнича структура - форма організації виробничого процесу, а саме кількість, склад і розміщення виробничих підрозділів і характер виробничих зв'язків між ними. До виробничих підрозділів відносять робоче місце, основні й допоміжні цехи, ділянки, лабораторії, обслуговуючі господарства та служби.

Первинним підрозділом організації процесу виробництва є робоче місце - частина виробничої площі, де робітник або група робітників виконує окремі операції по виготовленню продукції або обслуговуванню процесу виробництва, використовуючи при цьому відповідне устаткування й технічне оснащення.

Основною структурною виробничою одиницею підприємства є цех - адміністративно відособлений підрозділ, що виконує певну частину загального виробничого процесу. На великому (середньому) підприємстві цехи підрозділяються на чотири групи: основні, допоміжні, побічні й підсобні.

В основних цехах виконуються операції по виготовленню продукції, призначеної для реалізації. Основні цехи звичайно діляться на заготівельні, обробні й складальні. До заготівельних цехів відносяться ливарні, ковальсько-штампувальні, ковальсько-пресові тощо; до обробних - механообробні, деревообробні, термічні, гальванічні, лакофарбувальні; до складальних - цехи складання виробів, комплектації запасними частинами й зйомним устаткуванням.

Допоміжні або обслуговуючі цехи: інструментальний, нестандартного устаткування, модельний, ремонтний, енергетичний, транспортний.

Побічні цехи: утилізації й переробки використовуваних відходів, цехи товарів широкого вжитку.

Підсобні цехи виготовляють тару для упакування продукції, друкують інструкції з її використання.

Крім цих цехів майже на кожному заводі є цехи, служби й відділи, що обслуговують непромислові господарства. До них відносять житлово-комунальні, культурно-побутові відділи.

Певне місце в структурі заводів займають складське господарство, очисні спорудження й комунікації ( електро-мережі, газо- і повітропроводи, опалення, вентиляції, упоряджені дороги рейкового й безрейкового транспорту).

Особливу роль у виробничій структурі підприємства грають конструкторські й технологічні підрозділи, лабораторії й науково-дослідні інститути. В них розробляються нові вироби, технологічні процеси для одержання цих виробів, проводяться експериментальні й дослідно-конструкторські роботи.

До складу цехів входять виробничі ділянки - сукупність робочих місць, де колектив робітників виконує або певний етап виробничого процесу, або частину продукції, що випускається цехом. Виробничі ділянки підрозділяються на основні й допоміжні.

Основні виробничі ділянки створюються за технологічним або предметним принципом. На ділянках, організованих за принципом технологічної спеціалізації, виконуються технологічні операції певного виду. У ливарному цеху, наприклад, можуть бути організовані ділянки по наступних технологічних напрямках: землеприготування, виготовлення стрижнів, ливарних форм, обробка готового лиття. На ділянках, організованих за принципом предметної спеціалізації, здійснюють не окремі види операцій, а технологічні процеси в цілому. У результаті одержують закінчену продукцію для даної ділянки.

До допоміжних відносять ділянки по поточному ремонту й обслуговуванню устаткування; транспортну службу, майстерню з ремонту інструментів.

Важливі показники, що характеризують виробничу структуру підприємства, - це число цехів, ділянок, а усередині них - робочих місць, і інших підрозділів і їхнє питоме значення у виробництві. Як останній показник застосовують у трудомістких виробництвах - питома вага числа працівників кожного підрозділу в загальній чисельності підприємства, а у фондомістких - питома вага вартості основних фондів у загальній їхній сумі по підприємству.

Ефективність роботи будь-якого підприємства визначається не тільки рівнем організації основних виробничих процесів. Важливим є рівень організації інфраструктури підприємства.

Інфраструктура ( від лат. infra –“ нижче , під “ та structura – “побудова, розміщення ” ) – це сукупність складових частин будь-якого об’єкту, що мають підпорядкований ( допоміжний ) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об’єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств і служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для його функціонування. Це “ тил виробництва “, без якого неможлива його нормальна робота.

Розрізняють виробничута соціальну інфраструктури.

До виробничої інфраструктури належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботиосновних виробничих цехів. Сюди входять :

· Допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці і господарства. головним чином, це система технічного обслуговування підприємства;

· Комунікаційні мережі;

· Засоби збирання та обробки інформації;

· Природоохоронні споруди.

В свою чергу досистеми технічного обслуговування підприємства відносять:

- ремонтне господарство ( ремонтно-механічний та ремонтно-будівельний підрозділ );

- інструментальне господарство;

- транспортне господарство ( автомобільний, залізничний, електрокарний транспорт );

- енергетичне господарство ( електросилове, теплосилове, газове, пічне тощо );

- складське господарство ( матеріальні, виробничі склади та склади готової продукції ).

Зростання значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що перехід до нових технологій та ускладнення виробничих процесів потребуєзбільшення:

- обсягу ремонтних та налагоджувальних робіт, розширення інструментальної бази ;

- потреби у різних видах енергії;

- обсягу робіт з транспортування вантажів ( сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо ) між виробничими підрозділами підприємства;

- навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди.

Соціальна інфраструктуразабезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства, створення комфортного соціального середовища, сприятливого психологічного клімату у трудовому колективі і мотивацію праці. Усе це безпосередньо впливає на продуктивність праці та кінцеві результати діяльності підприємства. До соціальноїінфраструктури відносять :

· Заклади громадського харчування;

· Установи охорони здоров’я;

· Спортивні споруди;

· Дитячі дошкільні заклади;

· Заклади освіти;

· Заклади культури та відпочинку;

· Житлово-комунальне господарство.

У цілому успішне господарювання неможливе без збалансованого розвитку як основного виробництва підприємства , так і його інфраструктури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Прогнозування розвитку підприємства.	\|	Матанализ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.